Табачник знову на коні. Чому державні зрадники і колаборанти мають вчасно лягати в могилу

Дмитро Табачник - яскраве нагадування про те, що колаборантів і державних зрадників треба карати вчасно. Інакше воно спливає на болоті, як торішній кізяк — і працює в окупаційних адміністраціях Російської Федерації. 

Табачник вбивав дитинство мого покоління. Нульові, той період, коли Табачник був зіркою в орбітах Кучми та Януковича, насадили тут російські фільми, серіали, попспівачок і тотальне засилля телеменеджерів із Москви. Так свідомо мільйонам насаджували у голову, що українське — це щось відстале, огидне, безперспективне і дуже архаїчне. Інша справа "Бандитский Петербург", Кіркоров і Басков і розмови про єдиний спільний підручник історії.  Дмитро Табачник, фото: chytomo.com

Міністр освіти та науки Табачник на зорі правління Януковича став тригером для того, аби чимало талановитих студентів попрощалися з Україною назавжди. Його лобіювала на посаду російська церква і Москва — і новинні стрічки тих пістрявіли змінами до таких ненависних підручників з історії України. 

У мережі можна знати зміни, які на догоду товаришам із Кремля і РПЦ прибирав Табачник. В підручниках для 5 класу тотально прибирали згадки про Голодомор 1933 року, витирали розділи про героїв Крут і Українських Січових стрільців і хутко міняли фото Шухевича та більш лояльного до РФ Ковпака. Розповідь про Помаранчеву революцію була урізана до пари абзаців і подавалась як щось малозначуще. 

Тому власне не дивно, чому низка українських громадян виросла поза політикою, не бачила нічого поганого у Дудя і Моргенштерна. І пішла голосувати по приколу. Зараз, правда, чимало із цього покоління, якому 25 років — вигрібає на фронті та для фронту — але корені нашої біди якраз у тому, що реальну історію російсько-українських стосунків видирали зі шкільної програми живцем. 

Саме від одіозного кучміста пішов живучий наратив про важливість Булгакова і Толстого в нашому житті. У 2011 році в інтерв’ю "Ехо Москви" Табачник сказав: 

"Знання російської літератури є однією з обов'язкових і невіддільних ознак будь-якої цивілізованої й освіченої людини".

Саме звідти ростуть ноги упевненості багатьох людей, що Пушкін та Чехов не зробили нічого поганого. І то не страшно, що на однойменних вулицях російські окупанти пачками вбивали людей за єдиний народ і Росію-матушку. 

Табачник і йому подібні прихильники "русского мира" і старі корупціонери люто ненавиділи Революцію Гідності 2014 року. Вони чекали, поки можна вдарити в спину і затанцювати з фірмовою посмішкою на кістках тисяч загиблих у цій війні.

До окупації Мелітополя і доброго шматка українського півдня Табачник жив в окупованому Криму. Як жив один із найчорніших русофілів і українофобів? Чудово жив, навесні 2021 року з нього були зняті санкції Євросоюзу за підрив територіальної цілісності. Правда, тоді були накладені персональні санкції РНБО. Однак арешт майна Табачника відбувся лише у січні 2023 року стараннями вінницької обласної прокуратури та СБУ. 

Тож прихильник "русского мира" та старий корупціонер мав кошти для бізнесів в окупованому Криму і дуже непогано почувався. Але нині дуже дивує його рішення повернутися у публічну політику зі сміттєзвалища історії. Що ж його мотивувало? І чому колись друга людина в ієрархії влади Кучми опустилась до рівня радника якось путінського прихвостня?

Найперше — в окупантів дуже мала лава запасних серед лояльних на окупованих територіях. Та і завдяки роботі наших спецслужб їх стає все менше. Підсмажився Журавко, став трупом Стремоусов. Днями встав не з тої ноги й засмажився на шашлик мелітопольський колаборант Міщенко — ця нікчема здавала поліцейських зі свого відділку в катівні, якщо вони не хотіли брати російський паспорт. 

По-друге, Росія так і не відмовилась наочно показати Україну своєї мрії. То дивіться і запам’ятовуйте гадючник з Олегом Царьовим, Дмитром Табачником і Медведчуком згори. Лише така Україна, щедро відполірована зверху російським православ’ям та упованням на Кремль могла б задовольнити садистські смаки Путіна. Але Революція Гідності та рішучий опір українців за довгі дев’ять років зламали цей сценарій. То ж кремлівським креаклам доводиться витягати із колоди засмальцьованих і забутих шісток. Яких навіть, якщо ліквідують наші спецслужби, - не шкода утилізувати. З того часу, коли Табачник заявив про намір балотуватись по списку "Единой России", — він став мішенню. І це буде легкою сатисфакцією, якщо одного дня ми побачимо його некролог. 

Чому ж нас вчить історія Табачника, Балицького, Сальдо та інших колаборантів з руками по лікті в крові? Державних зрадників і колаборантів, фанатиків русского міра і корупціонерів треба брати за шкірку зразу. Інакше вони стануть жерцями Молоха і постійно нищитимуть моє покоління. І якщо я та мої ровесники вже навчились з цим жити та давати відсіч, то неймовірно боляче за невинних дітей, які лягли спати та не прокинуться ніколи в Умані.

Табачник і його друзі ламали наше дитинство, калічили нашу юність, нищать нашу молодість — все для того аби не було ні хвилини спокою, ні миті максимального розслаблення. Щоби берці ти взував частіше ніж щльопанці на пляж. 

То ж скажу болісне, але правдиве. Зло має каратися тут і зараз, по гарячих слідах. Інакше до своєї смерті всі ці кучмівські діди й собачки Януковича постійно відкриватимуть браму ворогу.

Про автора: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка, авторка текстів для espreso.tv. Редакторка проєктів на Цензор.НЕТ.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.