Замість реальних результатів можемо отримати міжнародний скандал: юрист Титич про справу розкрадача Бутягіна

Про це для Еспресо розповів голова правління "Товариства Рафаеля Лемкіна", адвокат, військовослужбовець ЗСУ Віталій Титич.

Він наголошує, що без чіткої правової кваліфікації такі справи ризикують завершуватися формальною безпорадністю та міжнародними скандалами.

"Показовим є кейс можливого притягнення до відповідальності громадянина Росії Бутягіна, причетного до системного розграбування української археологічної спадщини на окупованих територіях.

Олександр Бутягін, фото: facebook/arzamas.academy

По факту йдеться про особу, яка впродовж років, за рішеннями офіційних російських структур, брала участь у вилученні та вивезенні українських культурних цінностей. Відповідно до сталої практики міжнародних трибуналів організоване державою-агресором системне нищення культурної спадщини національної групи має розглядатися як доказ геноциду - наміру знищити націю. З погляду національного кримінального законодавства дії Бутягіна мають переслідуватися як співучасть у злочині геноциду ", – розповідає Віталій Титич.

На практиці, каже він, обвинувачення зводиться до "проведення археологічних робіт без дозволу" та ймовірно "пошуку рухомих артефактів".

"Це злочин зовсім іншого порядку, який передбачає порушення адміністративних і дозвільних процедур, а не участь у міжнародному злочині.

Важливо, що мова йде про особу, яка має статус археолога, він є відомий вчений, який професійно десятиліттями здійснює археологічні дослідження. За результатами "роботи" на окупованих територіях - складає наукову звітність та публікує результати у наукових виданнях – в тому числі на російських. Навіть щоб покарати за цей злочин (298 КК) необхідно довести наявність його умислу, що його злочинні діяння спрямовані проти об’єкта культурної спадщини", – розповів юрист.

Не просто юридична помилка, а системна поразка

За таких обставин  екстрадиція й подальший судовий процес  може  стати юридичною пасткою.

"Якщо особу екстрадують саме за цим обвинуваченням, українська сторона не матиме права пред’явити їй інші, тяжчі звинувачення. В судовому процесі підозрюваний  посилатиметься на "дозволи", видані окупаційними структурами, і формально матиме всі підстави для захисту. У результаті це  – загрожує не лише провалом справи. Спроби "перекваліфікувати" дії Бутягіна можуть обернутись міжнародним скандалом. Видана в Україну особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності лише за ті злочини, за які здійснена видача. Держава, яка видала особу, матиме підстави вимагати її повернення через порушення умов екстрадиції" – пояснив Титич.

Зауважимо, росіянина затримали співробітники Агентства внутрішньої безпеки в одному з варшавських готелів. 

Юрист вважає справу Бутягіна не просто юридичною помилкою, а системною поразкою. На його думку, саме такі кейси створюють враження, що противник свідомо використовує прогалини українського законодавства, провокуючи показові, але юридично безпорадні процеси. 

Він додає, що без чіткого визначення геноциду на культурному базисі та без правильної кваліфікації таких дій Україна ризикує знову опинитися в ситуації, коли гучні справи завершуються соромом, а не справедливістю.

"Схожі ситуації Україна вже переживала. Коли окремих фігурантів, наприклад "беркутівців", обмінювали або повертали, а вони відкрито заявляли, що повертаються "доводити свою невинуватість", маючи гарантії безкарності. У судових процесах вони, разом із адвокатами, фактично транслювали російські наративи, використовуючи прогалини українського законодавства. Ситуація з екстрадицією Бутягіна для мене виглядає аналогічно – він, його адвокати отримають міжнародну трибуну для просування наративів росіян та легітимізації їхніх злочинів в очах міжнародної спільноти".

Читайте також: "Розкрадач гробниць" з Ермітажу: що встиг вивезти в РФ з Криму археолог Бутягін, якого затримали у Польщі на вимогу України

Юрист переконаний – важливо розуміти, що навіть до ухвалення змін до Кримінального кодексу можна діяти ефективніше. 

"Навіть за чинного міжнародного права існують інструменти для правильної кваліфікації таких дій. Україна ратифікувала Римський статут разом із Elements of Crimes та процесуальними правилами, які чітко визначають, як доводиться кожен міжнародний злочин. Це пряма інструкція для прокурорів. Уже сьогодні такі дії можуть кваліфікуватися щонайменше як пособництво вчиненню геноциду. Проте на практиці цього не відбувається: злочини проти культури розглядаються фрагментарно, без системного зв’язку з іншими злочинами ", – пояснив він.

Повністю інтерв'ю з юристом Віталієм Титичем на тему, як домогтись покарання Росії за злочин геноциду в Україні, читайте невдовзі на сторінках сайту Еспресо