Як зупинка допомоги Трампом вдарила по підтримці України і як одним ударом Росія знищила три покоління української родини. Акценти світових ЗМІ 28 січня

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 28 січня.

Як зупинка допомоги Трампом вдарила по підтримці України

Дональд Трамп, Фото: GettyImages

Серед неурядових організацій, яким припинили фінансування USAID після рішення Трампа, опинилися ті, які займалися допомогою ветеранам та сферою охорони здоров'я, повідомляє The Guardian.

Замороження Дональдом Трампом зовнішньої допомоги США призвело до того, що численні гуманітарні проєкти в Україні залишилися без фінансування.

"Більшість проєктів отримали наказ зупинитися", – повідомило джерело в місії Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в Україні.

Організації в Україні, які підтримують ветеранів, місцеві ЗМІ та охорону здоров'я, є одними з тих, кому Вашингтон скоротив фінансування, в результаті чого багато невеликих місцевих ЗМІ та груп допомоги оголосили в соціальних мережах, що їм доведеться закритися. 

Зокрема, Ольга Кучер з Veteran Hub повідомила, що українська неурядова організація в понеділок була змушена призупинити роботу своєї філії у центральній частині Вінниці. 
Низка інших українських та міжнародних НУО також заявили, що заморожування вплинуло на їхню роботу.

Державний секретар Трампа Марко Рубіо в п'ятницю наказав припинити практично всю зовнішню допомогу США, крім Ізраїлю та Єгипту, а адміністрація Трампа відправила співробітників в адміністративну відпустку, звинувативши їх у невиконанні цього наказу.

Як одним ударом Росія знищила три покоління української родини

Фото: ДСНС України

Плюшеві ведмедики – великі і маленькі – скупчилися навколо могили Адама Бугайова, ніби складаючи йому товариство, починає свою розповідь BBC.

Але 17-місячний хлопчик не один. Його мати, 27-річна Софія Бугайова, похована разом з ним на похмурому і вітряному цвинтарі у Запоріжжі. Прабабуся Адама, 68-річна Тетяна Тарасевич, лежить у могилі поруч з ними.

Усі троє загинули разом 7 листопада минулого року внаслідок російської атаки у війні, яка поглинула Україну з 2022 року. Але яка більше не домінує на міжнародному порядку денному, констатує видання.

Деякі з останніх моментів життя Адама Тетяна зняла на відео на своєму телефоні. Вони вдвох з мамою Адама, Софією, були на прогулянці. Світловолосий, блакитноокий Адам одягнений у червону куртку та вовняну шапку з наліпкою Міккі Мауса спереду. 

"Не знімай шапку, – лагідно каже йому Тетяна, – змерзнеш". 

Але малюк все одно знімає. Годину потому усі троє вже були вдома, вони саме збирались перекусити, коли російська керована авіабомба розрізала їхній багатоповерховий будинок. Адам, Софія і Тетяна загинули разом з шістьма іншими мешканцями.

Мати Софії, 46-річна Юлія Тарасевич, зараз щосили намагається продовжувати жити – без більшої частини своєї родини, без минулого і майбутнього.

"Я не знаю, як жити, – каже вона. – Це пекло на землі. Я втратила матір, доньку та онука за одну секунду".

Поруч із нею батько Софії, 60-річний Сергій Лущай.

"Ми часто ходимо на цвинтар, – каже Юлія. – І будемо ходити до кінця життя, тому що це справді трохи полегшує нам душу".

Щоразу, коли вони приїжджають, могил стає все більше, і вони тягнуться вдалину. За словами Юлії, кладовище розширюється "з приголомшливою швидкістю". Ряди синьо-жовтих прапорів, що позначають могили загиблих солдатів, пронизують похмуре сіре небо.

У день нападу, в результаті якого загинули Софія, Тетяна та Адам, Юлія зателефонувала доньці із заходу України, де вона перебувала у робочій поїздці.

"Я просила її бути обережною. Бомби падали над містом з самого ранку. Вона відповіла: "Дякую, мамо, не хвилюйся. У нас все буде добре"", – згадує мати загиблої.

Сергій був на роботі, коли почув, що щось сталося. Він також зателефонував доньці, але відповіді не отримав. Тоді в групі місцевих жителів у WhatsApp він побачив повідомлення: "Друзі, хто ще залишився під завалами?"

"Я поспішив додому, молячись всю дорогу, – розповідає він. – Але мої молитви були вже марні. Коли я приїхав, то побачив лише руїни. Я блукав у пошуках свого балкона. Не знаю, скільки минуло часу – дві чи три години – і я зрозумів, що нічого не залишилося, і ніякої надії на порятунок".

У наступні дні з-під завалів дістали деякі речі – порцелянову чашку Софії, яка чомусь не розбилася, іграшкову рибку, з якою Адам грався у ванні, і маленьку червону курточку, в яку він був одягнений під час своєї останньої прогулянки. Тепер це сімейні скарби, разом із багатьма цінними спогадами.

"Щовечора, коли я повертався з роботи, я брав Адама на прогулянку, – розповідає Сергій. – Він дуже цікавився небом. Він показував мізинцем угору, а ми розповідали йому про нього. І він любив птахів".

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року Юлія забрала Софію в безпечне місце у Великій Британії. Молода жінка знайшла застосування своїм мовним навичкам, працюючи перекладачем для українських військових, яких тренували британські військові, але вона не могла залишатися далеко від України.

"Вона дуже сумувала за батьками, родичами та країною", – розповідає Юлія. 

Софія повернулася і згодом народила Адама в червні 2023 року. Вона також вивчала психологію, бо "знала, що багато людей в Україні потребують психологічної допомоги",  ділиться мати.

Посеред свого горя Юлія знає, що незабаром Україна може опинитися під тиском, змушена вести переговори з ворогом, який так багато в неї відібрав.

Президент Трамп повернувся до Білого Дому - зі зброєю в руках, наполягаючи на мирних переговорах між Москвою та Києвом. Але і Юлія, і Сергій переконані, що Україна повинна боротися далі. Юлія каже, що заяву Дональда Трампа про те, що він може закінчити війну за один день, було "смішно чути".

"Росія – це агресор, який прийшов у нашу країну, зруйнував наші домівки і наші сім'ї, – каже Юлія. – Тому про жодне перемир'я чи мирні переговори не може бути й мови. Якщо ми залишимо цьому ненажері наші території і не помстимося за людей, яких ми втратили, ми ніколи не переможемо".

Сергій каже, що єдиний контакт з росіянами на українській території має бути бойовий. 

Багато українців вважають, що навіть за умови припинення вогню Росія рано чи пізно повернеться за новими територіями – як це сталося у 2022 році, через вісім років після анексії Кримського півострова.

Юлія визнає, що життя в інших країнах триває.

"Люди не можуть жити в постійному стресі, думаючи лише про нас, – відзначає вона. – Але я б хотіла, щоб вони пам'ятали, що поруч іде війна, де гинуть не лише солдати, а й мирні жителі".

Вона хоче, щоб світ знав їхні імена. Адам Бугайов, Софія Бугайова та Тетяна Тарасевич.