Вибір Угорщини: чи може Орбан втратити владу і що це означає для України та ЄС

Чи закінчиться епоха Орбана в Угорщині

Віктор Орбан, фото: gettyimages

Вже 16 років Віктор Орбан визначає політичний курс Угорщини, однак нинішні вибори можуть стати переломним та навіть фінальним моментом для його влади. За перебігом голосування уважно стежитиме не лише Європа, але й увесь світ.

За цей час його партія "Фідес" закріпила контроль над внутрішньою політикою, та навіть більше – суттєво трансформувала саму модель управління державою. В Орбана вийшла така собі автократична демократія – система, де формальні інститути зберігаються, але влада концентрується в руках однієї політичної сили.

На міжнародній арені він неодноразово вступав у конфлікт із Європейським Союзом – через питання верховенства права, незалежності судів і свободи медіа. У відповідь Брюссель заморожував частину фінансування для Угорщини, що стало одним із факторів внутрішнього економічного тиску.

Окремим треком стали відносини з Україною. Після початку повномасштабної війни Угорщина під керівництвом Орбана неодноразово гальмувала рішення ЄС щодо підтримки Києва. Йдеться як про санкційні пакети, так і про фінансову допомогу. Будапешт також утримувався від постачання зброї і виступав за якнайшвидше припинення вогню, що часто сприймалося партнерами як гра на користь Москви.

Водночас Орбан зберігав прагматичні відносини з Росією, особливо в енергетичній сфері, що лише підсилювало напруження у відносинах із Заходом.

Попри це, він залишається одним із найдосвідченіших політиків Європи з міцною підтримкою серед частини угорців – передусім у малих містах і сільській місцевості. Саме ці групи неодноразово забезпечували йому перемогу на попередніх виборах.

Тому нинішні вибори стануть своєрідним тестом для угорського суспільства на те, чи готове воно відмовитися від моделі, яку Орбан будував понад десятиліття.

Орбан vs Мадяр: ким є реальний суперник нинішнього прем’єра

Петер Мадяр, фото: gettyimages

Стрімке зростання підтримки лідера угорської опозиції Петера Мадяра стало одним із ключових факторів нинішньої виборчої кампанії в країні.

На відміну від традиційної опозиції, Мадяр не є зовнішнім критиком системи, адже й сам її колишній учасник. Він був пов’язаний із політичним середовищем, близьким до Віктора Орбана, працював у державних структурах і бізнесі, а широкого розголосу набув у 2024 році після публічного розриву з владою на тлі політичного скандалу.

Після цього він фактично перезапустив політичну силу "Тиса". Партії за чотири місяці після виходу Петера Мадяра в публічне поле вдалося набрати 30% на європейських виборах. Окрім того, за короткий час вона перетворилася на головну опозиційну платформу. Тоді, як під час попередніх виборів опозиція була розпорошеною, цього разу Мадяр зумів консолідувати значну частину протестного електорату і стати її єдиним центром.

Його політична пропозиція базується на кількох ключових тезах – боротьба з корупцією, відновлення довіри до державних інституцій та перезапуск відносин із Європейським Союзом. Водночас він уникає різких заяв у чутливих питаннях, намагаючись не відштовхнути поміркованого виборця і зберегти широку електоральну базу.

Саме поєднання інсайдерського досвіду і запиту на зміни зробило Мадяра реальним суперником Орбана. За даними опитувань, його політична сила вже випереджає правлячу партію, однак значна частина виборців досі не визначилася.

У цій ситуації вирішальним може стати не стільки рівень підтримки, скільки здатність мобілізувати свого виборця. І якщо Мадяру вдасться перетворити протестні настрої на голоси, Угорщина вперше за понад десятиліття може отримати не лише конкурентні вибори, а й справжній шанс зміни влади.

Разом із тим ідеалізувати його також не варто, адже для більшості політичних експертів Мадяр все ще є загадкою. Попри відсутність відкритих зв'язків із Росією він є вихідцем з оточення "Фідес" і може виявитися звичайним популістом, зазначає керівниця Аналітичного центру балканських досліджень Катерина Шимкевич у програмі "Європейський простір" з Юрієм Фізером на Еспресо.

"Петер Мадяр не дискредитував себе відкритими відносинами з Росією, російською владою, з російськими спецслужбами, як Віктор Орбан і Петер Сійярто. Але чого очікувати від Мадяра? Для багатьох це залишається загадкою, тому що він є вихованцем оточення "Фідес". Він є таким самим консерватором і дотримується тієї ж самої ідеології, як і Орбан. Тому відносини Угорщини з Росією, з російськими енергоносіями будуть вибудовуватися залежно від потреб держави", – пояснює вона.

Зокрема сам Мадяр в інтерв’ю Asociated Press зазначив, що у разі перемоги не виключає збереження частини політики "Фідесу" та Віктора Орбана. Серед іншого йдеться про курс на обмеження міграції та популярна програма зниження комунальних тарифів. Водночас він підкреслює, що пріоритетом для нього залишаються національні інтереси Угорщини, навіть у контексті відносин із Європейським Союзом.

Рейтинги з перевагами та інтригою: що показують опитування і чи справді Орбан може програти

фото: gettyimages

За результатами різних незалежних опитувань, опозиційна партія "Тиса" випереджає "Фідес". Підтримка політичної сили Петера Мадяра серед визначених виборців коливається на рівні 50 – 56%, тоді як у партії Орбана – ця цифра тримається на рівні 37–39%.

Водночас ключовим фактором залишається велика частка тих, хто ще не визначився – за різними оцінками, це від 20 до 25% електорату. Саме ці виборці можуть стати вирішальними в день голосування.

Окремі прогнози виглядають ще більш амбітно. За оцінками соціологічної служби Median, партія Мадяра теоретично може навіть претендувати на конституційну більшість у парламенті, що рік тому виглядало взагалі малоймовірним.

Думки західних аналітиків зійшлися на тому, що нинішні вибори є найсерйознішим викликом для Віктора Орбана з моменту його повернення до влади у 2010 році. У Atlantic Council називають їх найконкурентнішими за понад десятиліття, тоді як у Reuters зазначають, що прем’єр уперше реально ризикує втратити владу.

Водночас навіть ці цифри не гарантують поразки Орбана. Виборча система Угорщини частково грає на користь чинної влади, а сам прем’єр зберігає сильну підтримку серед старших виборців і мешканців малих міст та сільської місцевості. Крім того, влада має значний вплив на медіа та політичну інфраструктуру.

Водночас велика частка невизначених виборців означає, що результати цих виборів залишатимуться відкритими до останнього.

Зовнішній фактор: підтримка США і спроби Росії впливати на вибори

Дональд Трамп та Віктор Орбан фото: Getty Images

Нинішня виборча кампанія в Угорщині має виразний зовнішньополітичний вимір. Правлячу партію Віктора Орбана підтримали як США, так і Росія, однак, якщо підтримка від президента США та інших консервативних сил була явною, Росія традиційно для себе намагалась підтримати Орбана гібридними методами. 

Всю виборчу кампанію Орбана підтримував Дональд Трамп, який вважає угорського президента своїм другом. За 2 дні до парламентських виборів в Угорщині президент США назвав прем'єр-міністра країни Віктора Орбана другом і закликав угорців віддати свої голоси за нього. 

"Угорщино, вийдіть і проголосуйте за Віктора Орбана. Він – справжній друг, борець і переможець. І я повністю та беззастережно підтримую його переобрання на посаду прем'єр-міністра Угорщини – Віктор Орбан ніколи не підведе великий народ Угорщини. Я підтримую його на всіх етапах", – написав Трамп у своїй мережі Truth Social. 

Кульмінацією ж цієї взаємодії став візит віцепрезидента США Джей Ді Венса до Будапешта 7 квітня. Під час пресконференції в історичному монастирі Кармелітів та пізнішого виступу на масовому мітингу Венс сформулював низку тез, які повністю корелюють з ідеологічною рамкою Орбана. Так, Венс похвалив нинішнього прем’єра за збереження імпорту дешевих російських енергоносіїв, назвавши його єдиним "справжнім державним діячем у Європі". Віцепрезидент США назвав дії Європейського Союзу щодо заморожування фінансування Угорщини "одним із найгірших прикладів іноземного втручання у вибори", який він коли-небудь бачив. Він стверджував, що "бюрократи у Брюсселі" намагаються знищити угорську економіку через особисту ненависть до Орбана.

Однак, участь Венса у публічних заходах на підтримку Орбана фактично зробила представника іноземної держави гравцем у внутрішній політичній дискусії Угорщини, що викликало критику як усередині країни, так і з боку європейських інституцій.

Зокрема, у Європейській комісії звернули увагу на риторику щодо повернення до співпраці з Росією в енергетичній сфері, наголошуючи, що це суперечить загальній політиці ЄС на тлі війни проти України. Опозиція на чолі з Мадяром використала візит Венса, щоб підкреслити суперечливість риторики Орбана про суверенітет: прем'єр, який постійно скаржиться на втручання Брюсселя, з ентузіазмом приймає передвиборчу підтримку з Вашингтона.

Окрім США, Орбана підтримали і європейські консервативні та праворадикальні середовища. Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо залишається одним із найближчих союзників Орбана в ЄС, підтримуючи його позицію щодо блокування санкцій та допомоги Україні. Прем'єр-міністерка Італії Джорджія Мелоні та віцепрем'єр Маттео Сальвіні з'явилися у передвиборчому ролику Орбана. Лідерка французького "Національного об’єднання" Марін Ле Пен назвала Орбана "винятковим лідером", а голова нідерландської "Партії свободи" Герт Вілдерс порівняв його з "левом на континенті, де керують вівці" під час своїх виступів у Будапешті в березні 2026 року. Президент Польщі Навроцький 23 березня, у День польсько-угорської дружби, здійснив робочий візит до Будапешта, де зустрівся з Віктором Орбаном, що трактувалося як акт політичної солідарності напередодні виборів. Прем'єр-міністр Дональд Туск та міністр закордонних справ Радослав Сікорський різко засудили візит президента до Будапешта. Туск назвав це "фатальною помилкою", яка послаблює Європейський Союз і вигідна Кремлю.

На відміну від публічної підтримки США, роллю Російської Федерації в угорських виборах було гібридне втручання, спрямоване на утримання Орбана при владі за будь-яку ціну. Європейські розвідувальні органи та незалежні журналісти-розслідувачі задокументували масштабну присутність російських агентів впливу в Будапешті. Зокрема і те, що Кремль відправив до Угорщини команду політичних технологів, які діють під прикриттям російського посольства за дорученням ГРУ. 

Методи їхньої роботи, традиційні для Росії, передбачали як використання цифрових платформ для поширення дезінформації (це росіяни практикували на президентських виборах у Румунії), так і жорсткіші дії. До прикладу, видання The Washington Post повідомляло про розкриття планів російських спецслужб інсценувати замах на Віктора Орбана, щоб викликати хвилю симпатії серед виборців і дискредитувати опозицію як радикальну силу, яка прагне дестабілізації.

Однак дії Росії були від самого початку дискредитовані тісною співпрацею Орбана і його команди з російською владою. Широкого резонансу набули дії міністра закордонних справ Петера Сійярто, який регулярно консультувався зі своїм російським візаві Сергієм Лавровим під час перерв у засіданнях ЄС, надаючи звіти про внутрішні дискусії блоку щодо санкцій та допомоги Україні. ЄС, який раніше утримувався від публічної критики уряду Віктора Орбана, щоб уникнути використання цих заяв у передвиборчій кампанії, заявив, що Угорщина має надати пояснення щодо цих розмов.

У підсумку, зовнішній фактор стає одним із ключових елементів цих виборів. Підтримка з боку частини американського політичного спектра та активний російський вплив формують додатковий вимір кампанії, який виходить далеко за межі внутрішньої політики Угорщини.

Вибір Угорщини для України та Європи: чи зміниться політика Будапешта

Угорщина - ЄС, фото: Відкриті джерела

Позиція Віктора Орбана щодо України вже тривалий час залишається однією з найбільш суперечливих у Європейському Союзі.

Після початку російського повномасштабного вторгнення Угорщина неодноразово ускладнювала ухвалення рішень ЄС, пов’язаних із підтримкою Києва. Йдеться як про санкційні пакети проти Росії, так і про фінансову допомогу Україні. Будапешт регулярно вимагав винятків, затягував погодження або використовував право вето як інструмент політичного тиску.

Окрім того, Угорщина в обличчі Орбана відмовлялася від постачання зброї Україні та виступала за якнайшвидше припинення вогню, що у багатьох випадках розходилося з позицією більшості країн ЄС. Така політика зробила Будапешт одним із найбільш проблемних партнерів у питаннях європейської єдності щодо війни.

Водночас позиція Петера Мадяра виглядає складнішою і менш однозначною, ніж може здаватися з першого погляду.

З одного боку, він заявляє про необхідність відновлення довіри до Угорщини в Європі, розблокування фінансування ЄС і більш конструктивної співпраці з партнерами. Це потенційно означає менше блокувань рішень щодо України і більш передбачувану позицію Будапешта – але лише потенційно.

Адже з іншого боку, Мадяр не пропонує радикального розвороту політики. Він також наголошує на пріоритеті національних інтересів, обережно висловлюється щодо військової допомоги і не намагається відкрито конфліктувати з частиною електорату, яка скептично ставиться до активної підтримки України.

Мадяр є депутатом Європарламенту, а його партія "Тиса" входить до правоцентристської Європейської народної партії. Водночас, як зазначають експерти, з окремих питань – зокрема щодо України – її представники нерідко голосують за схожим форматом, як і депутати від "Фідесу", які належать до правої групи "Патріоти за Європу".

Попри заяви про "повернення до Європи" та обіцянки посилити співпрацю з ЄС і НАТО, програма Мадяра не передбачає різкого перегляду ключових позицій. Зокрема, він виступає проти пришвидшеної інтеграції України до Європейського Союзу, намагаючись поєднати курс на зміни з обережною риторикою, близькою частині електорату Орбана.

Таким чином, навіть у разі його перемоги Угорщина навряд чи стане беззастережним союзником Києва, однак може перестати бути системним блокувальником рішень ЄС.

Якщо ж вкотре переможе Орбан, ситуація, ймовірно, залишиться незмінною або навіть загостриться. Будапешт і надалі може використовувати своє становище в ЄС для торгу, блокування або затягування рішень, що безпосередньо впливатиме на темпи допомоги Україні.

Натомість перемога Мадяра створює сценарій обережного перезапуску відносин із ЄС. Це не означатиме різкої зміни курсу, проте має шанс послабити внутрішні конфлікти в Євросоюзі і полегшити ухвалення рішень щодо України.

У ширшому контексті ці вибори є важливими для всієї Європи. Йдеться про здатність ЄС зберігати єдність у питаннях безпеки, санкцій і підтримки України. Саме тому вибір Угорщини стали фактором, який може вплинути на подальший перебіг війни і баланс сил у Європі.