Іранці називають його "заборонений острів": чи зможуть американські війська захопити енергетичний центр Харк, аби розблокувати Ормузьку протоку

Президент США Дональд Трамп передумав бомбардувати енергосистему Ірану, однак усе більше підстав вказують на те, що США готуються на наземної операції на Близькому Сході. Наразі туди прямують щонайменше два великі десантні кораблі США – USS Tripoli та USS Boxer – з кількома тисячами морпіхів. Припускають, що їхньою метою може бути захоплення іранського острова Харк (інші варіанти назви – Харг, Харадж). Цей острів – серце, яке значною мірою забезпечує режим аятол, адже саме тут розташований основний енергетичний хаб Ірану. 

Сирота Перської затоки

Кораловий острів Харк має площу близько 32 квадратних кілометрів. Геологи вважають, що йому близько мільйона років, тож це один з найстаріших островів Перської затоки. Його головна особливість – джерела прісної води, що робило його придатним до життя. Археологи знайшли сліди людських поселень еламського періоду (IV–I тис. до н.е.).

З часом острів став важливою торговою точкою – спочатку його завоювали португальці. У 1753  голландська Ост-Індська компанія тут форт із сильним гарнізоном для захисту своїх інтересів. Потім острів встиг побувати під владою французів, британців. 

Руїни древнього храму на острові Харк, фото: Google Maps

Завдяки давнім пам’яткам та смарагдовою водою у прибережній зоні Харк міг би бути цікавим туристичним центром. Натомість іранці називають його "забороненим островом". Шах Ірану Реза Шах Пехлеві, який правив з 1925 по 1941 рік, використовував Харк як центр заслання політв’язнів. Іранський письменник Джалал Але Ахмад у своїй книзі назвав Хакр – сиротою Перської затоки, оскільки попри цінні історичні пам’ятки про острів майже ніхто не знав.

1953 році острів був визначений як придатне місце для експорту сирої нафти, і перша поставка нафти до Європи звідси відбулася в листопаді 1953 року. У 60-х, коли були відкриті морські родовища, Харк перевершив порт Абадан, оскільки величезні глибини довкола острова дозволили танкерам підпливати до острова для завантаження.

Нині на острів основним енергетичним Хабом і перебуває під посиленою охороною Корпусу вартових ісламської революції. Тому вільно подорожувати тут не можна. Для в’їзду на острів як турист спершу потрібно отримати офіційний дозвіл. Навіть для того, аби відвідати родичів, що живуть на Харку (населення острова оцінюють у 8 – 10 тис. осіб), треба спершу отримати від них запрошення, яке стане підставою для видачі дозволу.

Головний експортний центр Ірану

Острів Харг є основою експорту з сирої нафти та LNG Ірану. Аналітики оцінюють, що приблизно 90% експорту сирої нафти країни проходить через термінали на острові, що робить його одним з найважливіших елементів економічної інфраструктури Ісламської Республіки.

Родовище Доруд на острові Харк, фото: National Iranian Oil Company

За даними Національної нафтової компанії Ірану, у районі острова Харк видобувається 320 000 барелів нафти з нафтових родовищ Доруд (під островом і довкола нього), Абузар ( за 76 км на захід від острова) та Форузан (100 кілометрів на схід). Нафта з цих родовищ постачається на острів морськими трубопроводами. Також сюди веде трубопровід з материка). Сюди також трубопроводом надходять супутні нафтові гази.

У 2025 році острів обробляв близько 96% експорту сирої нафти з Ірану. 

“Масштаби інфраструктури Харка перевершують інші іранські експортні об'єкти. Термінали навантажування острова спочатку були розроблені для обробки до семи мільйонів барелів на день і можуть обслуговувати вісім або дев'ять супертанкерів одночасно", – повідомляє Iran International.

У травні 2025 року S&P Global Commodity Insights повідомило, що Тегеран збільшив потужності термінала на Харку на два мільйони барелів, відновивши резервуари 25 та 26, кожен з яких місткістю один мільйон барелів.

Нафтовий комплекс Абузар, фото: National Iranian Oil Company

"Історично склалося так, що пропускна здатність цих терміналів, що постійно модернізуються, досягла вражаючого максимуму в сім мільйонів барелів на день, хоча поточний національний експорт коливається на рівні близько 1,6 мільйона барелів на день, крім управління виробництвом для внутрішнього ринку, – повідомляє Al Jazeera. – Сьогодні, оскільки геополітична напруженість постійно загрожує водним шляхам регіону, острів залишається сильно мілітаризованим, що стримує туристів і ненавмисно зберігає його первозданний екологічний характер". 

Чи зможуть американські військові кораблі дістатись до Харка

14 березня США атакували військові об’єкти на острові Харк, але не атакували нафтові термінали. Після цього з’явились повідомлення, що у Трампа розглядають варіант наземної операції на острові. Газета The Jerusalem Post повідомила, що два американські високопосадовці повідомили своїм колегам в Ізраїлі та інших країнах, що, схоже, у Сполучених Штатів може не бути іншої альтернативи, окрім як розпочати наземну військову операцію з метою захоплення іранського острова Харк. Мета такої операції – розблокування Ормузької протоки. 

Підтвердженням того, що США готуються до наземної військової операції є передислокація на Близький Схід десантних кораблів. При цьому Defense Express зауважує, що для того, аби амфібійна група швидкого реагування на чолі з USS Boxer, яка вийшла з бази у Каліфорнії 19 березня дісталась до Ормузької протоки, потрібно приблизно три тижні. 

"Якщо ця група дійсно прямує до Ірану, це може бути орієнтиром для усвідомлення того, що наразі строки операції Epic Fury плануються Пентагоном ще на один місяць мінімум. Єдиною обмовкою є те, що можливо група Boxer прямує не до Ірану, а до Окінави і має замінити групу Tripoli, яка до цього там чатувала", – повідомляє видання. 

Що ж до групи Tripoli, то вона мала б дістатись Ормузької протоки вже цього тижня.

Утім, острів Харк насправді не єдина можлива ціль висадки американських військових для проведення наземної операції. Логічніше було б спробувати частково окупувати прибережні райони Ормузької протоки. Ще одна ймовірна ціль: спецоперація для захоплення збагаченого урану. 

Щодо ідеї захопити острів Харк, аби розблокувати Ормузьку протоку, то військові експерти скептично оцінюють можливості США.  

"Судячи з поспішного передислокування двох основних підрозділів морської піхоти США (так званих "десантних груп готовності" (ARG)) у напрямку Перської затоки (там рухається не лише 31-ша бойова ескадрилья з американським кораблем "Триполі", а й 11-та бойова ескадрилья з американським кораблем "Боксер" перебуває в русі), схоже, що найновіший план адміністрації IQ47 полягає в тому, щоб продовжувати удари по Ірану, захоплюючи або острів Харк, або якусь іншу точку на узбережжі Ірану, щоб змусити режим КВІР знову відкрити Ормуз. Або навіть здатися”, – пише австрійський аналітик Том Купер. Він звертає увагу на важливу деталь – аби дістатись до Харка, американським кораблям треба спочатку пройти не лише Ормузьку протоку, яка чудово прострілюється з материка, а й пройти понад 700 км Перською затокою. 

Острів Харк, фото: Google Maps

"Щоб дістатися до Харка, корабель ВМС США має увійти в Ормузьку протоку і… зачекайте: ВМС США входять в Ормузьку протоку, та ще й з великими, товстими, повільними десантними військовими кораблями, набитими військами, паливом та вибухівкою? Саме тоді я не можу не замислитися: як ВМС США збираються це зробити, якщо Ормуз – за 750 км від Харка – вже є забороненою зоною? Як ВМС США збираються провести всі свої великі, товсті, повільні амфібії всі ці 750 км від Ормуза до Харка вздовж узбережжя, повного баз і схованок КВІР?” – пише він.

В успіху такої операції сумнівається також Ілан Гольденберг, який був радника з питань Близького Сходу за часів Джо Байдена та Барака Обами.

"Які є докази того, що взяття Харга — це чарівна паличка, яка раптово змінить їхні розрахунки? Так — США можуть взяти Харг. Я сподіваюся, що якщо це станеться, то швидко та з мінімальними втратами. Але навряд чи це покладе край війні. Набагато ймовірніше: це поглибить конфлікт, завдасть більше шкоди в регіоні та призведе до зростання цін на нафту. Краще шукати відхідний шлях, якщо такий існує", –написав Гольденберг.

Виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос вважає, що острів Харк може стати пасткою для США так само як острів Зміїний свого часу став для Росії.

"Сполучені Штати Америки можуть захопити острів Харк, але це пастка, тому що перебування американського контингенту на цій території буде нагадувати перебування російського контингенту на острові Зміїний", - зазначив Семиволос.

За словами виконавчого директора Центру близькосхідних досліджень, наразі Іран проводить політику, намагаючись продемонструвати готовність домовлятися з країнами, які не є ворожими, принаймні на словах заявляючи про те, що неворожі країни можуть проводити свої танкери через Ормузьку протоку, але за умови, що вони будуть домовлятися з Іраном. 

"Ситуація справді критична, і я думаю, що іранці мають можливості завдавати ударів, попри те, що їхній ракетний потенціал значно зменшився порівняно з початком війни", - додав Семиволос.