Холодна дипломатія: як Європа і Китай шукають баланс

Що відбувається у відносинах ЄС і Китаю: основні тенденції останніх років

фото: gettyimages

Стосунки між Європейським Союзом і Китаєм упродовж останніх років зазнали суттєвого охолодження. Поворотною точкою став 2019 рік, коли ЄС уперше офіційно окреслив Китай не лише як стратегічного партнера, а й як економічного конкурента та "системного суперника, який просуває альтернативні моделі управління". Така багатошарова характеристика вказувала на зростання занепокоєння з боку Брюсселя щодо політики Пекіна, передовсім у питаннях торгівлі, але й також дотримання прав людини та геополітичного впливу в Європі.

У 2021 році відносини загострилася - після того як ЄС запровадив санкції проти китайських посадовців і структур, пов’язаних із репресіями в Сіньцзяні, коли правозахисні організації продовжували оприлюднювати докази порушень прав людини. У відповідь Китай наклав контрсанкції на європейських політиків і науковців. Тоді ж була фактично заморожена ратифікація інвестиційної угоди CAI – колись амбітного проєкту економічного зближення.

Новий рівень напруги створило повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Китай декларує нейтралітет, однак на практиці демонструє близькість до Москви, зокрема через нарощування торгівлі, дипломатичну підтримку й уникання критики Кремля. Така позиція викликає дедалі більшу недовіру з боку європейських столиць, особливо країн Балтії та Центральної Європи. У відповідь ЄС не лише риторично загострив свою позицію, а й розширив санкції, включно з обмеженнями щодо китайських компаній, які сприяли постачанню військових технологій до Росії або допомагали їй обходити фінансові обмеження.

Напруження досягло піка напередодні ювілейного 25-го саміту ЄС – Китай. Євросоюз запровадив нові санкції проти китайських банків, які, за інформацією розвідки, сприяли Росії в обході санкцій. У відповідь Пекін обмежив експорт рідкісноземельних матеріалів, критично важливих для низки європейських галузей – від оборонної до зеленої енергетики. Одночасно Брюссель активізував розслідування щодо демпінгу китайських електромобілів, запровадивши тимчасові мита. Усе це наклалося на дедалі сильнішу критику ЄС щодо непрозорості китайської економічної політики й спроб геополітичного впливу.

Саміт ЄС – Китай: між розбіжностями й діалогом

Саміт ЄС - Китай, фото: GettyImages

Ювілейний 25-й саміт між ЄС і Китаєм у Пекіні, присвячений 50-річчю дипломатії, в цій атмосфері виявився скоріше формальністю. Вже напередодні стало відомо, що замість традиційних двох днів його скоротили до одного. Попри те що обидві сторони декларують потребу в діалозі, нині це радше нагадувало дипломатичну гру на випередження, де кожен крок мав на меті не стільки налагодити співпрацю, скільки утримати баланс.

Президент Європейської ради Антоніу Кошта та очільниця Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн провели в Пекіні дві зустрічі: із китайським лідером Сі Цзіньпіном, а також із премʼєр-міністром Лі Цяном.

Теоретично ці зустрічі могли б стати нагодою для позитивного порядку денного, але реальність виявилась дещо стриманішою. Саміт відбувся на тлі дедалі глибшого стратегічного розходження сторін: від розбіжностей у підходах до глобальної торгівлі до різниці позицій щодо війни Росії проти України. Учасники заходу не приховували напруги, і замість нових домовленостей головною темою стала необхідність впоратися з розбіжностями та пошук безпечних тем.

Очікування з боку Європейського Союзу були зосереджені навколо вимог більш збалансованих економічних відносин. Дефіцит торгівлі з Китаєм для ЄС досяг рекордних сум – це понад 300 мільярдів євро, і в Брюсселі дедалі гучніше лунають звинувачення на адресу Пекіна щодо недобросовісної конкуренції, субсидування власних виробників та обмеженого доступу європейських компаній до китайського ринку.

"Ми захищаємо свої інтереси. Ми ретельно впроваджуємо стратегію зменшення ризиків. Ми зміцнюємо нашу економічну безпеку і конкурентоспроможність. Водночас ми залишаємося відданими відвертому, поважному і відкритому діалогу з Китаєм. Сьогоднішній саміт забезпечив саме це. Це була цінна можливість попрацювати над досягненням конкретного прогресу в ключових сферах наших двосторонніх відносин. Але ми також чітко пояснили китайському керівництву наші занепокоєння, особливо у сфері торгівлі та інвестицій", – зазначила Урсула фон дер Ляєн після зустрічей.

Сторони висловили готовність працювати над визначеними питаннями, але без конкретних рішень. Зокрема, Китай не погодився на структурні поступки, однак запропонував обговорити механізм спрощеного доступу європейських компаній до рідкісноземельних матеріалів, хоча без деталізації чи конкретних зобов’язань.

Разом із тим, як вважає голова Української асоціації китаєзнавців Віта Голод, не варто називати подію провальною, адже все ж сторони вислухали й почули одна одну.

"Кожен озвучив свої занепокоєння, була спільна заява щодо клімату, вони будуть рухатися разом до кліматичного саміту в Бразилії наприкінці року. Тобто вони вже мають спільні точки дотику. Щодо торгівлі обидві сторони висловили, що їх турбує", – пояснює вона в етері Еспресо.

Власне єдиною сферою, де сторони змогли продемонструвати конструктив, стала кліматична політика. А єдиним спільним документом стала заява щодо співпраці у питаннях протидії змінам клімату. Президентка Європейської комісії назвала кліматичну заяву "великим кроком вперед".

Ще однією темою стала війна в Україні, оскільки Європа очікує від Китаю впливу на Росію. Тому лідери ЄС вкотре закликали Пекін припинити підтримку російського військово-промислового комплексу, а також використати свій вплив на Москву для досягнення миру. Натомість КНР своєю чергою традиційно зазначив про безпідставність звинувачень. А Сі Цзіньпін закликав європейських лідерів "зробити правильний стратегічний вибір", оскільки світ переживає глибокі зміни.

"Те, як Китай продовжить взаємодіяти з війною Путіна, буде визначальним фактором для наших відносин у майбутньому", – своєю чергою заявили європейці.

У підсумку саміт ЄС – Китай підтвердив очевидне: між Брюсселем і Пекіном залишаються глибокі політичні й економічні розбіжності. Кожна зі сторін прагне уникнути конфронтації, але вже не приховує готовності до жорсткішої конкуренції. І такий тон зустрічей може свідчити про фазу продовження обережного діалогу, що базується на меншому рівні довіри поряд з пошуком прагматичних рішень і балансу.

"На цьому Саміті я зрозуміла, що ми можемо багато чого зробити разом. Попри наші розбіжності – а вони в нас є – ми можемо знайти прагматичні рішення. Європа завжди захищатиме свої інтереси, як і Китай. Ми готові посилювати двосторонню співпрацю і будувати більш збалансовані та стабільні відносини", – підсумувала Урсула фон дер Ляєн.

Майбутнє відносин ЄС і Китаю та їхній вплив на Україну: межі та пошук балансу

фото: відкриті джерела

Відносини між Європейським Союзом і Китаєм переходять у фазу стратегічного прагматизму, де співпраця поєднується зі стримуванням і посиленням економічної безпеки. Та попри всю напругу Китай не хоче втрачати можливість торгівлі з Європейським Союзом. А Європейський Союз тим часом також прагне зберігати баланс.

Експертка з питань Східної Азії, старша аналітикиня Центру "Нова Європа" Наталія Бутирська відзначає, що Європейський Союз залишається ключовим економічним партнером для Китаю. І, якщо повертатися до теми війни Росії проти України, то Китай не вдається до прямої військово-технічної підтримки Росії ще й з огляду на бажання зберігати торговельні відносини з ЄС.

"Оскільки торговельний баланс між ЄС та Китаєм складає понад 700 млрд євро, для Китаю Європейський Союз є торговельним партнером номер один. На тлі тиску США та протистояння з Трампом очевидно, що Китай не може дозволити собі втрачати такі великі ринки. Відповідно, Пекін намагається вести діалог і проводити стриману політику в підтримці Росії. Однак ця підтримка є достатньою для того, щоб Росія продовжувала війну на виснаження і, на жаль, також Пекін стоїть за співпрацею РФ та КНДР", – сказала Наталія Бутирська в етері Еспресо.

Для України динаміка прагматичного діалогу між ЄС та Китаєм має двоякий ефект. З одного боку, Китай, який не засуджує війну Росії в Україні, не готовий стати посередником у врегулюванні конфлікту. З іншого – розбіжності між ЄС і Китаєм можуть стимулювати Брюссель посилювати підтримку України, а також відкривають нові можливості для інтеграції України в європейські економічні процеси.

Тому Україна має шукати свій шлях у нових геополітичних реаліях, бути активним гравцем на цій арені у партнерстві з Європою, яка перебудовує свої відносини з Китаєм на засадах безпеки та взаємної вигоди.