Від гаранта безпеки до загрози: як союзники США бачать дії Трампа

Тривожний сигнал від розвідки Данії: чому США стали джерелом потенційної військової загрози

Дональд Трамп, фото: gettyimages

У розвідці Данії б'ють на сполох з приводу дедалі більш ворожої позиції США щодо Європи. 

У своїй останній щорічній аналітичній доповіді данська військова розвідка попередила, що США за адміністрації Трампа дедалі більше надають пріоритет власним інтересам і "використовують свою економічну та технологічну силу як інструмент влади", зокрема й щодо союзників та партнерів.

Аналітика розвідки фактично констатує трансформацію зовнішньої політики США: логіка "America First", притаманна адміністрації Дональда Трампа, не зникла разом із його першим терміном, а радше стала стійким елементом американського політичного мислення. Йдеться не лише про жорсткіші торговельні рішення чи санкційну політику, а про готовність Америки діяти односторонньо навіть у тих питаннях, які безпосередньо зачіпають інтереси союзників і партнерів. 

"Найважливішими стратегічними пріоритетами США зараз є конкуренція з Китаєм і безпека в сусідніх з США регіонах. Баланс між загальними стратегічними пріоритетами США все ще не визначений. Найбільш очевидною зміною у 2025 році є те, що прилеглому регіону США було надано значно вищий пріоритет, зокрема з метою зменшення впливу Китаю в цьому регіоні. США використовують економічну силу, зокрема у вигляді погроз високими митними тарифами, щоб нав'язати свою волю, і більше не виключають застосування військової сили навіть проти союзників", – йдеться у звіті.

Як зауважують фахівці розвідки, баланс сил у Тихоокеанському регіоні розвивається на користь Китаю, тому США мають намір перенести військові сили в цей регіон. А оскільки дедалі більша частка уваги США прикута до Тихоокеанського регіону, це одночасно створює невизначеність щодо ролі країни як головного гаранта безпеки в Європі.

А провокативні заяви та зауваги Дональда Трампа лише підливають масла у вогонь, спонукаючи країни Європейського Союзу у процесі розвитку політики безпеки більше зосередитися на переозброєнні.

Як зауважує Politico, данське попередження підкреслює занепокоєння Європи у зв'язку з тим, що Вашингтон дедалі агресивніше використовує промислову політику на світовій арені, і підкреслює розширення розриву між союзниками, оскільки в Стратегії національної безпеки США зазначено, що Європа постане перед "перспективою зникнення цивілізації" протягом найближчих 20 років.

Тема Гренландії як лакмусовий папірець змін у відносинах союзників

Порт Сісіміут, Гренландія, фото: Getty Images

Цю тему також варто розпочати з інформації, яка фігурує у звіті, де данські аналітики підкреслили зростання інтересу США до Гренландії через посилення суперництва великих держав в Арктиці. І все це на тлі дипломатичної напруженості, викликаної пропозиціями Дональда Трампа взяти під контроль фактично чужу територію.

Гренландія завжди мала стратегічне значення для США, оскільки острів є важливим елементом системи раннього попередження про ракетні загрози, а також ключовою ланкою у контролі Північної Атлантики та Арктики – регіону, у якому посилюється конкуренція між США, Росією та Китаєм. Проте саме за президентства Трампа американський інтерес до Гренландії вийшов за межі традиційної військової співпраці й набув політично чутливої форми, яка необережно поставила під сумнів усталені правила взаємодії між союзниками.

"Ця увага посилює загрозу шпигунства, включно із кібершпигунством, та спроби впливу на всі частини Королівства Данія", – наголошують у розвідці, не забуваючи разом із тим також про проблему й небезпеки з боку Росії: – Росія використовує всі засоби для спостереження та картографування водних просторів між Гренландією, Ісландією, Фарерськими островами та Великою Британією. Це робиться в рамках підготовки до можливого конфлікту з НАТО".

Публічні заяви Трампа про можливість "купити" або "взяти під контроль" Гренландію стали безпрецедентними для трансатлантичних відносин. У Данії ці слова сприйняли не як риторику для внутрішньої аудиторії США, а як сигнал того, що стратегічні інтереси Вашингтона можуть переважати над суверенітетом союзника.

Варто коротко нагадати історію цих заяв. З моменту вступу на посаду президент США Дональд Трамп неодноразово висловлював ідею про експансію США в Гренландію, що викликало хвилю осуду та занепокоєння як на самому острові, так і в міжнародному дипломатичному співтоваристві. Після перших 100 днів перебування на посаді він заявив, що "не виключає" застосування військової сили для отримання бажаного контролю. Тим часом і Данія, і сама Гренландія не припиняють підкреслювати, що острів не продається, і що він сам вирішуватиме своє майбутнє.

На тлі цієї напруги та напередодні появи звіту данської розвідки новий посол США в Данії Кеннет Гавері вперше відвідав острів та зустрівся із міністеркою закордонних справ Гренландії Вівіан Мотцфельдт і представниками уряду Данії. Ця зустріч відбулася вперше після того, як Трамп висловив зацікавленість у придбанні острова, і саме під час неї Сполучені Штати та Гренландія пообіцяли проявити "взаємну повагу".

"Наша країна та Сполучені Штати співпрацюють протягом 80 років на основі спільних інтересів. Необхідно відновити довіру, щоб ми могли продовжувати плідну співпрацю", – заявила того ж дня Мотцфельдт.

Разом із тим, зважаючи на останні аналітичні дані, тема Гренландії залишається у Данії символом ширшої проблеми: чи залишаються США партнером, який радиться, чи перетворяться на гравця, що просто ставить союзників перед фактом і потурає своїм бажанням.

Сигнал противаги: ухвала палати представників США про підтримку Європи, що йде у розріз із зовнішньою політикою Трампа

фото: reuters

На тлі занепокоєння Євросоюзу щодо дій Вашингтона як важливого партнера і союзника, палата представників США схвалила масштабний законопроєкт про оборону, який покликаний зміцнити безпеку Європи. І ці дії виглядають як критика або ж своєрідне засудження зовнішньої політики, яку Трамп провадить упродовж останнього періоду.

Як зауважили The Guardian, двопартійне голосування відбулося лише через кілька днів після оприлюднення стратегії національної безпеки Білого дому, в якій йшлося про те, що Європа стоїть перед "цивілізаційним знищенням", і було висловлено явну підтримку Вашингтоном націоналістичних ультраправих партій Європи, що викликало занепокоєння лідерів ЄС і спричинило кардинальні зміни в трансатлантичних відносинах.

Тим часом Пентагон, який після усіх голосувань отримав від Палати представників 900 млрд доларів, відзначається своєю проєвропейською орієнтацією та обмеженням повноважень Трампа щодо скорочення чисельності військ, переміщення обладнання або зниження рівня місій, пов'язаних з НАТО.

Схвалений документ, який тепер передали до Сенату, приділяє велику увагу європейській обороні, забороняючи зменшення чисельності військ на континенті нижче 76 тисяч осіб протягом більше ніж 45 днів і блокуючи вивезення основного обладнання.

Окрім того, з огляду на нестабільну підтримку з боку адміністрації, законопроєкт також подвоює допомогу Україні, виділяючи 400 млн доларів на безпекову допомогу, щоб зберегти базовий рівень підтримки навіть у разі зупинки надзвичайного фінансування.

Стратегія національної безпеки Трампа і Європа: "Часи, коли Сполучені Штати, немов Атлант, підтримували весь світовий порядок, минули"

Білий дім, фото: Вікіпедія

Президент США опублікував оновлену Стратегію національної безпеки, яку адміністрація назвала "дорожньою картою, що  гарантує збереження Америки як найвеличнішої та найуспішнішої нації в історії людства і батьківщини свободи на землі". 

У своїй стратегії Трамп офіційно закріпив жорстку позицію щодо Європи, активно критикуючи Європейський Союз та не приховуючи свого негативного ставлення.

Адміністрація Трампа закликала європейські країни взяти на себе "основну відповідальність" за власну оборону та зауважила, що Сполучені Штати більше не повинні гарантувати безпеку Європи. У документі також зафіксовані звинувачення ЄС у придушенні "політичної свободи", маючи на увазі праві рухи у європейських країнах, і навіть заувага, що США повинні об'єднатися з цими "патріотичними європейськими партіями". Також присутня критика політики відкритих кордонів і міграції.

Щобільше, Трамп розкритикував Європу як надмірно регульований, цензурний континент, якому бракує "впевненості в собі" і який постає перед "цивілізаційним зникненням" через імміграцію.  І звинуватив європейські країни у тому, що вони користуються американською щедрістю та не беруть на себе відповідальність за власну долю. 

Не оминули увагою й Україну. Стратегія наголошує на "швидкому закінченні війни в Україні як головному інтересі", але також натякає на розбіжності між США і європейськими урядами щодо шляхів досягнення миру, зокрема зазначаючи, що європейські уряди іноді мають "нереалістичні очікування" щодо війни.

До речі, стратегічний документ був схвально сприйнятий у вихідні Кремлем, який заявив, що він "багато в чому відповідає нашому баченню".

Своєю чергою європейські лідери на це відреагували, хоч і стриманими, але заявами. Зокрема, очільниця дипломатії ЄС Кая Каллас назвала США "найважливішим союзником", сигналізуючи небажання ескалації. У Франції ж назвали документ "жорстким роз'ясненням".

"Нова американська стратегія безпеки є надзвичайно жорстким роз'ясненням ідеологічної позиції Сполучених Штатів, – заявила заступник міністра оборони Аліс Руфо під час щотижневої сесії запитань і відповідей у Національній асамблеї. – Ми живемо у світі хижаків, Європа не є островом, і Європа буде поважатися лише тоді, коли вона знатиме, як змусити себе поважати".

Німеччина, реагуючи на появу стратегії та її зміст, заявила про необхідність посилювати власну оборонну автономію, ставши менш залежною від США.

Тим часом знаний історик Тімоті Снайдер зазначив, що у тексті присутні тези, схожі на російську пропаганду, включно з твердженням, що нібито "більшість європейців хоче закінчити війну в Україні за будь-яку ціну".

"Вражає те, що це дуже схоже на мову, яку ви знайдете в аналогічному російському документі", – зауважив він.

А президент Європейської ради національних лідерів Антоніу Кошта попередив адміністрацію Трампа про недопустимість втручання у справи Європи. 

На тлі намагань зберегти "трансатлантичну єдність" чимало представників ЄС відзначають, що тиск з боку США у питанні оборонних витрат став для Європи поштовхом до розвитку власних безпекових можливостей і більшої самостійності.  Фактично, це є важливим засобом для збереження власних позицій у той час, коли партнер, який 80 років був гарантом безпеки, може зняти із себе цю роль.