Чи зазнав поразки літній наступ Росії в Україні та чому "Маріуполь хворий". Акценти світових ЗМІ 30 червня

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 30 червня. 

Чи зазнав поразки літній наступ Росії в Україні

ЗСУ, фото: GeneralStaff.ua

Літній наступ Росії в Україні зазнав поразки – але Київ не планує святкувати, пише CNN. Місяцями в Києві говорили про довгоочікуваний російський наступ, який мав на меті поглинути більше східних регіонів України. Поки що він не був вражаючим - але росіяни досягли певних успіхів і значно посилили чисельність своїх військ у деяких районах.

Путін продовжує домагатися територіальних здобутків, тоді як переговори про припинення вогню відходять на задній план. Минулого тижня він повторив те, що вже давно стало одним з його ключових способів виправдання неспровокованого вторгнення.

"Я вважаю російський і український народи одним народом, – сказав він. – У цьому сенсі вся Україна – наша".

Попри це, українці розпочали контратаки в деяких районах і швидко розвивають національну збройову промисловість. А російська економіка воєнного часу стикається з сильнішими зустрічними вітрами.

Цього тижня український головнокомандувач Олександр Сирський заявив, що лише на одній ділянці фронту? поблизу гарячої точки Покровська, де щодня відбувається щонайменше 50 бойових зіткнень, зараз перебуває 111 тисяч російських солдатів. За даними українського Генерального штабу, у грудні минулого року в цьому районі перебувало близько 70 тисяч росіян.

Сирський також зазначив, що російське проникнення в північну частину Сумської області було зупинено. Інститут вивчення війни заявляє, що українські війська відвоювали частину території в Сумах, а темпи російського просування там сповільнилися.

Але картина неоднозначна. Останніми днями на кордоні Донецької та Дніпропетровської областей посилилися атаки російської піхоти. У суботу російське міністерство оборони заявило, що було взято ще одне село – Зірка. DeepState, стверджує, що українська "оборона продовжує швидко руйнуватися, а ворог досягає значних успіхів ... з постійними штурмами" в цьому районі.

Кремль вже давно наполягає на тому, що його кампанія триватиме доти, доки він не захопить всю східну частину Донецької, Запорізької та Херсонської областей.

За нинішніх темпів прогресу це займе багато років. Але з огляду на те, що адміністрація Трампа, вочевидь, менш прихильна до просування переговорів про припинення вогню, конфлікт, швидше за все, затягнеться до кінця року і у 2026 році, вважають у CNN.

Тривимірне поле бою зараз являє собою неймовірне поєднання геніальних спецоперацій за допомогою безпілотників і елементарних піхотних атак, відзначають у медіа та нагадують про успішні операції СБУ в глибині Росії, зокрема "зухвалі атаки України на початку червня на російські стратегічні бомбардувальники з використанням безпілотників, керованих з вантажівок". Але напротивагу їм говорять про атаки російської піхоти, яка проривається під прикриттям безпілотників і  змушує змінювати українську тактику.

Поки піхота захищає або захоплює територію, дрони продовжують відігравати все більшу роль у формуванні перебігу війни. Росіяни випускають дешеві, серійні безпілотники, призначені для подолання протиповітряної оборони і пропускання деяких своїх ракет. Росіяни дедалі частіше використовують цю тактику для ударів по українських містах, особливо по Києву, який за останні тижні зазнав значних руйнувань і збільшив кількість жертв серед цивільного населення.

Зеленський повторив прохання про надання більшої кількості ракетних батарей Patriot та інших західних систем, які, як Трамп заявив минулого тижня, США "повинні розглянути" через широкомасштабні атаки на українські міста.

Зеленський додав, що Україна готова купити Patriot безпосередньо або через фонд, створений в рамках американо-української угоди про видобуток корисних копалин.

Обидві сторони виробляють безпілотники всіх типів з вражаючою швидкістю. Служба безпеки України вважає, що Росія виробляє близько 200 іранських безпілотників "шахед" щодня, а їхній арсенал налічує близько 6 тисяч, на додаток до 6 тисяч безпілотників-приманок. За останній тиждень росіяни використали понад 23 тисячі маленьких "камікадзе" на лінії фронту, за даними Генерального штабу Збройних сил України.

Це нескінченна гонка в розробці та виробництві.

За словами Умерова, безпілотна війна – це "постійна інтелектуальна боротьба – ворог регулярно змінював алгоритми, а Україна адаптувала тактику у відповідь". 

"Рішення, які показували високу ефективність на початку війни, з часом втратили її, оскільки противник змінив тактику", – додав він.

Зі свого боку, Україна нарощує виробництво безпілотників дальнього радіусу дії, які вона використовує для атак на російську інфраструктуру, таку як аеродроми, нафтопереробні заводи і транспорт. 

Обидві сторони продовжують розбудовувати оборонну промисловість, яка дозволяє їм продовжувати воювати – навіть якщо масштаби російського виробництва значно перевищують українські.

Але на горизонті з'являються темні хмари. Військовий бюджет Росії становить близько 40% від загальних державних витрат – понад 6% ВВП. Це стимулює інфляцію, і минулого тижня Путін визнав, що зростання цього року буде "набагато скромнішим" для боротьби зі зростанням цін. Він навіть припустив, що наступного року витрати на оборону скоротяться.

Попри це минулого тижня Путін заявив, що він все ще націлений на перемогу. 

"У нас є приказка... де ступить нога російського солдата, там і наша земля", – сказав російський диктатор.

Чому "Маріуполь хворий"

фото: gettyimages

Мешканці Маріуполя спростовують російські сюжети про окуповане місто, пише BBC.

"Те, що показують по російському телебаченню, – це казки для дурнів. Більша частина Маріуполя досі лежить у руїнах, - каже Джон, українець, який живе в окупованому Росією Маріуполі. BBC змінили його ім'я, оскільки він побоюється репресій з боку російської влади. – Вони ремонтують фасади будинків на головних вулицях, куди приносять камери для зйомок. Але за рогом – руїни і порожнеча. Багато людей досі живуть у напівзруйнованих квартирах, стіни яких ледь тримаються".

Минуло трохи більш як три роки відтоді, як Маріуполь був захоплений російськими військами після жорстокої облоги і невибіркових бомбардувань – ключового моменту в перші місяці повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Тисячі людей загинули, а 90% житлових будинків, за оцінками ООН, були пошкоджені або зруйновані. В останні місяці відеоролики та ролики кількох проросійських впливових осіб змальовували картину глянцевого міста, де пошкоджені споруди були відремонтовані і де життя повернулося до нормального стану.

Але BBC поспілкувалася з більш ніж пів дюжиною людей – деякі з них досі живуть у Маріуполі, інші втекли після перебування в окупації, – щоб скласти реальну картину того, як виглядає життя в місті.

"Навколо багато брехні, – каже 66-річна Ольга Онишко, яка втекла з Маріуполя наприкінці минулого року і зараз живе в Тернополі. – У нас було гарне місто, але зараз воно хворе. Я б не сказала, що вони [російська влада] багато чого відремонтували. Є центральна площа – там тільки будівлі реконструйовані. А ще є порожні місця, де стояли будівлі. Вони розчистили завали, але вони навіть не відокремлювали тіла загиблих, їх просто вантажили на вантажівки з уламками і вивозили з міста".

Маріуполь також стикається з гострою нестачею води.

"Вода тече день-два, потім її немає три дні. Ми тримаємо вдома відра і каністри з водою. Колір води настільки жовтий, що навіть після кип'ятіння її страшно пити", – розповідає Джеймс, ще один мешканець Маріуполя, ім'я якого було змінено.

Заступник мера Маріуполя Сергій Орлов каже, що канал Сіверський Донець, який постачав воду до міста, був пошкоджений під час бойових дій.

"Залишилося лише одне водосховище, яке постачало воду до Маріуполя. Для нинішнього населення його вистачило б приблизно на півтора року. Оскільки окупація триває довше, це означає, що питної води немає взагалі. Вода, якою користуються люди, не відповідає навіть мінімальним стандартам питної води", – каже Сергій.

Мешканці розповідають про часті перебої з електроенергією, дорогі продукти та дефіцит ліків.

"Базові ліки недоступні. Діабетики намагаються вчасно отримати інсулін, а він шалено дорогий", – каже Джеймс.

Попри труднощі, найважче жити в місті, кажуть мешканці, спостерігаючи за тим, чого навчають українських дітей у школі.

Андрій Кожушина навчався в університеті в Маріуполі протягом року після його окупації. Зараз він виїхав до Дніпра.

"Вони вчать дітей неправдивій інформації та пропаганді. Наприклад, у шкільних підручниках написано, що Донецька, Луганська, Харківська, Запорізька, Херсонська, Одеська, Крим і навіть Дніпропетровська області вже є частиною Росії", – розповідає Андрій.

Він також розповів про спеціальні уроки під назвою "Розмови про важливі речі", на яких учням розповідають про те, як Росія звільнила російськомовне населення цих регіонів від нацистів у 2022 році.

"Вчителів, які відмовляються проводити ці уроки, залякують або звільняють. Вони ніби перепрограмовують свідомість наших дітей", – каже Джон.

Але деякі українці ведуть таємний опір Росії, і серед ночі вони розмальовують стіни українськими синьо-жовтими кольорами, а також розклеюють листівки з написами на кшталт "Звільніть Маріуполь" і "Маріуполь – це Україна". Джеймс і Джон є членами груп опору, як і Андрій, коли жив у місті.

"Ці повідомлення призначені для моральної підтримки наших людей, щоб вони знали, що опір живий", – каже Джеймс.

Їхнє головне завдання – збір розвідувальної інформації для українських військових.

"Я документую інформацію про пересування російських військових. Аналізую, куди вони перевозять зброю, скільки солдатів в'їжджає і виїжджає з міста, яку техніку ремонтують у наших промислових зонах. Я роблю фотографії таємно і ховаю їх доти, доки не зможу передати їх українській розвідці захищеними каналами", – розповідає Джеймс.

Іноді групи опору також намагаються саботувати цивільні або військові операції. Щонайменше двічі залізничне сполучення з Маріуполем було перервано через підпали активістами сигнальної будки.

Це ризикована робота. Андрій каже, що був змушений піти, коли зрозумів, що його викрили.

"Можливо, хтось із сусідів настукав на мене. Але одного разу, коли я був у магазині, купуючи хліб, я побачив солдата, який показував мою фотографію касиру і питав, чи не знає він, хто ця людина", – розповів він.

Він негайно поїхав, прослизнувши повз маріупольські блокпости, а потім проїхав через численні міста Росії та Білорусі, перш ніж в'їхати в Україну з півночі.

Для тих, хто все ще перебуває в місті, кожен день є випробуванням.

"Щодня ви видаляєте свої повідомлення, тому що ваш телефон можуть перевірити на блокпостах. Ти боїшся дзвонити друзям в Україну, бо твій телефон може прослуховуватися, – розповідає Джеймс. – Людину з сусіднього будинку заарештували прямо на вулиці, тому що хтось повідомив, що він нібито передавав інформацію українським військовим. Твоє життя схоже на кіно – постійна напруга, страх, недовіра".

Поки тривають переговори між Україною та Росією, в Україні та за її межами лунають припущення, що Україні доведеться поступитися територією в обмін на мирну угоду.

"Віддати територію в обмін на "угоду з Росією" буде зрадою. Десятки людей щодня ризикують своїм життям, щоб передати інформацію Україні, а не для того, щоб якийсь дипломат у костюмі підписав папір, який нас "здасть", – каже Джон. – Ми не хочемо "миру за будь-яку ціну". Ми хочемо звільнення".