Удавана незалежність УПЦ від РПЦ — це казки "для тих, хто не в темі"

Екзюпері часто приписують слова: "Ми відповідальні за тих, кого приручили".

(Насправді його персонаж каже трохи інакше: "Ти стаєш назавжди відповідальним за те, що приручив" - Tu deviens responsable pour toujours de ce que tu as apprivoisé).

В сьогоднішній російсько-українській війні я б назвав важливішим інший вимір відповідальності: "Ми відповідальні за дії тих структур, яким присягнули на вірність".

Не можна бути громадянином Росії (України) і удавати, що ти жодним чином не відповідальний за те, що робить твоя країна.

Це не обов'язково означає поділяти провину — але обов'язково означає поділяти відповідальність.

Читайте також: Нє воскрєсє, бл*, нє воскрєсє

Не можна бути громадянином Росії (України) і удавати, що ти жодним чином не відповідальний за те, що робить твоя країна. Це не обов'язково означає поділяти провину — але обов'язково означає поділяти відповідальність

Так само, не можна бути вірним УПЦ (або ПЦУ) і удавати, що ти жодним чином не відповідальний за те, що робить твоя церква. Не твоя парафія, а саме твоя церква — в православному розумінні того, що таке "церква".

У цьому сенсі, вірні УПЦ, які удають, що вірять в непричетність УПЦ до РПЦ, нічим не кращі за тих росіян, які удають, що вірять в "іхтамнєтів". Там і там люди обманюються, бо хочуть обманюватися. Бо так їм наразі "простіше". І вони легко ковтають інформаційну наживку, яку їм підкидають очільники їхньої ієрархічної структури у вигляді такого собі "віртуального алібі". А отже, заплющують очі на брехню своїх очільників. А отже, поділяють зі своїми очільниками вже не лише відповідальність, а й провину.

Читайте також: ПЦУ не буде "державною церквою"

Вірні УПЦ, які удають, що вірять в непричетність УПЦ до РПЦ, нічим не кращі за тих росіян, які удають, що вірять в "іхтамнєтів"

Якщо залишити осторонь старообрядців, зараз для православних в Україні є лише три шляхи: або ПЦУ, або РПЦ (саме РПЦ, бо удавана незалежність від неї УПЦ — це казки "для тих, хто не в темі"), або... розкол, тобто шлях, яким колись пішов Філарет ("УПЦ КП"). В розкол поки серйозно ніхто не йде — і насамперед не йде Онуфрій (але пішов би саме в розкол, якби його розрив з РПЦ був правдою, а не димовою завісою!). Тому або ви з ПЦУ, або з РПЦ. "А що більше над це, то те від лукавого" (Мф. 5:37). І не забудьте, що ви відповідальні за тих, кому присягнули.

Джерело

Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.