Вкусити Залужного. Як балакучі голови ОПУ намагаються втягнути армію у політичні ігрища

Заздрощі Андрія Єрмака, який за моїми джерелами, став ледве не головним монополістом щодо розподілу гуманітарної допомоги та фінансових пожертв для українців під час війни — поклали око і на ЗСУ. Як це овацію влаштовують армії? Як це в українського народу з’явився новий талановитий улюбленець Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний? Так не можна — це ламає усю шахівницю, де головними вигодонабувачами після перемоги будуть не Зеленський і його свита у вигляді Єрмака, Татарова, Подоляка та Арестовича. Що буде, якщо українська армія — десятиліттями гноблена, забута і погано фінансована — стане лідером довіри номер один?

Саме так і з’явився накид блогера, актора "Мухтара", а нині заспокійливо для мільйонів "антонін" Олексія Арестовича, що виявляється, в нас не Залужний командує військами, а Зеленський.



Радник Єрмака, який буквально за кілька днів до повномасштабного вторгнення гримнув дверима і клявся, що ноги його більше ніколи не буде на Банковій, у фарбах розписав, що командир без глави держави й кроку ступити не сміє. І мовляв, не бувати такому, що "всі успіхи припишемо армії, а невдачі Офісу". Тобто політичні балакучі голови дуже сильно злякались, що народ дякує ЗСУ, а от з влади обов’язково спитає: куди втік Медведчук, чому випустили Суркісів із мільйонами готівки та урешті, чому член політради партії "Слуга народу" Вадим Слюсарєв через Дергачівський район втік до Росії. А нині там же криваве місиво через російську окупацію.

Хто такий генерал Залужний натомість дізнався весь світ. У популярному виданні POLITICO 8 квітня вийшла стаття "Валерій Залужний. Залізний генерал України — герой, а не зірка". Американське видання присвятило великий матеріал Головнокомандувачу ЗСУ. Журналісти смачно розписали, що він уособлює нову генерацію українських офіцерів, які набирались досвіду у важкій восьмирічній війні на Донбасі. А в перервах між боями на Сході брали участь у спільних навчаннях з силами НАТО й отримали знання і навички, які не мали нічого спільного з жорсткою радянською вояччиною.

"Хоча Головнокомандувач намагається уникати зіркового статусу, успіхи у знищенні російських загарбників неминуче перетворюють Залужного на справді історичну постать", — підкреслено у матеріалі. Якщо коротко, подібні статті в POLITICO — це визнання героя "своїм", близьким до західного світу. Тому можна дуже чітко зрозуміти, на що образились "підполковники телеефірів" а-ля Арестович. Дуже заметушилися, що на тлі реального героїзму і фаховості — йому та переговорникам на чолі з Арахамією не вдасться просунути незрозумілі мирні домовленості з Росією. Бо ж армія не зрозуміє і буде дуже тяжко уламати на капітуляцію нажахане війною суспільство.

Тим паче спроби Давида Арахамії поговорити "за життя" із військовими уже є.



За моєю інформацією - на зустрічі армійці спитали: "Де гарантії, що Москва не підготується краще і не піде в атаку знову?". На чому розмова про мир і компроміси з ворогом була завершена.

Чому Офіс почав політичну війну на тлі страшної повномасштабної? По-перше, близько тижня тому Банкова отримала поточні електоральні рейтинги. Де у партії влади й особисто президента вперше за довгий час дуже добрі цифри. На радощах від цього у Раді якраз і був проголосований закон про дерибан держпідприємств без клятих іноземців у наглядових радах. А друге, деякі сумнівні нардепи націлились на… переписування гімну України. Такий собі бенкет в часи чуми.

І ось уже вирішили дістатись брудними лапками до Залужного і втопити у бруді його, попри те, що цей генерал займається війною і навряд чи колись захоче партію чи блок імені себе. Валерій Залужний не просто так отримує овації від всієї армії. Бо заслужив неймовірний авторитет, повагу та любов через свій геній полководця та командира. І чим більше українців знатиме та поважатиме його, тим краще.

Саме він та військове командування відповідає за стратегію, оборону та планування військових операцій, саме Залужний керує силами оборони та ЗСУ. Він не лізе в ефіри, не коментує політичні питання, він не ліпить із себе блогера-всезнайку і за це йому велика подяка.

Перші два тижні війни, коли в Офісі не бачили рейтингів і не ділили шкуру не вбитої корови — всім було легше. Володимир Зеленський блискуче озвучував важливі повідомлення для світової аудиторії. Залужний воював на фронті. Міністри закордонних справ і оборони добували політичну і військову підтримку від західних урядів. Єрмак мовчав. І навіть Арестович з Подоляком не мололи дурниць. Ще й закликали до єдності перед лицем загрози.

А потім почалося. Викинули з ефіру телеканали, які непідконтрольні владі. Арестович заявив, що колишній керівник розвідки Бурба, який організував справу вагнерівців і яка була провалена під впливом якогось "крота", втік у Дубай. Тим часом, він воює на одному з гарячих напрямків на Київщині.

А тепер ось, виявляється, головний організатор воєнних перемог не Залужний, а Зеленський. Здається, під впливом спільних перемог — у балакучих голів ОПУ зник інстинкт самозбереження і почалися звичайні інтриги.

На щастя, у того ж Залужного є чим займатися і генерал нової формації, людина, яка нині стоїть перед справою усього життя — захистити державу і врятувати її від окупації — не буде займатися мишачою вознею. Він виступив здібним дипломатом і згладив усі конфлікти.

Прикметно було бачити, як радник Єрмака Арестович на тлі цього меседжу Міноборони ще намагався обляпати брудом ЗСУ.



Але згодом під тиском суспільства все потер і переписав



Це не означає, що спроб вкусити армію чи використати її для свого політичного самоствердження не буде. Але ЗСУ стає справді потужною силою: справжніх героїв, справжніх лідерів. І повірте, тисячі українських чоловіків після повернення додому після перемоги обов’язково спитають політиків-рейтингофілів: "Як же трапилося так, що моя сім’я і мій дім в Димері, Маріуполі, Вознесенську і Чернігові опинились на лінії вогню"? Згадають все. Навіть те, про що мовчать через режим "воєнного стану".