"Влада не повинна діяти всупереч волі громади": львівська депутатка Уляна Пак про дієвість публічних обговорень

Громадські слухання, електронні петиції та інші інструменти участі мешканців у прийнятті рішень уже понад десятиліття формують практику місцевого самоврядування у Львові. Водночас їхня ефективність значною мірою залежить від того, наскільки влада і громада готові до реального діалогу, а не формального дотримання процедур. Про розвиток механізмів участі мешканців, їхню практичну дієвість та виклики у застосуванні розповіла Уляна Пак для Еспресо. 

Як Ви оцінюєте механізм участі мешканців у прийнятті рішень?

У Львові діє чимало механізмів місцевої демократії, які активно застосовуються останні 10 років. На жаль, через повномасштабне вторгнення громадський бюджет наразі на паузі. Проте електронні петиції, громадські слухання та місцеві ініціативи продовжують працювати.

Наприклад, я як мешканка вулиці Петлюри в Залізничному районі  разом із сусідами ще у 2018 році подавала місцеву ініціативу щодо збереження скверу на вулиці Кульчицької. Це стало підставою для окремого рішення міської ради й ділянці в нашому кварталі надали статус зеленої зони й фактично врятували її від забудови. Таким чином ми змогли захистити простір біля своїх будинків.

На вашу думку, які рішення мають прийматися з громадськими обговореннями, а які депутати можуть вирішувати самостійно?

Закон чітко визначає, що громадські слухання є обов'язковими перед затвердженням детальних планів території та розробки містобудівної документації. 

Це стосується й регуляторних актів. Оскільки такі документи формують правила взаємодії між владою та підприємцями, тут ідеться переважно про комунікацію з бізнесом.

Це, наприклад, тарифи на проїзд у громадському транспорті чи умови розміщення торговельних точок. Подібні питання виносять на обговорення для того, щоб підприємці знали про нововведення, а представники бізнесу та громадськості могли висловити свою позицію. Їхні зуваження та пропозиції мають врахувати, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Додам також про напрацьоване законодавство, яке ще не набуло чинності. Воно передбачає, що стратегічні та програмні документи мають створюватися спільно з мешканцями, те саме щодо нового регулювання і як наслідок - виникнення нових прав та обов'язків. Нещодавно ми були у Вроцлаві, де є чудовий приклад формування міської стратегії. Розвиток міста там дискутували з представниками різних сфер – освіти, культури, медицини, урбаністики, соціальних послуг та збереження спадщини. Зустрічі проходили як у районах, так і у фахових спільнотах. Дискусії тривали кілька років, але зараз жителі Вроцлава пишаються результатом. Вони вважають цю стратегію своєю, адже вона справді відображає спільне бачення розвитку міста.

На вашу думку, чи можна назвати прикладом громадських обговорень ситуацію навколо забудови площі Князя Святослава?

У випадку площі Князя Святослава громадські слухання, які проводились при плануванні містобудівних перетворень, на жаль не забезпечили досягнення згоди між мешканцями сусідніх будинків та потенційним забудовником. Разом з тим, активність громади стимулювала міську владу продовжити цей діалог. Для мешканців важливими залишаються створення якісного громадського простору із зеленою зоною та врахування вимог, пов’язаних із розташуванням території в буферній зоні ЮНЕСКО. 

Цікавим також є кейс підземного паркінгу на площі Міцкевича. Це яскравий антиприклад комунікації. Вважаю, що конфлікт виник через те, що формальні обговорення відбулися лише на етапі розробки детального плану, як того вимагає закон, але зауваження мешканців тоді, вочевидь, не врахували. Наступні земельні рішення ухвалювалися вже без жодних консультацій.

Я переконана, що якщо питання резонансне або викликає полярні думки, потрібно обов'язково говорити з людьми перед прийняттям рішення. Це допоможе уникнути ситуацій, як із площею Міцкевича, коли львів'яни реагували вже на доконаний факт. Це основа демократії — влада не повинна діяти всупереч волі громади. Ми є представниками людей і маємо відстоювати їхні інтереси, а для цього спершу треба їх з'ясувати.

Які ви можете назвати позитивні кейси громадських обговорень у Львові?

Насамперед це електронні петиції. Дуже показовою є нещодавня історія зі сквером на вулиці Гніздовського. На Левандівці зараз щільна забудова, з'явилося багато нових будинків, і місцеві жителі хвилювалися, що невеликий зелений простір між ними теж забудують. Вони роками просили міську раду надати цій ділянці офіційного статусу. Комунікація почалася ще до повномасштабного вторгнення, але після 24 лютого 2022 року процес зупинився. Цьогоріч ми порадили їм створити електронну петицію. І буквально того ж дня, коли, депутати проголосували відповідну ухвалу про петиції, паралельно в порядку денному була ухвала про включення відповідної ділянки в перелік скверів Залізничного району. Тобто цей механізм чудово працює, якщо пропонує реалістичні рішення. Звісно, бувають ініціативи, які неможливо задовольнити через брак законних підстав.

Ще один успішний приклад — вулиця Юнаківа, бічна Шевченка, у попередній каденції. У дворі між будинками стояв пункт прийому склотари, замість якого власники задумали звести багатоповерхівку. Проблема полягала не лише в порушенні норм щодо відстаней, а й у відсутності заїзду – доступ був лише через вузьку арку, куди б не проїхала габаритна техніка. Люди ініціювали громадські слухання і змогли зупинити це будівництво.

Також активно дискутувалися правила встановлення літніх майданчиків. Перед ухваленням нових норм відбулися обговорення, де врахували чимало пропозицій від підприємців. Можливо, задовольнили не всі їхні побажання, але тут важливий баланс –  захистити права бізнесу і водночас подбати про місто.

Ще один дуже класний механізм — це громадський бюджет. Він мені подобається тим, що це не лише про ідеї, а й про мобілізацію людей. Громадський бюджет — дуже вдалий досвід, і шкода, що зараз він на паузі. Це втілення прямої демократії та дієва консультація з мешканцями – вони самі подають ідеї і самі ж визначають переможців, які отримають фінансування. Тут усе вирішується безпосередньо, а не через депутата. Загалом такі підходи допомагають місту зрозуміти, чи відповідають ухвалені рішення інтересам громади, що варто вдосконалити та як уникнути конфліктів між різними середовищами.

Більше того, як депутатка я часто звертаюся по підтримку до львів'ян, коли не можу достукатися до колег щодо певних ініціатив. Це потужний спосіб адвокації: набагато легше переконувати раду голосувати за зміни, якщо всі бачать, що за цим стоїть реальний запит та підтримка людей.

Як Ви вважаєте, чи можна змінити законодавство, щоб громадські обговорення були ще дієвішими?

Наскільки я розумію, відповідна нормативна база вже існує: ухвалено окремий закон про публічні консультації. Проте він набере чинності лише після завершення воєнного стану. Хоча особисто я не бачу перешкод для того, щоб цей механізм запрацював уже зараз.

За останні 10 років місцеве самоврядування стало значно відкритішим. Ви можете дивитися онлайн-трансляції сесій та вільно вивчати проєкти рішень. У Львівській міській раді ми намагаємося публікувати ухвали за 10 днів до голосування — над цим активно працює комісія законності, щоб порядок денний формувався належним чином із тих питань, які вже пройшли профільні комісії. Мешканці можуть надіслати письмове чи електронне звернення, а також мають процедурну можливість виступити на сесії. Крім того, депутати зобов'язані озвучувати конфлікт інтересів і не брати участі в голосуванні, якщо справа стосується їх чи їхніх близьких родичів. Закон робить владу більш підзвітною громаді. Нам є куди рухатися, але позитивні зміни суттєво помітні.

Що, на вашу думку, є головною умовою, аби мешканці вірили в ефективність громадських обговорень?

Результат. Звичайно, останніми роками відчувається певний брак довіри суспільства до влади. Водночас ми бачимо й іншу тенденцію — є багато львів'ян, які вірять у власні сили і знають, що об'єднавшись, можна досягнути бажаної мети. Ті, хто нічого не робить, зазвичай лише нарікають на посадовців. А ті, хто прагне змін, — беруть і роблять. Тому головною запорукою успіху є більша кількість позитивних прикладів такої співпраці. Це автоматично підвищуватиме рівень довіри і до міської ради, і до самого інструменту публічних консультацій.

Матеріал опубліковано в рамках проєкту «Застосування законодавства про публічні консультації — залучення громадян до прийняття рішень», що реалізується Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ за підтримки МФ «Відродження».