Забракло 19 голосів: чому ВР не змогла скасувати радянську заборону на порнографію і що буде далі. Пояснюємо

Законопроєкту №12191 забракло лише 19 голосів – на тлі гучного поліцейського скандалу з "кришуванням" порноофісів і суспільного обурення тим, що держава одночасно збирає податки з OnlyFans і загрожує в'язницею тим, хто там заробляє. Більше про цю дволикість української системи, розповість Еспресо. 

Спадщина СРСР: що говорить чинний закон

Стаття 301 Кримінального кодексу України забороняє ввезення, виготовлення, зберігання, збут і розповсюдження матеріалів порнографічного характеру. За ввезення або виготовлення порнографічних предметів з метою збуту передбачено штраф від 17 тис. до 85 тис. грн або обмеження волі, а за організовані або повторні дії – до семи років позбавлення волі.

Ця стаття написана настільки широко, що фактично не розрізняє комерційне виробництво і приватне листування між дорослими. Тобто чинне законодавство не бачить різниці у комерційному виробництві порнографії та створенні або пересиланні таких матеріалів для особистого користування в приватному листуванні. Теоретично під неї підпадає й відверте фото, надіслане партнеру у месенджері.

Ще одна проблема застосування 301-ї статті полягає ще й у тому, що в законодавстві немає визначення поняття "порнографія" – воно було в законі "Про захист суспільної моралі", який утратив чинність 31 березня 2023 року. Тобто межу між "порнографією" та "еротикою" або "мистецтвом" щоразу на власний розсуд проводять правоохоронці та судові експерти.

Коріння цієї норми – радянське. Стаття 301 Кримінального кодексу України є прямою спадщиною Кримінального кодексу УРСР, де виготовлення та поширення порнографії розглядалося як "боротьба з буржуазною розбещеністю". Ця стаття вже давно не відповідає реаліям сучасної демократичної та вільної держави.

Звісно, заборона порнографії не є суто українським винаходом. Однак у цивілізованому світі вона давно перетворилася на анахронізм. Ще сто років тому Радянський Союз (а отже, й УРСР) став учасником Міжнародної конвенції про припинення обігу порнографічних видань та торгівлі ними. З того часу ставлення до порнографії у світі кардинально змінилося: деякі колишні підписанти, зокрема Нідерланди та Німеччина, офіційно вийшли з цієї конвенції.

На відміну від України, наші європейські партнери давно пішли іншим шляхом. У більшості країн ЄС – таких як Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Кіпр, Мальта, Польща, Нідерланди, Фінляндія, Франція, Хорватія та Чехія – порнографія легалізована. Особливо показовий приклад – Польща, яка має чи не найрелігійніше населення в Європі і з якою Україну часто порівнюють у контексті євроінтеграції, ще у 1998 році декриміналізувала дорослий контент між повнолітніми за взаємною згодою. Навіть Угорщина, яку критикували за відкат демократії, давно не переслідує дорослих за створення приватного інтимного контенту. Навпаки – країна перетворила цю сферу на легальний бізнес, який приносить доходи державі. Недарма Будапешт і Прага вже багато років вважаються справжніми порностолицями Європи.

Що відбулося з поліцією: скандал, який прискорив дискусію

фото: Генпрокуратура

Дискусія про декриміналізацію тривала не один рік, однак саме травневий скандал цього року надав їй нового імпульсу. Прокурори та СБУ виявили, що правоохоронці прикривали "порно-офіси" (веб-кам моделі тощо) –  і не безкоштовно.

За даними слідства, фігуранти організували схему одержання неправомірної вигоди за "кришування" діяльності осіб, які створювали та поширювали контент відвертого характеру на інтернет-платформах. За грошову винагороду посадовці обіцяли не вживати заходів реагування та не притягувати причетних осіб до відповідальності.

Слідчі встановили, що неправомірну вигоду отримувало керівництво поліції в Івано-Франківській, Тернопільській та Житомирській областях. Найбільш показово, що посередником в організації "кришування" був водій одного із заступників міністра внутрішніх справ.

Генеральний прокурор Руслан Кравченко повідомив, що під час масштабної антикорупційної операції у посадовців Нацполіції вилучили елітні автомобілі, зброю та понад 22,6 млн грн готівки. П'ятьом фігурантам повідомили про підозру. За даними слідства, керівники обласних управлінь за "кришування офісів з дорослим контентом" щомісяця отримували по 20 000 доларів.

Затриманих учасників корупційної схеми в Нацполіції відсторонили від посад, а очільник НПУ Іван Вигівський ініціював службове розслідування. Голова Нацполіції відправив своїх заступників із перевірками в три області.

Цей скандал оголив системну нашої абсурдність: та сама поліція, яка публічно неодноразово виступала проти декриміналізації, на практиці монетизувала заборону, перетворивши її на інструмент корупційного тиску.

Декриміналізація – це не легалізація: у чому різниця

Ярослав Железняк, фото: kyiv24tv

Навколо законопроєкту № 12191, який зареєстрували у ВР ще наприкінці 2024 року, одразу виникло чимало маніпуляцій і спекуляцій, тож варто пояснити термінологію.

Легалізація – це надання певній діяльності правового статусу, її офіційне визнання та регулювання державою.

Натомість декриміналізація – це просто виключення певного діяння зі списку кримінальних злочинів. Вона не означає, що держава схвалює цю діяльність чи бере її під захист –  вона лише перестає садити людей у тюрму за неї.

Тобто це не "легалізація порно", бо фактично воно легалізоване – Україна вже пару років збирає мільйони податків із того ж самого OnlyFans. Це декриміналізація порно, щоб людей не кидали у в'язницю за виробництво чи зберігання контенту або правоохоронці не проводили масові "таємні закупівлі". Бо ситуація дещо абсурдна – з одного боку схвалюємо, а зі іншого – караємо. 

Цей законопроєкт пропонував змінити статтю 301 КК так, щоб дорослих людей за зйомку та поширення відео інтимного характеру не кидали у в'язницю. При цьому кримінальна відповідальність залишалась би виключно за:

• порно без згоди (порнопомста, deep fake);
• екстремальне порно (насильство тощо);
• порно з дітьми і розповсюдження серед дітей.

Наразі за статтею 301 можуть засудити не тільки за виробництво порнографії, а й навіть за приватні листування та фотографії на сайтах знайомств.

Статистика, яку наводили автори документа, вражає. Адже кожного року правоохоронці витрачають десятки тисяч робочих годин на справи за ст. 301 ККУ. За неповний минйлий рік облікували майже 1 500 таких правопорушень, 219 осіб перебували під слідством, а 99 вже засудили. Серед обвинувачених – військові, волонтери й жінки. Загалом за останні 10 років відкрито понад 15 тис. кримінальних проваджень за статтею 301 ККУ.

Упродовж 2022–2025 років на проведення розслідувань та "мистецтвознавчих експертиз" із бюджету могло бути витрачено близько 10 мільйонів гривень.

Аргументи прихильників: гроші, права та логіка

ілюстративне фото, фото: поліція

Серед авторів законопроєкту – впливові депутати різних фракцій: перший заступник голови Комітету з фінансів Ярослав Железняк ("Голос"), голова Підкомітету з питань діяльності органів прокуратури Владлен Неклюдов ("Слуга народу") та інші. По суті, їхні аргументи звелися до трьох ключових тез.

Перша – юридичний абсурд і фінансовий нонсенс. Дивно, коли у сучасній й демократичній Україні можуть садити в тюрму на сім років за те, що "дорослі люди надсилають один одному свої оголені фото", як висловився Железняк. Він також відзначив, як тільки Рада прийме закон про оподаткування електронних платформ, то вийде ситуація, що ми і податки за це вимагаємо, і у в'язницю маємо посадити. Голова фінансового комітету Данило Гетьманцев, який підтримує зміни, також неодноразово пояснював абсурдність ситуації, коли з одного боку, держава готова брати податки з діяльності на платформі, а з іншого – займається кримінальними переслідуваннями тих, хто займається цією діяльністю. 

"У більшості країн світу виготовлення та розповсюдження порнографії на побутовому рівні повнолітнім особам, а саме в особистих некорисливих мотивах, не є суспільно небезпечним. Очевидно, кримінальна відповідальність за такі дії має бути виключена, а права осіб, яких було засуджено за подібні кримінальні правопорушення відновлено", - йшлося у пояснювальній записці законопроєкту. 

Друга – практика поліцейських "таємних закупівель". Представники парламенту наголошували, що новий закон має припинити практику кримінальних справ за зберігання дорослого контенту або проведення "таємних закупівель" у вебкам-студіях за бюджетні кошти.

Третя – посилення захисну неповнолітніх. Законопроєкт передбачає посилення кримінальної відповідальність за збут малолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характер. 

Економічний вимір не менш вагомий. За підрахунками Економічної Правди, через страх кримінального переслідування за виготовлення порнографії українці декларують та сплачують податки лише з 5% суми, яку заробляють на платформі OnlyFans.

"Якби всі українські творці контенту на OnlyFans сплачували податки (ПДФО та військовий збір) із заробленого на цій платформі, то сума податкових платежів лише за 2023 рік мала би становити орієнтовно 953 млн грн. Реально ж до бюджету надійшло майже у 20 разів менше – 48,1 млн грн ", - відзначають у виданні. 

За розрахунками офісу ефективного регулювання (BRDO), декриміналізація порнографії та унормування оподаткування сфери можуть забезпечити бюджету 509 млн грн додаткових податків. За оцінками Гетьманцева, потенціал податкових надходжень від творців контенту для OnlyFans сягає близько 1 млрд грн на рік, тоді як поки що маємо понад 380 млн грн податкової заборгованості творців контенту лише за 2020–2022 роки.

До слова, суспільний запит також існує. Наприклад, у червні 2025 року Світлана Дворнікова, яка називає себе "добросовісним платником податків і моделлю OnlyFans", подала на сайт президента петицію про декриміналізацію порно, яка набрала необхідні 25 тисяч підписів. Президент Зеленський у відповіді нагадав, що законодавчі зміни ухвалює не він, а Верховна Рада. Тобто вирішив не втручатися у це.

Аргументи критиків: мораль, діти і "розмита межа"

Критики законопроєкту апелюють переважно до суспільної моралі та ризику торгівлі людьми.

Голова Нацполіції Іван Вигівський, раніше робив заяви, що декриміналізація порно негативно вплине на суспільну мораль. 

"Якщо брати позицію Національної поліції та інших правоохоронних органів, то ми не підтримуємо такої ініціативи. Ця вся легалізація призведе до того, що все це буде доступно для неповнолітніх. Зараз війна, і росіяни дестабілізують ситуацію різними кібератаками, гібридними атаками, тому це може стати додатковим напрямком, на якому вони спекулюватимуть. Це також матиме негативний вплив і на моральні цінності, зокрема, дітей", - відзначив Вигівський на початку 2025 року.

Критики також застерігали щодо ризику розширення торгівлі людьми. Хоча добровільний контент і примусова проституція – різні явища, на практиці межа між "добровільним" і "примусовим" часто розмита, і правозахисники побоювалися, що декриміналізація ускладнить боротьбу з трафіком.

Однак ці аргументи мають суттєву ваду: законопроєкт не чіпає жодних норм про торгівлю людьми, сутенерство чи залучення до проституції – всі ці злочини залишалися поза змінами. Єдине, чого він позбавляв кримінальної санкції, – це добровільний інтимний контент між повнолітніми.

Показово й те, що після скандалу з порно-офісами, очільник МВС Ігор Клименко заявив, що поліція погодила законопроєкт практично без зауважень на розсуд депутатів. 

Чому лише 207 голосів з 226

фото: rada.gov.ua

28 травня законопроєкт № 12191 не отримав достатньої підтримки у Верховній Раді – за нього проголосували лише 207 народних депутатів при необхідних 226 голосах. Проти висловилися п'ятеро парламентарів (Євген Петруняк, який у 2020 році розглядав під час засідання ВР голих жінок; Павло Халімон, Артем Культенко, Олексій Кучеренко та Анатолій Бурміч), кілька утрималися, а ще 60 депутатів участі в голосуванні не взяли.

Спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук прокоментував результати стримано, але з іронією: "Дуже прикро. Хто не голосував "за", тому і далі це буде заборонено".

Один із авторів закону Железняк відреагував різкіше, що влада продовжує "підтримувати методи середньовічної інквізиції":

"Можете запитати їх що божественного в тому, щоб жінку відправити у вʼязницю на 2 років за власне фото надіслане свому чоловіку військовому. Або що морального в тому, щоб ставити наших громадян у вибір: сісти за несплату податків або за 301 статею… Начебто 2026-ий рік, а досі більшість Ради чудово б підтримала методи середньовічної інквізиції".

Ознайомитися з поіменним голосуванням можна за посиланням.

Однак те, що закон не пройшов попри підтримку профільних комітетів і МВС, свідчить не про принципову більшість проти – а про пасивність: 60 депутатів просто не взяли участі в голосуванні. 

Натомість голова фінансового комітету Данило Гетьманцев пов’язує цю пасивність депутатів із зв’язками з правоохоронними органами. 

"Мені соромно за таке рішення колег. Насправді, це величезне лицемірство. Бо це явище існує, ми знаємо про це, власне, мільйони наших громадян користуються цими сервісами або виробляють відповідний контент, бо вони є дорослими людьми і мають на це право. Але ми робимо вигляд, що цього не можна робити, що це заборонено. І більше того, наші правоохоронні органи заробляють великі гроші від "кришування" цих видів діяльності. Вони не притягують цих людей до відповідальності, а беруть з них гроші. Це ганьба. Але зараз ми точно знаємо перелік тих людей, які є лицемірами, моралістами і тих, хто захищає "ментовські схеми", - сказав Гетьманцев, додаючи, що це певний штучно створений ринок, на якому заробляються мільйони. 

Що буде далі: крапку не поставлено

фото: rada.gov.ua

Провал 28 травня – це ще не кінець цієї історії. Голова фінансового комітету Данило Гетьманцев також повідомив, що на наступних сесіях законопроєкт буде на голосуванні.

"Ми не зупиняємося, ми знову внесеми відповідний законопроєкт до ВР і будемо змушувати парламент прийняти його в цілому", - відзначив він.

Гетьманцев додав, що повторно внести законопроєкт не вийде до кінця серпня, тому лише у вересні буде друга спроба. 

Проста арифметика каже, що наступного разу голосування може спрацювати. Бо більшості не вистачило лише 19 голосів. Переконати частину тих 60 депутатів, що не прийшли на голосування чи голосували проти, цілком реально. А аргументи на користь змін тільки міцніють: корупційний скандал у поліції наочно показав, чому чинний закон є не захистом суспільства, а механізмом зловживань.

Тим паче, що один з депутатів, який проголосував проти законопроєкту Олексій Кучеренко ("Батьківщина") висловив думку, що "рано чи пізно це все ж таки відбудеться – питання часу". 

"За будь-яким депутатом стоїть якийсь виборець, група виборців. Так чи інакше кожен депутат мажоритарник завжди буде дивитися на свій округ, виявляти, хто більше "за" і "проти". Це буде визначати його голосування. У "Батьківщини" консервативний електорат, і ми цього не приховуємо. Ми намагаємося працювати, але у нас з лібералістичними напрямками, не скалося. Для нас це абсолютно природньо", - пояснив у коментарі ТРК "Київ" Кучеренко, наголошуючи.

Нардепка Ірина Геращенко ("Європейська Солідарність") теж зауважила, що "на фракції дискусії щодо законопроєкту розділилися".

"На жаль, правоохоронці кришують цю сферу і треба декриміналізувати застарілі норми, аби забрати в них корупційну лазівку.  В той же час до нас звернулася Громадська Рада при МФО "Рівні можливості", що обʼєднує 200 авторитетних громадських організацій, із серйозними застереженнями щодо цього законопроєкту. На жаль, війна посилює проблеми торгівлі людьми, сексуальних злочинів і примусу, дитячої порнографії, фракція взяла ці застереження до уваги. Ми правоцентристська консервативна партія, але не сповідуємо ханжество, то ж запросили автора Железняка на засідання, аби обговорити суть і деталі законопроєкту. Але не встигли провести цю зустріч, бо ключовими на цьому тижні був бюджет і угода про позику, що потребувало багато часу для аналізу і вивчення. Законопроєкт про декриміналізацію винесли в невдалий день, автори не попрацювали добре з фракціями і ГО, то ж сталося саме так", - пояснила Геращенко. 

У будь-якому випадку, принципова позиція зводиться до простої думки: те, що дорослі люди за взаємною згодою знімають, надсилають одне одному або публікують в інтернеті, – це сфера їхнього особистого вибору, а не держави. Мораль тут ні до чого, бо саме поняття моралі не передбачає, що за оголену фотографію людина має опинитися за ґратами поряд із вбивцями, грабіжниками і шахраями.

Тож, поки Рада зволікає, бюджет не отримує мільярди гривень потенційних податків, правоохоронці витрачають тисячі годин на "таємні закупівлі" інтимного контенту, а корумповані представники влади перетворюють застарілий закон на особистий прибуток. Наступні "раунди" переговорів між депутатами дадуть відповідь – чи вистачить парламенту рішучості виправити давно застарілий закон.

Читайте також: Донатити не лише на дрони, а й на протези: як зірка кіно для дорослих змінює суспільне уявлення про реабілітацію військових