Чим більше розхитується світовий порядок, тим важливішою стає боротьба України, - нейрохірург Марш

Я не знаю, можливо, от ми з вами зараз спілкуємось, а можливо Третя світова війна вже розпочалася. Я не знаю, що буде порогом визначення Третьої світової війни, але дуже багато векторів сили зійшлися і розв'язати це, на превеликий жаль, може, напевно, той чи інший військовий сценарій.

Я би не хотів, щоб це сталося, але є відчуття того, що момент Армагедону насувається. І от, якщо говорити про те, що ви відчуваєте, новий світ, нові абсолютно відносини між людьми, між державами, глобальна цифровізація і готовність застосовувати силу за будь-якої ситуації. Ваше відчуття теперішнього моменту.

Так, справді складається враження, що ми повертаємося до ХІХ століття — до епохи великих держав та імперіалізму, коли країни нападали одна на одну, а уроки Другої світової війни і загибель 50 мільйонів людей ніби були забуті.

Покоління, яке пережило Другу світовий війну, сьогодні майже повністю відійшло. І це справді тривожна перспектива. Звичайно, наявність ядерної зброї має значення. Вона певною мірою стримує великі держави.

Європа залишається бастіоном цивілізації, компромісу та миру. Боротьба за Україну, очевидно, полягає не лише в спробі врятувати саму Україну. Йдеться про збереження європейських цінностей у дедалі ворожішому світі, де домінують Трамп, Сі Цзіньпін і Путін.

Тому чим більше розхитується світовий порядок, тим важливішою стає боротьба України. Якщо, дай Боже, Путіна якимось чином вдасться перемогти — а в багатьох сенсах він уже зазнав поразки — це стане справді історичною подією для всього світу.

І Путін, і Трамп, і Сі Цзіньпін, вони зібралися жити вічно, як з'ясувалося. Ну, розмова Путіна і Сі Цзіньпіна на тему їхнього довголіття і їхні ресурси, ну, вони натякають на те, що справді і росіяни, і китайці сподіваються на новітні технології. Це один момент.

З іншого боку, ми розуміємо, що робота з ДНК, робота з геномом і трансплантація органів дає диктаторам змогу сподіватися на щось. Ну, це сюжет із фантастичного блокбастеру, але як ви відчуваєте оцей от момент? Диктатори, які хочуть жити вічно. 

Ми всі чули уривок розмови між Путіним і Сі Цзіньпіном про трансплантацію органів від молодих людей, щоб продовжувати життя літнім. На мою думку, це просто огидно і відразливо.

Це правда, що багато мільярдерів із Кремнієвої долини — Джефф Безос, Сем Альтман і Пітер Тіль — інвестують мільярди доларів у дослідження старіння. Вони хочуть жити вічно. Майбутнє науки передбачити неможливо. Інженерія ДНК, створення нових форм життя та нових білків уже відбуваються і розвиватимуться далі.

Чи вдасться продовжити людське життя зі збереженим, неушкодженим мозком — дуже сумнівно. Мати нову нирку чи нове серце — це добре, але якщо мозок руйнується, у цьому мало сенсу. 

Вражає й те, що попри десятиліття досліджень хвороби Альцгеймера та деменції не відбулося жодного справжнього прориву. А чим старшою стає людина, тим вищий ризик деменції.

Тож навіть якщо цим мільярдерам, диктаторам і олігархам вдасться прожити трохи довше, я сподіваюся, що зрештою вони опиняться в будинках для літніх людей, повністю втративши розум. Це доля, на яку вони заслуговують.

Але питання, що буде завтра чи післязавтра, в будь-якому разі, ми дуже вдячні нашим союзникам, йдеться загалом про прогресивне людство, наших союзників звати Альцгеймер і Паркінсон. Так, сподіваємось, що вони внесуть свої корективи в плани світових диктаторів, але в будь-якому разі, людство воно також змінилося.

Ідеться не про фізичні параметри, ідеться про мислення і ми бачимо, наскільки швидкими темпами люди стають залежними від штучного інтелекту. Це ми бачимо просто зміну характеристик людського мислення. Студенти для того, щоб підготувати домашнє завдання, використовують ті чи інші програми штучного інтелекту і вони покладаються на них. Часом, перевіряючи студентські роботи, я буваю шокований. 

Я не викладач, але, звісно, розумію — і чую від колег з Оксфордського університету, — що це дуже складна проблема. І, ймовірно, нам доведеться повернутися до завдань написаних від руки, щоб обійти проблему штучного інтелекту.

Моя дружина, відома в Англії письменниця та антропологиня, щойно написала книгу, хоча її ще не опубліковано, про соціальні медіа й цифрові технології у ширшому контексті історії людства та розвитку технологій.

Вона каже, що кожного разу, коли з’являється нова технологія — чи то письмо, яке Платон вважав шкідливим, чи друкарство, яке багато хто сприймав як кінець світу, а згодом і телебачення, — старші люди завжди ставляться до нових технологій із великим скепсисом.

Утім я погоджуюся, що сила штучного інтелекту величезна, і передбачити, яким буде майбутнє, дуже складно. Воно, безперечно, буде іншим, ніж сьогодні. Чи стане воно кращим чи гіршим — я не знаю. Але справа не в самій технології. Питання в тому, як її використовують.

Сьогодні вранці я читав у The Economist статтю про суперечку між компанією Anthropic AI та адміністрацією Трампа, адже розробники штучного інтелекту не хочуть, щоб їхні системи використовували для військових цілей або масового стеження. Це доволі тривожна і навіть лякаюча стаття про те, як штучний інтелект може використовуватися для кіберзлочинів і як системи ШІ можуть бути перепрограмовані так, що почнуть переписувати самі себе без жодних запобіжників. Тож реальні небезпеки, пов’язані з ШІ, безперечно існують. Однак особисто я не думаю, що ШІ стане розумнішим за людину. Це видається мені дуже малоймовірним, адже ми досі не розуміємо, як працює наш власний мозок.

Що ж до впливу на освіту, то погоджуюся, що ситуація напрочуд тривожна. Разом з тим, колись люди читали книги, а тепер дивляться на екрани. Це теж технологія. Нам, людям старшого покоління, це може не подобатися, але це не обов’язково означає, що світ стане гіршим.

Я надзвичайно шанобливо ставлюся до ваших прогнозів і вашого відчуття ситуації. Так, ми з Генрі Маршем, нагадаю нашим глядачам, знайомі вже понад 10 років, і ми працювали в різних студіях. І Генрі завжди був обережний, але непомильний. І от якщо говорити про параметри нового світу, в якому ми живемо, з одного боку, це світ від диктаторів, це Трамп, це Путін, я їх не порівнюю, але це автократи. З іншого боку, колосальні технології. І з третього боку, такі люди, як Ілон Маск, який може вирішувати долю країн, і він може впливати безпосередньо і на долю Сполучених Штатів.

І можливо, Ілон Маск зараз є важливішим за своїм впливом, ніж Дональд Трамп. І водночас вертаємось до нашої маленької рідної Європи. Іноді, коли я думаю про Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії, мені стає страшно, тому що Британія сказала, що вона стоятиме з Україною. Я переживаю за нашу країну, за Україну. Я переживаю за Британію, за всіх, хто готовий зупиняти руйнацію світового ладу за допомогою війни і агресії. Отже, відчуття, куди ми всі пливемо з нашим континентом?

Я згоден, що існують серйозні побоювання щодо нових технологій. Але, на мою думку, одним із найтривожніших явищ на Заході за останні 30–40 років стало різке зростання нерівності та поява нового класу мільярдерів і надбагатих людей. Це становить серйозну загрозу для суспільства.

Звідси і піднесення популістської політики — Трамп, Фарадж в Англії, Aльтернатива для Німеччини, Марін Ле Пен у Франції. На мою думку, а також на думку багатьох людей, значно обізнаніших за мене, це є наслідком фінансової дерегуляції останніх 30–40 років і зростання нерівності, яке вона спричинила.

Нам не потрібні мільярдери. Потрібна перерозподільча податкова система, яка б не дозволяла накопичувати колосальні багатства і ту величезну владу, що з ними приходить. Ці мегабагатії та їхні діти залишаються мегабагатими, навчаються в окремих школах і поступово повністю ізолюються від решти суспільства.

Проблема в тому, що для реального оподаткування надбагатих потрібна міжнародна домовленість, щоб усі країни діяли однаково. Досягти цього дуже складно. Норвегія нещодавно спробувала запровадити податок на багатство, але частина найбагатших норвежців просто виїхала з країни. У підсумку держава зібрала навіть менше податків. Тож це справді серйозна історія, і я переконаний, що накопичення надмірних багатств такими людьми, як Маск, є величезною проблемою.

Нещодавно з'ясувалося, що Україна має більший і кращий досвід ведення війни, ніж Європа. І ми стоїмо, повторюся, на початку розмови я згадував про це, можливо, на порозі великого апокаліптичного сценарію, який можна звести до формули: війна мільйонів. І я не бачу, як ми можемо її зупинити, тому що світовий лад розлазиться.

Україна продемонструвала надзвичайне стійкість, як народ. Українці продемонстрували свою готовність в фізичний спосіб захищати свою державу і не злякалися смерті. Йдеться про величезні втрати: санітарні втрати, буквальні втрати смерті. І ось з'ясувалося, що наш досвід боротьби з іранськими дронами є актуальний і це в нас будуть вчитися.

І от якщо говорити про фазу осмислення війни мільйонів, Генрі, як ви відчуваєте, чи на заході усвідомлюють, що війна це не про підручники з історії. Війна - це не лише про медицину. Війна - це величезна трагедія, величезний смерч, який може затягнути багатьох.

Чи будуть готові європейці в буквальному сенсі, можливо, разом з Україною, зі зброєю захищати своє життя, своє буття, свою екзистенцію?

Чесно кажучи, я не знаю. Усе дуже залежить від політики. Якщо праві популісти переможуть у Німеччині, Франції та Англії — а це цілком можливо — ситуація може кардинально змінитися. Багато з них раніше демонстрували симпатію до Москви. Наприклад, Фарадж в Англії свого часу відкрито говорив про своє захоплення Путіним, хоча тепер уже не повторює цього публічно.

Якщо ці праві популістські партії прийдуть до влади, це може стати катастрофою для Європи та України.

Але, як колись сказав британський прем’єр-міністр Гарольд Вілсон, «тиждень — це довгий час у політиці». Тому ніколи не можна напевно знати, що станеться.

Наразі європейські лідери, за винятком Орбана в Угорщині та Фіцо в Словаччині, доволі єдині у підтримці України. 

В економічному плані Трамп зараз не надає Україні фінансової допомоги, а Європа купує американську зброю і передає її Україні. Тож нинішня ситуація, хоч і дуже важка, могла б бути ще гіршою. 

Є й певна іронія в тому, що країни Перської затоки та Пентагон звертаються до України по допомогу з технологіями безпілотників. Водночас Росія допомагає Ірану, а Трамп схильний відмахуватися від цих питань. Багато критиків кажуть, що він поводиться так, ніби надто симпатизує Путіну.

Попри це слід враховувати і проміжні вибори. Багато що залежатиме від внутрішньої політики США. В Америці більшість людей не зосереджені на глобальних питаннях чи війні в Україні. Їх більше хвилює вартість життя та підтримання свого дорогого, матеріалістичного способу життя, навіть попри те, що близько 30% населення живе в бідності. У США існує дуже серйозна проблема бідності.

Це знову повертає нас до питання нерівності, про яке я згадував раніше. Якщо Трамп покаже погані результати на проміжних виборах — а ми всі молимося, щоб так і сталося — і втратить контроль над Конгресом, що наразі видається можливим, ситуація може суттєво змінитися.

Ми ніколи не повинні втрачати надію. Якщо ми перестанемо сподіватися, ми будемо приречені, бо тоді перестанемо намагатися виграти цю війну.

У будь-якому разі, Ларс фон Трієр, відомий режисер, зняв легендарний фільм “Дім, який збудував Джек”. Так, я не знаю, який будинок намагається збудувати Дональд Трамп. Загалом, концепція мене непокоїть. Водночас ми добре відчуваємо в Україні, який будинок хоче будувати Путін. І ми говоримо про насправді страшні алюзії, але якщо аналізувати хід мислення отих немолодих людей. Трамп регулярно засинає під час своїх виступів. Путін також не виглядає здоровим.

Як це може відобразитися на способі їхніх дій? На їхньому вольовому апараті. Я думаю, що ви замислювали, що відбувається в голові у Дональда Трампа і що він будує. Тому що він хоче збудувати в Європі, на кшталт альтернативи для Німеччини, так, право популістської проросійської партії.

Ми можемо лише здогадуватися, що відбувається в головах цих жахливих людей. Але з того, що я читав, цілком можна припустити, що Путіном керує глибока ненависть до Заходу та російський комплекс меншовартості, який формувався століттями у відносинах із Заходом.

Трамп, на мою думку, надзвичайно жадібний. Він хоче заробляти гроші, гроші і ще раз гроші. 

Загальновідомо, що в 1980–1990-х роках він був тісно пов’язаний із російською мафією та схемами відмивання грошей із Росії. Він цілковитий нарцис, але водночас осідлав хвилю, яку сам не створював — MAГA, «Зробімо Америку знову великою». Він використовує хвилю популістського невдоволення серед збіднілих білих робітників американського Середнього Заходу, які обурюються глобалізацією економіки.

Що ж до війни на Близькому Сході, дуже важко передбачити, як розвиватимуться події. Я лише сподіваюся, що це може виявитися великою помилкою для Трампа.

А Сполучене королівство і монархія, вони втримуються в теперішній ситуації? Ну, величезний скандал етичного плану він сколихнув Велику Британію. Йдеться про відгомін скандалу Епштейна. І Герцог зараз перебуває під вартою. Небачена історія, ну, але Британія на це й пішла, але основне, чи втримається репутаційно монархія?

Це дуже слушне запитання. Дивує, який величезний резонанс справа Епштейна мала у Великій Британії.

Кір Стармер, прем’єр-міністр, ледь не опинився під загрозою відставки, тому що призначив лорда Мандельсона, близького друга Епштейна, послом у США. А принца Ендрю, який і раніше мав дуже погану репутацію, зрештою було викрито.

А що сталося в Америці? Нічого. Документи засекречені або відредаговані, і нікого не заарештовано. Тож я принаймні пишаюся тим, що у Великій Британії ми намагалися притягнути до відповідальності лорда Мандельсона та принца Ендрю — тепер уже колишнього принца. 

Я ніколи не був великим прихильником монархії. Кілька разів я зустрічався з королем Карлом. Він хороша людина, але водночас належить до кола надбагатих.

Гадаю, що психологічно бути членом королівської родини дуже шкідливо. 

Особисто я б скасував монархію, аби уникнути жорстокого ставлення до людей. Достатньо згадати, що сталося з леді Діаною, щоб побачити, наскільки руйнівною може бути ця система. Сам принц Ендрю, схоже, був повністю зіпсований і зламаний через те, що виріс принцом.

Тому особисто я віддаю перевагу системі з неполітичним президентом на чолі держави, як у багатьох інших країнах. Чи призведе скандал, пов’язаний з Ендрю, до посилення вимог скасувати монархію, сумніваюся. Монархія надто глибоко вкорінена в британському суспільстві та культурі. І все ж вона повинна змінюватися. Я думаю, що принц Вільям прагне певної модернізації. Водночас королівська родина залишається неймовірно багатою: вони володіють величезними земельними маєтками, а король до того ж є главою церкви. Це все насправді дуже дивно.

Так, це надзвичайно істотно, і ви зачепили тему стійкості не лише нас, стійкість до оборони. А ще йдеться про готовність чинити напад, незважаючи на сотні тисяч вбитих російських солдатів. Як ви гадаєте, наскільки стабільним буде колективний росіянин в своїй агресії проти України і, можливо, проти країн Європи? Тому що це не йдеться лише про пропаганду.

Вони придумали модель світу, в якій вони виправдовують своє насильство і свою агресію. І це завжди було надзвичайно травматичною історією. Але в Першій світовій війні це все закінчилось демонтажем Російської імперії, але в Другій світовій війні вони втратили десятки мільйонів. І Сталін все одно втримався при владі.

Історично російські лідери, ще від часів царів, ставилися до широких мас населення з презирством. Водночас у російському суспільстві тривалий час спостерігалася певна пасивність у прийнятті своїх правителів.

Коли почалася війна, багато росіян — більш освічених і прогресивних — покинули країну. Сьогодні уряд Путіна повністю контролює засоби масової інформації. І, наскільки я чую, багато російських полонених, захоплених в Україні, мають цілком спотворене, а подекуди й абсурдне уявлення про те, що насправді відбувається.

Я не знаю. Передбачити, що буде далі, практично неможливо. Чи є запас російських солдатів нескінченним? З того, що я читав, Путін намагається уникати загального призову. Більшість іде служити за гроші. Багато з них походять з Далекого Сходу, і дуже мало — з Москви чи Санкт-Петербурга.

Однак якщо зрештою доведеться запровадити масовий призов, політичний баланс може змінитися. Водночас російська держава залишається дуже сильною. По суті, це повна диктатура. Тож я справді не знаю, що буде далі. Але вся ця історія дуже жахлива. Це все, що я можу сказати.

Так, це жахливо і, на превеликий жаль, ми не сподіваємось на те, що в комусь прокинеться сумління. Але з іншого боку, ми сподіваємось часом на Бога. І під час великих апокаліптичних сценаріїв або перед загрозою смерті ми починаємо переосмислювати своє місце в тому, що називається теологічна модель всесвіту. Ви працювали з багатьма життям і були втрати серед ваших пацієнтів. Ну і втрати є в кожній родині.

Як ви відчуваєте теперішню модель взагалі присутності, неприсутності Бога в людському житті? І загалом, чи ви якось по-іншому почали сприймати оцю от модель, коли все, що відбувається в нас, воно не чіпляє Бога, але потім з’ясовується, що люди повертаються і в моральному плані вони знаходять велике примирення з Богом.

Що ж, особисто я з різних причин не маю релігійної віри, але цілком визнаю, що для багатьох людей віра в Бога є надзвичайно важливою.

Днями молодий лікар в Охматдиті в Києві запитав мене: «У чому сенс життя? У чому його значення?». І я відповів, що для мене сенс життя — допомагати іншим людям. Допомагати всьому живому — деревам, рослинам, тваринам. Підтримувати і плекати життя. 

У певному сенсі для мене життя подібне до Бога. Це щось більше за нас самих, щось важливіше за нас самих. І це щось дуже позитивне. Наш обов’язок — підтримувати й захищати його.

Трагічність нинішньої ситуації в Україні полягає в тому, що, аби захистити і зберегти життя, українці змушені воювати і вбивати російських солдатів. Але це реальність.