"Я стала менше плакати": як біженці та дружини військових ставлять рекорди з плетіння маскувальних сіток у новому Гончаренко центрі в Кодимі

Цей процес перетворився для учасниць на справжні групи психологічної підтримки. Для вимушених переселенців, волонтерів та дружин військових такі зустрічі дають можливість поділитись найболючішими переживаннями, що допомагає пережити втрату. Також центр відкриває освітній напрямок з вивчення англійської мови та волонтерський напрямок зі збору гуманітарної допомоги.

На Одещині в місті Кодима працює новий волонтерсько-освітній Гончаренко центр партнер. Ключовим напрямком діяльності кодимських волонтерів є плетіння маскувальних сіток для військових – з початку війни було сплетено понад 180 сіток, а це приблизно 9 тис м². Однак, це не єдиний напрямок - також планується впроваджувати заняття з арт-терапії, хенд-мейду та мовної освіти.

Як розповіла директорка Гончаренко центру в Кодимі Тетяна Лукашевич центр активно розвивається. "До нас приходить багато місцевих волонтерів, переселенців, дружин військових. Ми робимо разом корисну справу для нашої Армії. Наразі ми започатковуємо нову волонтерську ініціативу "Кодимські берегині" на базі нашого центру. Це буде щось на кшталт Клубу психологічної підтримки та особистісного розвитку. Ми вже провели зустріч, під час якої робили ляльки-мотанки. А незабаром в нас пройдуть заняття по лікарських травах", - розповіла Тетяна.

Жінки, які відвідують плетіння сіток, усі наголошують на тому, що цей процес і самі зустрічі допомагають їм психологічно пережити втрати та біль війни. "Я жила в окупації, тож знаю чим відрізняються орки та Українські Солдати. Я приходжу в Гончаренко центр плести сітки, бо для мене важливо надавати підтримку нашим військовим. Але я так само отримую тут колосальну підтримку від тих, хто так само, як і я пережив окупацію та від небайдужих щирих людей", - каже Анна з Херсону.

Олена з Херсонщини розповідає, що вона прийшла плести сітки одразу, як вирвалась із окупації: "Коли ми лише приїхали з сестрою до Кодими, ми почули, що в Гончаренко центрі плетуть сітки і прийшли. І тут нам не лише надали моральну дружню підтримку, а ще й допомогли з пошуками житла та його облаштуванням".

Багатьом учасницям заняття допомагають пережити біль втрати. Оксані вдалося вибратись з блокадного Маріуполя, а її чоловік-військовий, захисник Азовсталі, досі перебуває у ворожому полоні. "Мені стає легше, коли я розумію, що я роблю щось корисне для наших захисників. Ми плетемо сітки, ми спілкуємось, ми одна велика сім’я.  Завдяки цьому я менше плачу. Я стала сильнішою. Тут я знайшла справжню підтримку, нову сім’ю, яка мені так потрібна після довготривалої розлуки з моїм чоловіком. І ми всі віримо, що він скоро повернеться", - зазначила Оксана.

За словами народного депутата, засновника мережі Гончаренко центрів Олексія Гончаренка психологічна підтримка є одним з ключових напрямків роботи центрів зараз. "За ці 5 місяців ми вже відкрили ще 4 нових центрів. Волонтерство не припиняє бути актуальним по всій країні. І дуже важливо на цьому етапі кожному з нас головне втримати внутрішню рівновагу, знайти точку опори в собі, щоб продовжувати підтримувати наших військових кожен на своєму фронті. У Кодимі живуть чудові люди, які одразу відгукнулися і готові допомагати та тримати волонтерську оборону на півдні", – зазначив засновник волонтерської мережі.

Для довідки: Гончаренко центри є всеукраїнською мережею відкритих культурно-освітніх центрів, які наразі займаються забезпеченням військових та вимушених переселенців, допомогою жителям гарячих точок. Мережу засновано у лютому 2021 року народним депутатом Олексієм Гончаренком з метою надання безкоштовної освіти різним верствам населення: проведення курсів англійської мови для дітей і дорослих, підготовки підлітків до ЗНО, формування навичок фінансової грамотності, навчання літніх людей сучасним технологіям.