Його вважали ворогом комуністи та росіяни, а помер за нез'ясованих обставин: перший президент Грузії Звіад Гамсахурдіа

У огляді Еспресо розповість про політичний шлях першого президента Грузії, як він чинив опір комунізму і чому його смерть і донині залишається таємницею

Народився політик, науковець і дисидент 31 березня в Тбілісі. Сьогодні йому могло виповнитись 87 років, однак понад 30 років тому Гамсахурдіа загинув за дивних обставин.

Дисидент, який став першим президентом Грузії

Звіад Гамсахурдіа народився 31 березня 1939 року в Тбілісі у знаній грузинській родині. Його батько, Костянтин Гамсахурдіа, був одним із найвідоміших грузинських письменників ХХ століття. Це вплинуло на формування світогляду майбутнього політика.

У 1960-х роках Гамсахурдіа навчався в аспірантурі факультету західноєвропейської літератури Тбіліського державного університету. Згодом він зробив успішну академічну кар’єру, працював старшим науковим співробітником Інституту грузинської літератури Академії наук Грузії та здобув ступінь доктора філологічних наук.

Невдовзі Гамсахурдіа став однією з ключових постатей грузинського правозахисного руху. У 1973 році він співзаснував Грузинську групу захисту прав людини, у 1974-му став першим грузинським членом Amnesty International, а ще через три роки співзасновником і головою Грузинської Гельсінської групи.

Попри постійні переслідування, арешти та тиск з боку радянської влади, він довгий час уникав серйозних вироків. Однак у 1977 році, на тлі масштабної кампанії проти правозахисників у СРСР за правління Леоніда Брежнєва, його арештували.

Звіад активно поширював заборонену в СРСР, антирадянську літературу. На це він витрачав великі гроші. 

"Навесні 1974 р. біля однієї з антикварних книгарень Москви він купив за 150 рублів книгу Солженіцина "Архіпелаг ГУЛАГ" (один примірник І-ІІ томів та 2 примірники ІІІ-ІV томів), який був висланий з СРСР за свою ворожу діяльність. 

Книга була надрукована в антирадянському видавництві "INKpress" у Парижі, вона спотворює марксистсько-ленінську ідеологію про соціалістичну революцію та диктатуру пролетаріату та представляє ненависницький та злісний аналіз соціалістичного розвитку в нашій країні й ображає роботу партійного і державного апарату СРСР на всіх етапах його соціалістичної перебудови.

Для поширення цієї книги Гамсахурдія купив папір із фольги за 25 рублів для офсетного друку. За наказом Гамсахурдії поліграфіст Н.І. Кавтарадзе за достатню оплату надрукував I, II, III та IV томи "Архіпелагу ГУЛАГ" …, питувала Історична правда рішення Тбіліського міського суду.

Тбіліський міський суд Грузинської РСР 19 травня 1977 року засудив Звіада Гамсахурдію до 3 років суворої ізоляції в таборі, але його відправили у "вільне заслання" до Дагестанської АРСР (Північний Кавказ), оскільки Гамсахурдіа "зізнався" і пішов на співпрацю зі слідством — виступив по телебаченню з "розкаянням", що дуже негативно позначилося на його репутації дисидента.

Був засуджений до трьох років, але покарання згодом замінили на дворічне заслання до Дагестану, оскільки Гамсахурдіа "зізнався" і пішов на співпрацю зі слідством – виступив по телебаченню з "розкаянням". Ув’язнення Гамсахурдії привернуло міжнародну увагу, і вже у 1978 році його висунули на Нобелівську премію миру. Того ж року його звільнили.

Шлях до незалежності Грузії

Наприкінці 1980-х років Гамсахурдіа активно долучився до політичних процесів, що відкривали шлях до незалежності Грузії. Він брав участь у переговорах із керівництвом республіки та виступав за демократичні зміни.

Як результат, відіграв важливу роль у рішеннях, спрямованих на розрив зв’язків із Кремлем.

У 1990 році в Грузії відбулися перші демократичні багатопартійні вибори, після яких Гамсахурдіа став головою Верховної Ради. Фактично він очолив країну ще до офіційного проголошення незалежності. У травні 1991 року його обрали президентом Грузії віддавши понад 86% голосів. 

За його керівництва країна перейменувала себе з Грузинської РСР на Республіку Грузія, відновила державні символи та стала першою серед пострадянських держав, яка зробила кроки до скасування смертної кари.

Втім, політична ситуація швидко загострилася. У Тбілісі почалися масові мітинги як на підтримку президента, так і проти нього. Конфлікт між владою та опозицією переріс у відкриті сутички, до яких долучилися й підрозділи Національної гвардії.

Гамсахурдіа звинувачував Росію у втручанні у внутрішні справи Грузії та підтримці його опонентів. Політична напруга в країні стрімко зростала.

Серед основних опонентів президента були росіяни та комуністи. Гамсахурдіа наголошував, що Грузія не підписуватиме жодних нових союзних договорів після розвалу СРСР, був прихильником євроінтеграції. Він налагодив тісні стосунки з Чеченською Республікою Ічкерія, що вийшла із складу Росії та взяв участь у інавгурації Джохара Дудаєва. Також Гамсахурдіа розкритикував Джорджа Буша-старшого за прорадянську промову Джорджа Буша-старшого в Києві. 

Державний переворот і вигнання

22 грудня 1991 року опозиційні сили розпочали збройний переворот і атакували урядові будівлі в Тбілісі. Бої в центрі міста тривали до 6 січня 1992 року, призвівши до численних жертв і значних руйнувань. Гамсахурдіа разом із членами уряду змушений був залишити столицю. Спочатку він вирушив до Азербайджану, але там йому відмовили в притулку. Короткий час перебував у Вірменії, після чого переїхав до Чечні, де отримав притулок від уряду Джохара Дудаєва.

Попри втрату влади, його прихильники продовжували виходити на мітинги, які нерідко жорстко придушувалися. Це призводило до нових жертв і ще більше загострювало ситуацію в країні.

За деякими твердженнями, після повалення Звіада Гамсахурдії почали говорити про можливу участь російських військ у державному перевороті. Російська преса навіть публікувала листи, в яких йшлося, що колишній заступник командувача Закавказького військового округу генерал-полковник Суфіан Бепаєв направив "підрозділ" для допомоги озброєній опозиції. Він заявляв, що якби не це втручання, то "прихильники Гамсахурдії мали б гарантовану перемогу". Також стверджувалося, що саме російські спецпідрозділи допомогли опозиції атакувати і захопити державну телевежу в Тбілісі 28 грудня 1991 року.

Нова влада швидко встановлювала контроль над країною. У березні 1992 року Військова рада перейменувалася на Державну раду та без проведення референдуму чи виборів призначила своїм головою Едуарда Шеварднадзе – політичного опонента Гамсахурдії, який керував комуністичною Грузинською РСР ще з брежнєвських часів. Фактично він став керівником країни й утримував владу до офіційного відновлення президентської посади у 1995 році.

Сам Гамсахурдіа відмовлявся визнавати своє усунення, наголошуючи, що був обраний демократичним шляхом, на відміну від нового керівництва.

Загибель Гамсахурдії

Восени 1993 року, під час грузино-абхазької війни, Гамсахурдіа повернувся на захід Грузії. Він намагався використати можливість і взяти армію під контроль. 

"Цей крок обернувся катастрофою для нього і всієї держави – грузинські збройні сили розкололися, Сухумі впав, Абхазька автономія потрапила під контроль сепаратистських сил, а Грузія перетворилася на пекло громадянської війни", – пише Історична правда.

31 грудня 1993 року Звіад Гамсахурдіа загинув за обставин, які й досі не встановлені остаточно. Це сталося в селі Дзвелі Хібула в регіоні Мінгрелія на заході Грузії. Офіційно про його смерть повідомили 5 січня 1994 року.

Спершу частина суспільства не вірила в загибель політика. Лише після того, як 15 лютого 1994 року було знайдено тіло, ці сумніви зникли. За даними британської преси, у нього було виявлено кульові поранення в голову, що одразу породило численні версії подій.

Через кілька років колишній голова контррозвідки тимчасового уряду Автанділ Іоселіані заявив, що за Гамсахурдією полювали спеціальні підрозділи за наказом нової влади. Водночас остаточних доказів цієї версії так і не було.

Були також озвучені версії про самогубство та політичне вбивство. Одна з найпоширеніших версій  – самогубство. У січні 1994 року дружина Гамсахурдії Манана Арчвадзе-Гамсахурдія заявила, що її чоловік застрелився, перебуваючи в оточенні сил, лояльних до Шеварднадзе.

Схожу інформацію поширювали й російські медіа. За їхніми даними, охоронці почули постріл і виявили тіло політика. Також була оприлюднена передсмертна записка, в якій Гамсахурдіа нібито заявляв, що йде на цей крок як протест проти чинного режиму.

Втім, пізніше Манана Арчвадзе-Гамсахурдія змінила свою позицію і сказала, що її чоловіка вбили за наказом Едуарда Шеварднадзе.

Іншу версію поширював уряд Шеварднадзе. Згідно з нею, Гамсахурдіа загинув унаслідок конфлікту зі своїми ж прихильниками під час збройного протистояння. Також повідомлялося, що він міг бути поранений у сутичці й помер пізніше. Говорили також про зрадників серед охоронців президента. Жодна з цих версій так і не була остаточно підтверджена.

У 2018 році сини політика, Костянтин і Цотне Гамсахурдія, висловили занепокоєння можливим закриттям справи через закінчення терміну давності. За грузинським законодавством, він становив 25 років для тяжких злочинів.

Того ж року новообрана президентка Грузії Саломе Зурабішвілі підтримала ініціативу продовжити цей термін. Парламент ухвалив відповідні зміни, збільшивши його до 30 років. Однак навіть це не дозволило поставити крапку в розслідуванні, воно досі не дало остаточних результатів.

Поховання і пам’ять

Спочатку Звіада Гамсахурдію поховали в селі Дзвелі Хібула, де він загинув. Згодом його перепоховали в селі Джікашкарі.

Після загибелі тіло Гамсахурдії спочатку поховали в Західній Грузії, а згодом перевезли до Чечні. Там, за сприяння тодішнього лідера Джохар Дудаєв, відбувся державний похорон у Грозному.

У 2007 році, за часів керівництва Рамзана Кадирова, місце поховання було віднайдено серед руїн післявоєнного міста. Після ідентифікації останки перевезли до Грузії. Тисячі людей прибули, щоб віддати шану першому президенту країни. Тодішній президент Міхеіл Саакашвілі назвав перепоховання справедливим і важливим кроком для держави.