Є лінія подій, яку Трамп не може змінити, - російський опозиційний експерт із Праги Морозов

Таке відчуття, що ми стоїмо на порозі великого похорону старого ладу, пост'ялтинський світ на наших очах трансформується невідомо в що. Яке ваше відчуття моменту, у що ми входимо?

По-перше, треба сказати, що багато хто зараз в розгубленості, споглядаючи те, що відбувається. Я не думаю, що ми повинні вдавати, що все нормально, усе йде своїм ходом і буде йти далі. 

Ми бачимо, вступ Дональда Трампа в його другу каденцію відзначається достатньо радикальними не тільки заявами, а й формуванням навколо нього в цей період, перед тим як він обійме посаду, якогось середовища навколо його резиденції у Флориді. І це все надзвичайно ексцентрично.
 

Але при цьому я хочу почати з того, що ми все-таки дивимося на 2025 рік як на деяку послідовність майбутніх подій, до якої буде залучений і Дональд Трамп. І в першу чергу треба сказати, що ми маємо час до червня. 

У червні відбудеться щорічний саміт НАТО у Гаазі, і кожний саміт – суттєва подія. А в цьому році це буде особливо суттєво, тому що Дональд Трамп у ньому також братиме участь разом з очільниками інших держав. Водночас у червні в Канаді буде відбуватися саміт G7. Між цими подіями у нас Мюнхенська конференція з безпеки наприкінці лютого, тобто буде буквально за півтора місяця і через місяць після інавгурації Трампа.

І ось ці події є дуже важливими, тому що незалежно від того, що заявляється в Twitter, які б страшні репліки в Twitter ми не бачили, існує певна логіка формування та дій великих інституцій. 

Дональд Трамп не може зруйнувати НАТО й не збирається цього робити. 

Дональд Трамп може ставити питання щодо зміцнення НАТО певним чином. Зараз за пів року до саміту НАТО буде йти діалог між новою адміністрацією США та європейськими країнами про те, до чого вони прийдуть у червні. Так само це стосується G7, оскільки зрозуміло, що Дональд Трамп висуває свою політику тарифів, збирається її обрушувати на великі економіки і європейські, і азійські. Це, безсумнівно, буде темою розмов на G7 і так далі.

Інакше кажучи, я хочу підкреслити, що тут є лінія подій, яку Трамп, як би він не був налаштований, не може змінити. По-перше, ця лінія пов'язана з певними інституціями підтримки України, тобто це база "Рамштайн", нова база, яка є центром управління НАТО, що також існує у 2024 році на території Німеччини. 

Плюс до цього - програми підготовки та перепідготовки українських військових у Франції та Німеччині, і це все буде зберігатися. Плюс ті засоби, які вже залучені до військових замовлень за адміністрації Байдена і будуть діяти весь 2025 рік. Навряд чи ми можемо чекати, що нова адміністрація їх зламає чи скасує, оскільки це навряд чи можна вирішити волюнтаризьким чином. Інакше кажучи, у нас є 2025 рік, в якому все це накладається.

Дональдом Трампом оголошені наміри щодо швидкого завершення війни, яку Росія веде проти України. Навряд чи хтось зараз може сказати, що є якийсь план у Дональда Трампа або у його найближчого оточення про те, яким чином можна завершити цю війну. Не те, щоби за 24 години, а хоча б за 100 днів, як він зараз сказав, або за шість місяців. Такого плану нема. Є тільки наміри.

Скоріш за все, ми побачимо в першій половині 2025 року тільки консультації адміністрації Трампа з різними сторонами про те, як завершити цю війну, яким чином. 

Я думаю, що до цих консультацій будуть залучені і Китай, і Туреччина, з боку Сполучених Штатів, і Саудівська Аравія, і Арабські Емірати. Тобто ті країни, з якими Дональд Трамп раніше активно співпрацював.

Для нас дуже суттєво побачити, якими будуть серії перших закордонних візитів Дональда Трампа. 

Зрозуміло, візити будуть порівнювати з його першою каденцією. Зараз Трамп дав зрозуміти в різкій формі на своїй пресконференції, що він не поїде з візитом до Канади і не поїде з візитом до Мексики. Це очевидно. Він також дав зрозуміти, що не поїде до Данії і тим самим, скоріш за все, ні до однієї з країн Скандинавії. Бо складно уявити такий візит, якщо ти публічно погрожуєш відібрати Гренландію у Данії.

З усім тим доволі важливо, що буде. Чи буде як у перший раз – перша поїздка до Саудівської Аравії та Ізраїлю, тобто близькосхідне турне? Чи буде в Європі обрана Польща або інша країна для першого візиту? Це все надзвичайно суттєво. Чи буде Трамп зараз у першому півріччі будувати свої відносини з Китаєм та домовлятися про зустріч?

 На мій погляд, ніякої зустрічі Трампа з Путіним не буде ні в першому півріччі, ні взагалі у 2025 році. 

Оскільки двосторонній саміт неможливий, для нього нема приводу. А зустрітися Трампу та Путіну на полях - велике питання, де вони це можуть зробити? 

Адже Путін не може брати участь ні в Мюнхенській конференції з безпеки, ні в саміті G7. Він може бути тільки на саміт G20, який відбудеться у листопаді 2025 року.  Скоріш за все, питання зустрічі Трампа і Путіна на полях якоїсь конференції буде тільки у листопаді 2025 року.

У мене є контраргументи: якщо ми говоримо про неможливість зустрічі Трампа і Путіна,  то може бути придуманий той чи інший саміт в країні, де не видають мандат за злочини проти світового гуманізму, які були скоєні в Україні.

Я дуже з розумінням ставлюсь до цих контраргументів, оскільки нема ніяких сумнівів, що заява Трампа на цій пресконференції і те, що робить в Twitter Ілон Маск, жахливі. Вони просто жахливі з точки зору всіх традицій, що є у зовнішній політиці. І те, що це руйнівно, - нема сумніву. Ми бачимо, як багатьом подобається ця руйнівність і вони вважають, що треба, як пропонує Трамп і все це середовище, - взагалі зруйнувати весь світовий порядок і вщент рознести світовий істеблішмент.

Але для нас - можливо, в інших країнах це комусь подобається, - однак в Центральній Європі це подобатися не може. Тому що країни Центральної Європи і весь регіон, навіть більше можна сказати, що і країни Північної Європи та й південь Європи, тобто ті країни, що розташовані де-факто на східному фланзі НАТО, – для них це звучить дико та жахливо, бо загрожує їхній безпеці. Це очевидно.

В Центральній Європі неможливо інакше прочитати заяву про Гренландію, як у контексті Криму, що і відбувається. Такі заяви будуть великим святом для Кремля.

Тому що тепер все кремлівське середовище може сказати: ось, подивіться, Гренландія - вона ж дійсно потрібна Сполученим Штатам. От і все. Або щодо Панамського каналу, який до недавнього часу належав США і навіщось був переданий Картером, приблизно, умовно кажучи, як Крим Хрущовим. 

Така логіка, звичайно, працює на Кремль. Те, що робить Трамп, певною мірою урівнює логіку Путіна і всю аргументацію Путіна щодо України. Це дуже небезпечно. І по іншому це сприймати не можна. І до цієї риторики не можна інакше ставитися.

Це навіть не питання риторики, а питання, як ви сказали, ключів до скриньки Пандори - наприклад, Сувальський коридор може бути наступним. А говорячи про Центральну та Східну Європу, то проводжу, можливо, некоректні до кінця паралелі, коли Священна Римська імперія германської нації трішечки заслабла, то московський цар Іван Лютий почав терзати країни Балтії, які тоді перебували в іншому статусі. І вони тоді "дзвонили" в столицю імперії, а їм відповідали, що збирають людей, переформатовують концепцію. Тому я з вами погоджуюся: радше всього, в Кремлі відкривають ігристе.

Але тут треба заперечити і наступне, що яким би не був ексцентриком Дональд Трамп, потрібно мати на увазі, що існують стратегічні цілі. По-перше, скажімо, українська дипломатія має працювати в цій ситуації, нічого не зробиш. І вона повинна від Трампа добитися збереження підтримки в певному обсязі, при цьому зберігаючи і підтримку Європи. У будь-якому випадку це доведеться будувати у 2025 році, і у 2026-му, і у 2027-му.

Це означає, що потрібно буде спиратися на тих республіканців, ми їх знаємо, які є на американській політичній сцені, які підтримували Україну. І можливо, навіть не треба виключати, що держсекретар, який буде в апараті у Трампа, буде людина, яка давно і добре знає ситуацію в Україні, цієї війни, і налаштована рішуче на користь України. Скажімо, це Марк Рубіо, припустимо. Ми поки цього не знаємо. У цьому напрямку доведеться працювати незалежно від того, як ми оцінюємо висловлювання про Гренландію або про Панамський канал.

Другий суттєвий момент: якщо Трамп буде реалізовувати те, про що він говорить, то у такому випадку ми побачимо новий раунд консолідації Європи. Нічого тут іншого не придумаєш.

Ми нещодавно говорили на одній із конференцій, це було ще до обрання Трампа, що якщо переможе Трамп і якщо він буде проводити ту лінію, яку намічає, то у такому випадку країни Північної Європи, тобто Скандинавія, Данія, включаючи і Британію, і включно навіть Польщу і, як не дивно, Чехію, – вони виявляться ядром. І це ядро потрібно буде будувати та утримувати у 2025-2026 роках. Тому що вся руйнівна активність Дональда Трампа може припасти тільки на два перших роки його каденції. 

Так побудована американська політика. Наступні два роки йде не в гору, а з гори.

Тому я б сказав так, що не можна втрачати цю стратегічну лінію. Якщо ми зараз занадто сильно будемо підтримувати або спростовувати ідею розширення військової американської присутності в Гренландії, або якось гучно обурюватися, це можна робити і навіть потрібно, але треба при цьому пам'ятати, що є публічна сторона, а непублічна сторона все одно буде зводитися до того, що нема сумніву щодо посилення військової присутності, перекриття протоки між Гренландією, Ісландією та Британією – це стратегічно важливе завдання не тільки для оборони США. 

Всі розуміють, що за цими висловлюваннями про Гренландію стоїть і військова точка зору, бо це обмежить можливості північного флоту РФ.

І використання балістичних боєголовок, тому що саме в Арктиці перебуває один із потенційних центрів стримування.

Так, і плюс до цього сама форма цих заяв – жахлива, але з усім тим є під цим певна логіка. Вона, напевно, буде вирішуватися іншим способом, бо таким способом це не може бути вирішено. Проблема взаємовідносин США та Китаю, на мій погляд, не може вирішитися на тих полемічних обертах, які пропонує Трамп.

Я думаю, що треба прагнути, щоб ми бачили якесь республіканське ядро в США, яке готове діяти розумним чином у світовій політиці, незалежно від ексцентрики. І ця політика республіканців може принести багато цінного в цей період за чотири роки. 

Безсумнівно, республіканці у своєму ядрі бачать Володимира Путіна як деяке зло, можливо, як ми неодноразово говорили, навіть з релігійним підтекстом. Путін із точки зору республіканців не тільки зневажає універсальні секулярні цінності демократії та права, але він і є яскравим втіленням неприпустимості присутності такого цинічного зла в політиці. У цього є сильне релігійне підґрунтя. Я думаю, що це може знадобитися і бути доволі цінним. Я б так дивився на це.

Головне, на мій погляд, - це те, можливо неприємне, що мені зараз здалося у всьому цьому: Трамп у своїй великій пресконференції сказав, що у Росії є підстави побоюватися за власну безпеку, процитувавши позицію відомого професора Міршаймера та низку інших опортуністів світової політики.

У Росії відчули зміну політики американського "політбюро". Пам'ятаємо зустріч Байдена та Сі Цзіньпіна, було сподівання, що очільник Китаю буде відтягувати нацькованого на Центральну Європу, зокрема на Україну, Путіна, але так не сталося.

Так, можна це інтерпретувати не як переконаність Трампа в тому, що це так, а як деякий кидок Путіну на користь переговорів, мовляв, нумо почнімо переговори, припустимо, я тобі надсилаю такий сигнал, що я визнаю твої стурбованості, - але за цим нічого не стоїть. Так можна інтерпретувати.

Однак у цій пресконференції є друга проблема. Я думаю, що це болісно для багатьох. 

Річ у тім, що Трамп, попри те що в нього були до майбутньої інавгурації контакти з президентом України Зеленським, були й особисті контакти й дуже активна робота української делегації у Вашингтоні не тільки з Байденом, а й з Трампом та його людьми, при цьому Трамп не згадав в чіткій формі ніякого визнання героїзму українців. 

Сьогодні абсолютно традиційно для світового лідера будь-якої країни в контактах з Україною, незалежно від того, яку концепцію він має щодо завершення війни, все-таки залишатися на такій важливій позиції, що вся світова спільнота визнає важливим моментом героїчний спротив українців, які є основою визначення питання про справедливе закінчення війни. І про це завжди говорили і Шольц, і британське керівництво, і Джонсон, коли він був. І сьогодні це так, усі країни світу завжди це підкреслюють.

Трамп настільки у цьому відношенні дикуватий, що він навіть не висловив цієї поваги. І такий момент лякає. 

Мені це дуже не сподобалося в цей момент, коли я побачив, що нема такого зовнішньополітичного жесту стосовно того, що Україна три роки веде героїчну боротьбу і тому завершення війни має бути справедливим. Цього не було.

Замість цього - доволі легковажне відфутболювання. Ми бачили таке відфутболювання: до пресконференції мова йшла, що за 24 години закінчити війну, тоді – за 6 місяців, тепер - за 100 днів. Відносно такої масштабної події, яка стосується долі не тільки України, а й усієї Європи, навряд чи президент США може говорити в такій легковажній формі. Ось тут така є претензія.

Які параметри маніакальної фази Кремля?

Річ у тім, що Кремль не збирається змінювати позицію. Ми не бачимо ніяких ознак. Побачимо, що буде в кінці лютого, коли відбудеться інавгурація Трампа, коли буде відомий весь його апарат, будуть зроблені перші заяви і буде зрозуміло, яку конструкцію пропонує щодо реальних дій Білий дім, а не просто Трамп у twitter. І тоді ми побачимо реакцію Кремля. Зараз Кремль причаївся, це добре видно.

У Кремлі твердо стоять на тій позиції, як ми і говорили: ви нашу точку зору знаєте, а вашу ми послухаємо, якщо ви будете наполягати. 

Тут також є деякий парадокс, тому що Трамп заявив на пресконференції, що Путін начебто чекає зустрічі з ним, але зовсім не так. Реально це дуже великий бонус Путіну, деякий кредит, тому що Путін не заявляв, що він прагне зустрічі з Трампом. Він достатньо зневажливо говорив, що може погодитися на цю зустріч за якихось обставин, мовляв, ми ніколи не проти контакту.

Трамп напевно сподівається, що він закличе Путіна в якийсь хрестовий похід, а Путін своєю чергою скаже: ні, ви знаєте, в мене ключове завдання - спалити сусіднє село. Приблизно така система пріоритетів.

Так, абсолютно точно. У цій ситуації є три фундаментальні моменти того, що стосується Путіна та можливих комунікацій з Вашингтоном. Перший – нема ніякої конструкції завершення війни ні в однієї, ні в іншої сторони. Навіть нема концепції припинення вогню. І це обговорювалося неодноразово, багато експертів про це писали. Навіть в російському підкремльовському Forbes була дуже гарна стаття Володимира Фролова, в якій він чітко показує, що конструкції закінчення війни немає.

Другий момент – Путін чітко показує, що він збирається вести війну до тих цілей, які позначив. Ми не бачили і не чули жодної з його боку чи його спікерів який-небудь натяк на переговірний компроміс. Зазвичай кажуть, що мають бути сигнали або якісь інтелектуали повинні виступити з пропозицією "давайте якось так, можливо, вийдемо зі становища". Нічого цього немає.

Третій момент - Трамп про себе думає, що він є посередником у можливому врегулюванні. А для Кремля Трамп є стороною війни. І це фундаментальний момент.

Тому Дональд Трамп приїде говорити з Путіним, припустимо, вже тепер не в Гельсінкі, бо Гельсінкі за цей час перестали бути нейтральною стороною і вже в НАТО, а приїде, припустимо...

В Австрію!

В Австрію! То розмова буде будуватися таким чином: "Володимире, давайте закінчимо війну". І відповідь така: "Так, звичайно, Дональде, давайте закінчимо. Припиняйте фінансувати Україну, і війна негайно закінчиться". Ось і все. Якби: "Ви ж є джерелом цієї війни", але з точки зору Кремля – сама американська адміністрація є джерелом війни.

Якщо Трамп реально захотів би завершити цю війну за 100 днів або хоча б за 24 місяці, то він має побудувати нову переговорну коаліцію. 

Байден будував альянс за демократію з 60 чи 160 країнами, які готові далі брати участь у глобальному розвитку демократії і в той же час вони ж підтримують Україну в глобальному альянсі.  А Трампа чекає будівництво переговірного альянсу, в якому він буде за спиною, а реальними ініціаторами будуть Індія, наприклад, Саудівська Аравія, Австрія, яка доєдналася до них в якості миротворчої європейської сили. І ось цей альянс намагатиметься пропонувати якийсь переговірний процес. Це Путін може прийняти.

В іншому випадку у нас страшна ситуація: якщо ми виходимо з думки, що можливий прямий контакт Путіна і Трампа про закінчення війни, то він можливий тільки у форматі повної зради з боку так званого Заходу. 

Тобто це буде просто капітуляція. Капітуляція не тільки Сполучених Штатів, що важко собі уявити, але й в цілому глобального альянсу підтримки та оборонного союзу.

Тому я думаю, що ніякої зустрічі Трампа з Путіним не буде у 2025 році, тому що немає змісту, окрім уявного змісту повної здачі всіх позицій, які випрацьовувалися міжнародною політикою після 1945 року. Ні, це неможливо собі уявити.