Війна буде довгою, і США нарешті це зрозуміли

Документ справжній, це вже підтвердило Посольство США, також цей документ направлений всім міжнародним донорам України. При цьому Посольство США наголосило що це пропозиції до обговорення, а не ультиматум. Я там в тексті ще на власному прикладі доведу, що це саме пропозиції. Багато людей сприйняло це як ультиматум, через форму в якій пропозиції подані. Але це стала форма, яка орієнтується на меморандуми МВФ, які пишуться як ЗОБОВʼЯЗАННЯ України, які ми на себе приймаємо. І тому там "Україна зробить Х за час Х", бо саме в таких формулюваннях ми й підписуємо меморандум з МВФ.

Почну з того, що відмітив фінансовий експерт Євген Дубогриз. Вперше за багато років в такому документі немає нічого про фінансову сферу України. Це дуже висока оцінка діяльності Національного банку та його голови Андрія Пишного і Міністерства фінансів та його голови Сергія Марченка від наших союзників.

Зазвичай в таких документах завжди є тезис про підсилення незалежності Національного банку. За часів Кирила Шевченка (голова НБУ у 2020-2022 рр.) були навіть жорсткіші тези, про те що Шевченко спричинив ерозію установи та з цим треба щось робити. Також зазвичай там є про корпоративне управління в державних банках, і там насправді є питання. Але я так розумію Білий Дім не сумнівається, що за корпоративним управління в держбанках буде наглядати НБУ. І тому про системні речі в фінансах нічого нема, бо нема питань. Мої вітання командам НБУ та Мінфіну. Це величезна праця.

Ну і це в черговий раз доводить, що журналіст Євген Плінський який розповсюджував фейкові документи про незадоволення НБУ від міжнародників, фейкомет. Навіть пропозицій нема.

Стосовно іншого. Війна буде довгою, і США нарешті це зрозуміли.

Багато хто описує цей документ, як "гроші в обмін на реформи", бо так сформульовано. Але в мене є дещо інша думка. США розуміють, що війна буде довгою, і документ сфокусований на тому, аби підвищити спроможність України витримати довгу війну. Це потребує прозорості державного управління, відновлення конкурсів у стратегічних держпідприємствах, розвиток Мінстратегпрому та Укроборонпрому, організацію координації ВПК та армії, підсилення спроможності армії та НАЙГОЛОВНІШЕ нашу спроможність хоча б частково фінансувати бойові дії та залучати інвестиції. Ну і відбудова додатком.

Тобто дві частини. Забезпечення армії та залучення інвестицій.

Саме тому є армія та оборонка, ну і про національно безпеку, зокрема, економічну. Державного фінансування від донорів та міжнародних інвестицій не вистачить, тому питання заходу у країну приватних інвестицій на роки стає дуже важливим. Ми повинні навчитись жити як Ізраїль та Південна Корея, ми повинні бути спроможними залучати інвестиції навіть під загрозою ракетних ударів.

Наша армія повинна модернізуватися навіть під час війни (хоча це і дуже складно).

В армійському пакеті – реформи Міноборони, Мінстратегпром, колишній Укроборонпром, взаємодія ВПК та Міноборони, стандарти НАТО.

В інвестиційному – корпоративне управління, антимонопольний, НАБУ, САП, ВАКС, НАЗК, СБУ, БЕБ, суди загалом та КСУ, енергоринок, АРМА, Нацпол, Генпрокуратура, митники та прикордонники, Рахункова та сумнозвісна ДАСУ.

І один пункт на відбудову — про інспекторів.

Не дивує відсутність питань до податкової. На армію податкова не дуже впливає (напряму), а проблеми українського бізнесу в інвестиційному пакеті від американців дивно б було побачити. На думку американців, якщо податкова буде займатися фігньою, то з нею питання вирішать НАБУ та САП. А блокування податкових накладних великих інвесторів не торкнеться. Бам, пацани. Шановний український бізнес, цю проблему доведеться вирішувати самостійно. В американців всьо окей.

В мене тільки здивування викликала фраза про "сформувати Раду Громадського Контролю НАБУ" (дослівно form a public oversight council) в пункті про НАБУ. РГК НАБУ сформована. Вона функціонує. Можливо, це відлуння звинувачень в політизованості РГК НАБУ, які ви всі чули, під час висвітлення справи ексголови Нафтогазу Андрія Коболєва. Ну що ж, можу дуже швидко зробити медіааналіз висловлювань ГРОМАДСЬКОСТІ стосовно політизованості справи Коболєва і довести цю політизованість (заява про злочин від депутата ОПЗЖ, лол). Не розумію, як Рада ГРОМАДСЬКОГО контролю могла ігнорувати зауваження ГРОМАДСЬКОСТІ по справі Коболєва, як, наприклад, і Пивоварського. Тим більше здивування викликало віднесення цього на строк від 0 до 3 місяців. Навіть якщо закон про вибори РГК НАБУ буде змінений прямо зараз, каденція поточної РГК закінчується наступного року. З усім тим, як і казав, це пропозиції, подивимося, що з ними буде далі.

Хоча здається, що пунктів інвестиційних більше, пункти про армію важливіші та, на мою думку, складніші. В більшості випадків пункти інвестиційні вони про підвищення прозорості, кадровий відбір та створення незалежності. Це можна плюс-мінус зробити за умов політичної волі або великої домовленості Офісу та Білого Дому. Скандалів буде безліч. Але це можливе більш менш у вказані строки, хоча роботи й багато.

А от впровадження стандартів НАТО скрізь складна річ сама по собі. Як робити це в армії, яка воює, я взагалі не дуже розумію (да я і простий младлєй). Налагодження горизонтальних зв’язків від Генштабу та Міноборони з Мінстратегпромом та Укроборонпромом, це всього один розділ в документі, але роботи там не просто багато, а дуже багато. І строки там ну прямо впритул. Не заздрю міністру з питань стратегічних галузей промисловості Олександру Камишіну та міністру оборони Рустему Умєрову. Але дуже сподіваюсь що в наступному такому пакеті, до їх установ не буде питань, як до НБУ. Це потрібно і нам самим.

Загалом цей документ сигналізує, що Сполучені Штати обирають курс на довгу війну і зацікавлені в стійкій в часу Україні. Якщо когось лякає довга війна, то я вам про це сказав ще у березні 2022, для мене тут новин нема. Для мене страшніше б була ВІДСУТНІСТЬ пропозицій, бо це б могло свідчити, як раз, про втому від України і небажання займатися нами.

Хтось каже, що цей документ це щось страшне, але я дивлюсь на це інакше.

Це, як не дивно, шлях до укріплення довіри в майбутньому. Ми не впали, це здивувало весь світ, і спочатку на нас боялися дихнути, бо цілий світ думав, що ми завалимося. І не дуже розумів, як ми встояли та витримали.

Тепер в нас вірять, як у країну. Ми не Ірак, не Сирія, не Афганістан. Ми спроможні.

Тепер нам кажуть, окей це надовго, і ми віримо що ви можете стати як Південна Корея чи Ізраїль.

Ну, я не проти.

Давайте до справ.

**
Джерело

Про автора. Антон Швець, український блогер, телеведучий, публіцист та політичний діяч

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.