Відкат до диктатури. Як Зеленський та олігархи Раду скасували

За дивовижним збігом за це проголосували групи Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, Ігоря Палиці і великого аграрного бізнесмена Андрія Веревського. Ще 11 голосів “За” дали депутати фракції “Голос”. 



За іронією долі ті, хто кілька місяців волав про найрадикальнішу більшість — опинилися у провладній більшості.

Щодо суті самого закону 5599. РНБО отримує можливість включати особу до реєстру олігархів за наявності трьох із чотирьох ознак. Це значний вплив на засоби масової інформації, участь у політичному житті, володіння компанією-монополістом та статки понад 1 млн прожиткових мінімумів (близько 83 млн доларів).

Закон проголосований у такому вигляді, шо замість послаблення впливу олігархів на політику та економіку, Зе-влада будує ручне управління. Разом із ручним ОАСКом та приязними правоохоронними органами — виходить якось так, що замість деолігархізації нас чекає поглиблення впливу Ахметова, Коломойського, Палиці і інших зацікавлених осіб. Замість того аби підсилити та зробити незалежними антимонопольні органи — невластиві повноваження передали РНБО. Останні місяці цей інструмент став рятівною паличкою для рейтингу Володимира Зеленського. Але час іде, гроші команді Банкової дуже треба. І учора заради тиску на парламент вдалися до “замахів” на друзів гаранта. А сьогодні видатні державники зі “Слуг народу” вже не приховують, хто основний вигодонабувач законів про деолігархізацію. Така собі “сука православна”, яка активно використовує РПЦ для ренесансу “русского мира” в Україні. 

А тепер про чистоту гри і як “слуги” розводять парламент та суспільство як кошенят. Закон про деолігархізацію став по суті пробним для Руслана Стефанчука — наступника Дмитра Разумкова на посаді спікера парламенту. Ця людина точно не озиратиметься на регламенти, процедури і депутатські правки. Просто увімкни шалений принтер. Тому чекаємо реалізації шалених ідей, які Стефанчук попередньо озвучив - як першочергові: дозвіл на роботу парламенту онлайн, електронне голосування для всіх — можливо, і з дозволом голосувати за нашого президента, Раду і мерів мешканцям ОРДЛО. 

Для досвідчених журналістів сьогоднішнє голосування із штовханиною Колі Тищенка і Вадима Рабиновича дуже нагадує голосування за “диктаторські закони”  16 січня 2014 року. І “Харківські угоди” у квітні 2010-го, коли зауваження опозиції ні у що не ставили і волали про провокації. 

“Сьогодні 279 депутатів принизили парламентаризм! Принизили не опозицію, а виборців – мільйонів людей, які делегували сюди представників, яких вони вважають за потрібне. Щоби ці депутати представляли їх, приймаючи закони, працюючи над законами, працюючи над поправками”, — влучно скаже про зелене ноу-хау Ірина Геращенко із “Європейської солідарності”. 

Безумовно, від ухваленого закону про деолігархізацію — великим бізнесменам не буде ні холодно, ні жарко. А от Банкова 

Банкова стала на слизький шлях авторитаризму. Де не буде правоохоронних органів і АМКУ, а буде тотальне РНБО. Де лише одна людина вирішуватиме — хто буде чорний, хто буде білий, а кому треба перекривати кисень. 

“Зелені кнопочки”, які сьогодні тиснули “за” не затримаються надовго у політиці. Більшість цих осіб ніхто і не лишить в історії значимого сліду. Але саме зараз суспільство і опозиція, у якої є совість мають чітко контролювати аби ці любителі олігархічних гонорарів — не зламали державі крихкий хребет. Бо так можна і до легалізації “формули Штайнмайєра” прийти. І до ін’єкції в політичне тіло виборців ОРДЛО з російськими паспортами доголосуватися. 

Сподіваюсь, що цей кейс відучить українського виборця обирати собі депутата без совісті, біографії і елементарного розуміння, що їхнє гастарбайтерство відкидає Україну на кілька років назад. Хоча нині для України відкривається низка можливостей по роботі з нашими союзниками на Заході. І тільки політична воля та банальна совість могли б остаточно вирвати із полону совка. Знаєте, від Партії регіонів ніхто не чекав кращого — це були професійні рвачі. Але ж коли ти дивишся у безсоромні очі цим вчорашнім громадським активістам і безробітним так і хочеться сказати: “Не соромно країну на шмаття дерти?”