Можемо очікувати скорого збільшення ключових факторів перемоги України, - Кульпа

Як казали класики, вічність пахне нафтою. Ситуація на Близькому Сході та постійна ескалація надзвичайно сильно впливає на економіку. Розуміємо, що економіка є також складовою національної безпеки України і Європейського Союзу як основного українського партнера зараз.

Наскільки може ситуація погіршитись і які є альтернативні варіанти для того, щоб стабілізувати ціни на бензин і не тільки? Росіяни хочуть на цьому грати. Можливо, на цьому хочуть зіграти американці. У будь-якому разі ми стоїмо не лише перед можливим військовим Армагеддоном, а й перед величезним економічним колапсом.

Те, що ми спостерігаємо, це насамперед війна проти союзників США. Насправді жертвами цієї війни є союзники США - Близький Схід і Європа. Ця війна має причину глибоку геополітичну. Це американська війна - це не війна Ізраїлю, передусім це війна США. Трамп минулого року оголосив війну тарифну і її програв, потім програв технологічну війну. У сировинну війну, коли Китай ввів обмеження на рідкісноземельні метали, Трамп змушений був просити Китай хоча б зупинити ці обмеження. 3:0 на користь Китаю.

Розвал Союзу, який підтримували США, інституційна війна - США програли. Трампу потрібен був аргумент, козир, як він це називає, на переговори з Сі Цзіньпінем, які планували на 31 березня. І він розпочав війну проти Ірану.

І невипадково те, що ми бачимо, - Іран змінив тактику. Тактика його полягає в тому, щоб завдавати ударів по союзниках США. І таким чином отримуємо безвихідне становище. В тому сенсі, що Трамп, щоб об'явити перемогу в цій війні, змушений піти на знищення Ірану. І на знищення Саудівської Аравії, Еміратів, Бахрейну, Катару, що стане відповіддю Ірану на удари по його території з боку США та Ізраїлю.

У результаті маємо ситуацію, коли на Близькому Сході залишається попіл і пісок, знищуються ресурси. Ормузька протока не має значення, тому що нічого буде возити. Якщо буде розбито станції опріснення води, буде демографічна катастрофа. Такою є найреальніша перспектива, яка може бути реалізована або конвенційними ударами, або ядерними ударами, яких вірогідність дуже зростає.

Трамп не має виходу. Він не може повернутися спиною і вийти з цієї війни з однієї простої причини: якщо так вчинить, він залишить Іран з ядерною зброєю.

Адже Іран не хотів створювати ядерні бомби, доктрина Ірану була заснована на хеджингу – він створював умови для створення і шантажував світ тим, що може створювати, і мав від цього вигоду. Ця стратегія виявилася помилковою, і зараз обов'язково вони зроблять усе, щоб отримати ядерну зброю. Це перше.

Друге: якби США пішли звідти, тоді всі союзники США залишаться під прицілом іранських дронів, іранських ракет. Далі - Ормуз перекритий. Далі - закінчилася система нафтодоларів. Тому що ніхто не буде продовжувати продавати нафту виключно за долари. Що бачимо з боку Ірану - це руйнування американської економіки.

Як результат отримуємо ситуацію, в якій немає у Трампа іншого виходу, як ескалювати, ескалювати до повного знищення. Тому потрібно чекати цін 200-250, тут у короткий проміжок часу немає ніяких обмежень. З наслідками передусім для десятків мільйонів людей, які будуть на межі голоду, тому що газ, який також із Катару, - це основа добрив, а без добрив ми бачимо результат у зменшенні сільського господарства й усіх цих наслідках. 

Це дуже трагічний сценарій. І складно уявити собі, що могло б його зупинити. Війна, яка планувалась як маленька звитяжна війна, яка нагадуватиме, що минулого року була 12-денна війна, зараз виявилася набагато складнішою. Виявилося, що Іран має підтримку з боку Росії, з боку Китаю.

Що можемо ще додати? Що найбільша проблема Трампа - це пояснити, чому Росія, яка допомагає вбивати американських солдатів, є союзником і миротворцем, а Україна, яка допомагає врятувати союзників, врятувати життя американських солдатів, піддається тиску, шантажу. Приїзд Віткоффа в Київ - це частина цього сценарію.

Просто хочу додати ще одне: економічні проблеми для Європи – це другорядна річ. Найперше – це те, що війна на Близькому Сході підвищує загрозу ударів з боку Російської Федерації по східному флангу НАТО. Чому? Трамп, розповідаючи про те, що союзники погані, що він не буде їх захищати, створює алібі, щоб відмовити в допомозі. Це по-перше.

По-друге, Трамп зняв санкції з Росії і дав Путіну додаткові мільярди доларів, щоб фінансувати таку війну. Просто ця нафта і так би попала на ринок. Але зараз Росія має можливість торгувати з тими чи іншими й отримувати найвигідніші ставки. І якби не удари України по портах, Росія отримувала б неймовірно високі прибутки.

По-третє, така ситуація - удари, наприклад, по інфраструктурі Європи - поставила б, по суті, непідготовлену Європу на коліна перед Трампом. І саме такий сценарій міг би ввести Трампа як переговірника коштом, скажімо, країн Центральної Європи та України. Адже першою умовою росіян була б заборона підтримки для України, заборона іноземних військ на території країн Центральної Європи, обмеження всілякі тощо. От те, на що міг би розраховувати Путін, а Трамп міг би отримувати вигоду через те, що відірвав би Росію від Китаю, так йому здається, і начебто підвищив рівень незалежності Росії від Китаю, тому що Росія отримала б зняття санкцій і багато інших моментів, на які Європа не хоче погодитись. Ось такий результат.

Якщо говорити про наш прекрасний демократичний острівець, про Європейський Союз і Україну, - ми намагаємось працювати синхронно. Ми розраховуємо на європейців, і європейці розраховують на нас, і спільно ми намагаємося вибудувати спільну стратегію безпеки і готовності діяти в силовий спосіб, якщо росіяни будуть намагатись атакувати Естонію, Литву, Латвію чи Польщу. Але є ще один момент - енергетичний. Ми розуміємо, що європейська економіка, попри спроби переходити в зелений формат, значною мірою, як ви відзначили, є залежною від нафти та газу.

І Близький Схід, який палає, може остаточно вибухнути, може перестати бути енергетичним донором. У середньостроковій перспективі якщо станеться великий економічний колапс, яким він може бути для Європейського Союзу, його окремо взятих держав і України, яка потребує регулярної фінансової допомоги з боку Брюсселя?

Є два моменти. Перший – це Україна, другий – Європа. Щодо варіанту номер один, Європа не діє достатньо швидко. Зараз для того, щоб протидіяти кризі, Німеччина повинна почати швидко відновлювати свою ядерну енергетику. Вона цього поки не робить. Почали відновлювати вугілля. Бо вірять, що криза не буде довгою, і всі ці договори з екологами і так далі - все це блокує потрібні дії. Тут можливостей багато. Європа достатньо багата.

Звісно, це буде удар, банкрутство й таке інше. Але, вважаю, не буде це критично порівняно з тим, що буде відбуватись в інших місцях. Повторюю, ця криза загрожує смертю від голоду для десятків мільйонів людей. І це набагато реальніше серйозно.

Що стосується України, Україна в цій кризі знайшла собі неймовірно сильний важіль підтримки - це Близький Схід. Візит Зеленського в Саудівську Аравію і в інші країни, угоди, що укладені, створюють новий, незалежний від Європи фундамент підтримки фінансової. Чому? Тому що угоди - про оборону від ударів дронів за вкладення в масштабування українського ВПК.

І, я би сказав, перспективи набагато сильніші. Тому що, швидше за все, Трамп уже це заявляв, він очікує, що арабські країни сплачуватимуть за те, що американці воюють на Близькому Сході. Вірогідно, що він буде намагатися анулювати всі борги США арабським країнам, а це 6 трильйонів доларів. Борги України - лише 150 мільярдів, це 2,5% тих грошей, які, найвірогідніше, Трамп і так у них забере.

Тож є простір для того, що, поки ці гроші не забрано, обнулити, наприклад, борг України. Тут можливостей дуже багато. Але те, що зараз бачимо, - це вхід України на Близький Схід як найближчого союзника разом із Туреччиною. Я б сказав, у такому трикутнику, який зацікавлений урятувати країни Близького Сходу, - це Туреччина, Пакистан, Україна. Україна з реальними можливостями, з силою тощо. Це незалежний від Європи фундамент стабільності, фінансування і підтримки.

Треба розуміти, що також Європа змушена буде переформатуватися. Так зараз це виглядає. Європа не в стані ухвалювати адекватні рішення, перш за все тому, що люди, які керують Європою, є творцями кризи, в якій ми перебуваємо. Урсула фон дер Ляєн – міністерка оборони Німеччини, яка ліквідувала німецьку армію: із 16 бригад, які були, коли вона стала міністром, залишилися 4, коли вона пішла. Пан Вебер, який зараз голосно говорить про енергетику та політику Європейського Союзу, ще вчора діяв у протилежному напрямі.

Виходить так, що сьогодні ми живемо в просторі, де реальна сила і безпека є ключовим фактором. Не економіка, а саме можливість захищати, щоб не забрали те, що є. 

І з трьох центрів сили в Європі – Лондон, Париж, Київ, - два не є членами Європейського Союзу.

Перше, що треба зробити, це переформатувати структури таким чином, щоб інтегрувати потенціал Європи в межах зрозумілих структур. Те, що пропонував Вебер учора, і те, що говорить міністр іноземних справ Німеччини про те, щоб перетворити Європейський Союз на країну, забрати право вето для окремих країн, позбавити їх, по суті, суверенітету, - це політика, яка закінчиться руйнуванням Європейського Союзу. Бо є багато країн, які не готові віддати свій суверенітет, посилаючись на погрози і, я би сказав, оголошення з боку Брюсселя.

Нагадую, що, якби така система, яку хоче пан Вебер, була 24 лютого 2022 року, Польща не змогла б надати Україні свої резерви, для того щоб Україна могла захищатися, а змушена була б підтримувати «політику касок» - надати три чи п'ять тисяч касок. Насправді тут потрібна дискусія, потрібна підтримка.

Україна сьогодні є ключовим фактором для безпеки як Європи, так і Близького Сходу. Навіть те, що Україна бомбить узбережжя Балтійського та Чорного морів, не даючи Росії отримати додаткові кошти від експорту ресурсів, які сильно здорожчали, - це також порятунок для Європи. Тому що Путін із грошима набагато небезпечніший для всіх, але насамперед для Європи.

Є побоювання щодо того, що настане певний момент, коли Близький Схід не просто палатиме, а може вибухнути, і Путін зробить свою пропозицію. Коли наші бійці винищують російську енергетичну інфраструктуру, зокрема нафтову й бензинову, вони грають на випередження.

Ви говорили про нафтодолари і величезний ризик для цієї системи. Справді, якщо Сполучені Штати виставлять фінансовий ультиматум країнам Близького Сходу, може статися певна фінансова контрреволюція у світі, яка може закінчитися не надто позитивно для Бреттон-Вудської системи.

Чого чекати нам, у Центральній Європі - Україні, Польщі, Литві, Латвії, Естонії? Наскільки суттєвою може бути ця криза? Ціна на бензин зростає і, радше всього, зростатиме. І це буде впливати на ціни на логістику, на переміщення товарів, виготовлення товарів тощо. Тобто це може бути надзвичайно потужне фінансове цунамі. Яким воно може бути в кращому і в гіршому випадку?

Це буде неймовірний удар по економіці - інфляція, стокфляція тощо. Просто буде виправдання, і Європа, повторюю, це витримає. Не думаю, що це вплине на рівень підтримки для України як з боку Близького Сходу, так і з боку Європи. Тому що вибір буде такий: безпека або просто якісь економічні кризи. Я вважаю, що безпека буде ключовою. І тут нічого Путін не отримає.

Тим більше що навряд чи в нього вийде відновити можливість продажу енергоресурсів, яку через українські удари він утратив. Ситуація для бюджету Росії дуже складна. В принципі ситуація, я би сказав, достатньо нестабільна, набагато більш нестабільна. І насамперед ця криза може відбитися на стабільності Росії. Чому? Тому що, з одного боку, будуть очікування: ціни на нафту дуже високі. А фінансування в Росії немає. Тобто у Путіна є, але Путін не хоче дати. На цьому фоні розрив між реальністю і сподіваннями - це чисто революційна ситуація, яка загрожує Росії дестабілізацією.

Що стосується відносин в рамках Європи, бачимо, що на цій кризі намагаються грати. Бачимо, наприклад, провокації Орбана на сербському напрямку - так усе щільно від присутності ФСБ, що можна ножем різати. Це буде по всій Європі. Звісно, спробують це розігрувати партії трампістські, але, оскільки Трамп зараз може «поцілувати поцілунком смерті», підтримка Трампа вбиває тих, кого підтримує.

Тож у принципі ця ситуація не буде політично загрожувати істеблішменту Європи і підтримка зберігатиметься. Я б сказав, що з точки зору України достатньо оптимістична картина. З одного боку, бачимо, на фронті Україна перемагає і удари, яких Росія зазнає, неймовірні. Також удари дипстрайків - дронів, які руйнують інфраструктуру.

Бачимо нову лінію - фундамент підтримки в країнах Близького Сходу індустрії України, дроноцентричні технології, які будуть Європою сприйматися як основа безпеки Європи. Рейтерс учора писало, що нова платформа протиповітряного захисту для всієї Європи буде на основі українських технологій. Усі ці моменти створюють умови, в яких Україну сприйматимуть як центр захисту. І тут ресурси будуть, я би сказав, необмежені.

Орбан або програє, або сфальсифікує вибори, і таким чином його буде відсторонено від ухвалення рішень. Взагалі можна говорити про дійсний оптимізм і розуміння того, що ми перебуваємо в нових умовах, в яких наші формальні друзі, наприклад США, грають із нашими справжніми ворогами разом.

А стримувальним фактором агресії з боку Росії для Європи, для України буде Пекін, Китай. Китай не зацікавлений у тому, щоб Європа стала на коліна перед Трампом, тому що цим закінчилася б ця ситуація. Гадаю, що можемо чекати з оптимізмом зустрічі Трампа і Сі Цзіньпіна. І чекати зупинення війни Росії проти України без таких ризиків, як на Близькому Сході, - там у них ситуація дійсно термінальна, там ідеться про знищення всього.

Є високий ризик, що може бути застосований силовий сценарій щодо країн Балтії. Перед Путіним постають дві альтернативи. Одна з них – це намагатись укладати якусь глобальну угоду на умовах цивілізованого людства, зокрема європейців, України. Можливо, Китай би їх підтримав. Друга - грати на загострення і йти на ескалацію додаткову. Які ви бачите можливі розв'язання теперішньої ситуації?

Зараз гарантом безпеки Європи є Китай. Китай не зацікавлений в тому, щоб Росія дронами тероризувала Європу й змушувала Європу звертатися до США. Трамп як спаситель прийшов би тоді і продав наш суверенітет, тому що насправді Трамп показав Росії, що він готовий торгувати суверенітетом України, а також Балтії і Польщі. Тому тут стримувальний чинник – це Китай. Трамп, по суті, заохочує Путіна до удару по Європі. Усе, що він робить, - це саме в цьому напрямі.

Путін боїться ввійти, розуміючи, що це пастка, яка може прискорити падіння його режиму. Думаю, що зараз ситуація така, що всі чекають рішення по Близькому Сходу: якщо Трамп вирішить застосувати ядерну зброю, це дуже сильно підніме ставки й можливості ударів з боку РФ по Європі.

На цьому тлі, на цьому рівні ескалації ключовими будуть переговори між Трампом і Сі Цзіньпінем. Тому що Росія не має можливості вести війну без підтримки Китаю. Насправді вона сьогодні є сировинною базою, залежність якої від Китаю буде збільшуватися. Тому що після розгрому Близького Сходу, знищення Близького Сходу як постачальника енергоресурсу Росія стане ключовим ресурсом для Китаю, для виживання його економіки. Китай не зацікавлений у тому, щоб Європа стала простором контролю США, розуміючи, що Трамп усіх заходів (тарифи тощо) змусив би Європу вживати так, як США. Тому, думаю, війну буде закінчено на умовах українських.

Не буде ніякої здачі території, Путін змушений буде визнати перемогу України, яка є очевидною як на фронті, так і у силі виробництва. Чого можемо очікувати, так це скорого збільшення ключових, я би сказав, факторів перемоги. Насамперед, уже бачимо, Україна виробляє набагато більше ударних дронів, дипстрайків далекої дії, ніж Росія.

По-друге, бачимо програми крилатих ракет: Україна виробляє практично стільки, скільки Росія і США разом, - ідеться про «Фламінго». Далі бачимо балістичні ракети, які з'явилися і яких масштабування забезпечить також перевагу ескалаційну, тому що з балістикою можна досягати цілей, які роблять Росії боляче. Їм не болить, що Україна в стані бити по цілях у провінції Росії. Удари по Москві, удари по Петербургу будуть змінювати цю картину і підвищуватимуть рівень ризику для Путіна.

На сьогодні, повторюю, Україна зробила дуже великий крок. Поїздка на Близький Схід президента дуже посилила насамперед фінансовий потенціал, необхідний для того, щоб масштабувати воєнну продукцію. 

Ця продукція матиме попит по всій планеті, немає тут зараз обмежень. І ця революція змінює розподіл сил, тому що показує, що не тільки Росія не в стані впоратися з Україною, але і США - з Іраном. Змінюється співвідношення між країнами середнього розміру і наддержавами.

Ви окреслили ситуацію, яка простими словами називається так: або світ заходить у третю світову війну з оптимізмом (чи з песимізмом), або укладається певна угода. Наразі ми бачимо надзвичайно високий рівень російської агресії, ворог продовжує готуватися бити по українських містах.

Водночас США висувають претензії до країн Європи – членів НАТО. Трамп каже, і можливо справедливо каже: чому ви мене не підтримали в моїй війні проти Ірану? Можливо, це лише привід, щоби послабити військовий зв’язок між Старим і Новим континентами в межах НАТО. У будь-якому разі спасіння потопельників залежить від них самих.

Відповідно, країни Центральної і Північної Європи, які можуть стати загроженими, на які може розповсюдитися російська агресія, зобов’язані робити щось на випередження, укладаючи білатеральні угоди: україно-польська військова угода, україно-литовська, польсько-естонська і так далі. Ви бачите в тому перспективу?

Ні, це ширше. Я б сказав, що те, що спостерігаємо і, найвірогідніше, будемо спостерігати, - поглиблення співпраці між країнами, які розділяють ризики. Канада як політичний суб’єкт наближатиметься до Європи. Скандинавія, Данія, Гренландія також мають ризики щодо безпеки, Балтія, Польща, Україна, Румунія. Я це називаю «трансмаріум» - ці країни мають спільні ризики від Росії та США. Створюються умови, за яких така поглиблена співпраця є ключовою. Тому що, наприклад, Канада і Данія не мають засобів, яких не можуть виключити Сполучені Штати. Не мають власних ракет, які працюватимуть, якщо потрібно буде захищати ту чи іншу сторону. Тому тут українські технології будуть ключовими.

Те саме стосується країн Центральної Європи. Просто тут підтримка з боку України, щоби швидко перелаштувати ці країни й підготувати їх до дроноцентричних викликів не так, як бачимо на Близькому Сході, - це ключ до виживання. То я би сказав, що Велика Британія тут ключ, контакт із Канадою – фактор ядерного стримування. І виходить досить щільний, інтегрований союз, який може просто існувати в межах, не руйнуючи ні Європейського Союзу формально, ні НАТО.

Але реально можемо розраховувати лише на тих, хто разом із нами поділяє ризики. Усі ці країни не проти того, щоб РФ знайшла нові форми існування як 10 незалежних держав. І це відрізняє саме ті країни від інших країн, які зацікавлені в тому, щоб РФ не розвалилася. А я вважаю, що ця війна може закінчитися повною перемогою саме тоді, коли РФ існуватиме як щонайменше 10 незалежних держав. Адже в будь-якому іншому варіанті це буде загроза для всіх сусідів, тому що всю історію вона була тюрмою народів - колонією Москви та загрозою для сусідів.