Віталій Портников: Крах режиму Зеленського вже розпочався

Причому дивно, що цю історію сценаристи “95 кварталу” вигадали самі.  Самі поставили Порошенка на черговий “броньовик” – начебто забули, що з кабінетного на вуличного політика майбутній президент України перетворився саме завдяки подіям на Банковій 1 грудня 2013 року. Які безумці!

Міфологізаторам Жовтневого перевороту довелося вигадувати обставини повернення до Росії Володимира Леніна, шукати броньовик, з якого нібито виступав вождь більшовиків на Фінляндському вокзалі та перетворювати машину на музей революції.  Що ж, тоді не було телебачення – можна було вигадувати на ходу.  І сьогодні, після краху комунізму, ми маємо великі сумніви, що все відбувалося саме так.

Але Порошенко повертається до України у прямому ефірі.  Ні, не виправдалися розрахунки тих, хто вважав, що він не повернеться - я не сумніваюся, що “слуги” вчинили б саме так, інакше заради чого всі ці безглузді люди кочовряжаться, як раби на галерах?  Не виправдалися розрахунки тих, хто вважав, що він почне негайно домовлятися із Зеленським та з тими, хто диктує президентові лінію поведінки.  Не виправдалися розрахунки тих, хто вважав, що українцям абсолютно наплювати на те, що в їхню країну повертається “виборче правосуддя” часів Януковича - тільки Януковича в огидному  ковпаку блазня.

Я розумію, із чим пов'язані розрахунки цих людей, якщо серйозно.  Вони бачать перед собою Порошенка зразка до 2013 року і не розуміють, що Майдан і президентство перетворили колишнього главу держави на політика, якому буквально нікуди відступати.  Який виявився заручником свого образу та своєї ролі в історії.  І власної відповідальності перед цим, якщо завгодно. Порошенко змушений мислити та діяти у категоріях, які просто не доступні ані Зеленському, ані Коломойському, ані соратникам Зеленського, ані прихильникам Зеленського.  І не тільки через дурість - Коломойський якраз хитрий і не дурний.  А через політичну відсталість.  Порошенкові вдалося стати політиком.  Коломойський залишився “червоним піджаком” із 90-х.  Зеленський і десятиліття потому так і залишиться самодіяльним жартівником, на які посади його не обирай.

Тому популіст та олігарх просто приречені програти, щоб вони не робили.  По-перше, вони самі перетворюють Порошенка на безальтернативного лідера демократичної опозиції та прокладають йому дорогу до повернення до влади. Можливо, хтось у оточенні Зеленського – а раптом навіть сам Коломойський – робить це спеціально.  По-друге, Зеленський не має прихильників від слова “взагалі”.  Кількість тих, хто за нього проголосував – і навіть проголосує ще, безумців чимало – не має значення.  Це “диванна” армія, яка з обуренням стежитиме за крахом свого улюбленця як за черговою серією “95 кварталу”.  Вони ніколи не зрозуміють, що їхній кумир – жива людина, а політика їх не цікавить, вони у ній нічого не розуміють, як і у власних життях.  По-третє, тим із них, хто готовий підтримати кумира за гроші, не заплатять.  Якщо Янукович не дуже хотів платити, то Коломойський і поготів - для нього набагато дешевше буде просто домовитися.  Отже, подальший розвиток подій в українській внутрішній політиці та в долі популістського режиму більш-менш передбачуваний: крах, крах, крах.

Огидно інше: що всю цю мерзенну виставу Зеленський з оточенням затіяли саме тоді, коли нашій країні загрожує смертельна небезпека.  Коли ми маємо думати про національну єдність, а не про перспективи влади та можливості Порошенка.  Коли влада та демократична опозиція мають працювати разом заради країни.  І саме у цей час ми повинні стежити за тим, як Коломойський задовольняє свою спрагу помсти, а Зеленський - свої комплекси Лжедимитрія.

Це гірше ніж помилка. Це зрада.