Якщо могили мовчать, каміння кричатиме: як росіяни воюють в Україні з мертвими

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року у Харкові внаслідок безнастанних масованих артилерійських, ракетних та авіаційних ударів, крім руйнувань цивільної інфраструктури та житлових кварталів, сплюндровано рівно половину із 20 міських кладовищ. 

Водночас, протягом двох місяців російської фашистської навали руйнувань зазнали також кілька великих меморіальних комплексів цього півторамільйонного прикордонного українського міста.

"Зруйновано адміністративні будівлі цвинтарів, пошкоджено та зруйновано надгробні споруди", - інформує Харківська міська рада.

Офіційні повідомлення місцевої влади про злочини російських окупантів підкріплені документальними відео, фотографіями харків’ян та іноземних журналістів. Свідчення наруги над могилами можна зустріти у соцмережах. Ці документи із самого початку війни повністю спростували блюзнірське твердження Москви про те, що російські бомбардування у ході так званої спецоперації здійснюються виключно по військових об’єктах України.

Зокрема, внаслідок ворожих обстрілів у Харкові руйнувань зазнали: 

Меморіальний комплекс Слави. Споруджений у пам’ять про радянських солдатів, загиблих у II Світовій війні. Тут, у Лісопарку на північній околиці міста, німецькі фашисти масово розстрілювали військовополонених, партизанів, учасників підпілля, мирних громадян.



Меморіал жертвам Голокосту у Дробицькому Яру. Під час німецької окупації у 1941-1942 роках у цьому яру на південному сході під Харковом відбувалися масові розстріли  – переважно євреїв та ромів, а також полонених червоноармійців, мирних громадян.
 


Меморіал жертв тоталітаризму. Українсько-Польський цвинтар. Місце поховань жертв сталінських репресій в СРСР у 1937-1938 роках, а також розстріляних енкаведистами у 1940 році польських офіцерів.  
 

"Це повне варварство, це щось неймовірне"

На бомбардування Меморіалу жертв тоталітаризму у харківському Лісопарку з великим болем відреагували у Польщі.

"Кладовище частково зруйноване, на нього впали ракети, впали касетні боєприпаси. Одна з ракет застрягла в могилах. Меморіальні дошки польських солдатів частково знищені. Це гнітюче видовище. Це повне варварство, стрілянина на кладовищах, у меморіальних місцях – це щось неймовірне", - написало з посиланням на мера Харкова видання Onet.pl.

Квартал №6

Саме так у документах НКВС значилося одне з найбільших місць злочинів сталінського режиму у радянському Харкові 1930-х років.

Монумент на території Меморіалу жертв тоталітаризму являє собою Хрест Віртуті Мілітарі, біля якого встановлені стели з іменами вбитих енкаведистами у роки репресій українців та польських військових, які були поховані у братських могилах на території Лісопарку.
 


Фото: Andrew Kravchenko   

У 1940 році тут були розстріляні 3809 польських офіцерів та 500 мирних польських громадян. (Згідно з наказом НКВС СРСР № 00350 від 22 березня 1940 року "Про розвантаження тюрем НКВС УРСР і БРСР", полонених польських офіцерів зі Старобільського табору доправили у розпорядження УНКВС СРСР по Харківській області).

Так званий Квартал № 6 у харківському Лісопарку став місцем спочинку і тисяч репресованих та розстріляних перед війною українців. У 60 могилах поховані рештки 2746 громадян колишнього СРСР різних національностей, які стали жертвами НКВС у 1937-1938 роках.

"Їх там не було"

За часів СРСР офіційна Москва ретельно приховувала злочини сталінського режиму у столиці Слобожанщини.

Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький нещодавно заявив, що польські офіцери, які на території СРСР були вбиті у багатьох місцях масового геноциду, загинули через те, що були поляками.

"Поляків покарали за те, що вони зупинили похід більшовиків на Європу у 1920 році", - зауважив Моравецький.

Дослідження та впорядкування масових поховань у харківському Лісопарку стало можливим лише в незалежній Україні. Воно розпочалося польськими фахівцями з доброї волі українського уряду та за допомогою місцевої влади. 

Меморіальний комплекс був офіційно відкритий влітку 2000 року за участі президентів України та Польщі. Фахівці вважають, що ця гуманна справа дала значний поштовх потеплінню у стосунках двох сусідніх країн.
 


Фото: Andrew Kravchenko   

Після відкриття Меморіалу не було жодного з керівників Польщі, представників уряду, парламенту, жодної з делегацій, які б під час візитів до Києва не відвідали Українсько-Польський цвинтар у Харкові. Це закладало в новітній історії міцні підвалини у процес порозуміння двох сусідніх народів. 

Можна сміливо стверджувати, що вшанування пам’яті розстріляних сталінським режимом поляків на українській землі робило свій внесок та давало підстави у більш ширшому історичному контексті відносин двох держав запропонувати принцип: "Ми просимо вибачення і так само пробачаємо злочини і кривди, заподіяні нам".
 


Фото: Andrew Kravchenko   

Тепер спільне місце поховань репресованих та розстріляних в СРСР українців і поляків зруйноване та сплюндроване російською путінською ордою.  

"Я трохи ризикнув зробити ці фотографії та показати вам. Друзі порадили мені в Харкові не ходити на цю ділянку, бо час від часу її обстрілюють. Стріляти по кладовищах і меморіалах навмисне чи ні – це варварство. "Якщо жертви мовчать, то каміння кричатиме", - написав у Твіттері Матеуш Ляховський.
 
Українсько-Польський цвинтар, як і два інші згадані Меморіали у Харкові, розташовані в місцях територіально дуже віддалених не лише від "воєнних об’єктів", а й взагалі від житлових кварталів міста. У бомбардуванні цих Меморіалів, як і взагалі міських кладовищ, не було ніякої потреби. Вони не несуть нікому жодної загрози…
 


Фото: Andrew Kravchenko   

Росія ж у новому часі не відмовилася від постійних спроб вбивати клин у відносини Варшави та Києва, які останніми десятиріччями, за часів Незалежності, помітно налагоджуються. І обстріли Меморіалу жертв тоталітаризму – черговий доказ того, що Москва використовує будь-які методи і цинічно демонструє їх всьому цивілізованому світу.

"Ми побачили справжнє обличчя у війні Росії проти України"

"Війни були завжди, але в у 21-му столітті вбивство жінок та дітей, бомбардування будинків, висоток – це тероризм, бандитизм, топтання міжнародного права, будь-яких принципів", - прокоментував побачене на власні очі в Україні президент Польщі Анджей Дуда. "Це не війна, це тероризм", - наголосив він.

"Якщо хтось присилає літаки, солдатів, щоб бомбардувати житлові масиви, вбивати мирне населення – це не війна, це жорстокість. Бандитизм, тероризм. І це друге обличчя російського вторгнення до України. Це обличчя, з яким ми ніколи не погодимося", - заявив президент Польщі.

Після розпочатої Росією війни офіційна Варшава миттєво та принципово окреслила свою однозначну позицію та розпочала надання всебічної допомоги Україні, заохочуючи до цього країни Євросоюзу та всього Заходу.
 


Фото: Andrew Kravchenko   

Польща одразу почала приймати біженців, надавати зброю, гуманітарну допомогу, заборонила російські телеканали та закрила повітряний простір через вторгнення в Україну. Крім того, Варшава підтримала прискорений вступ України до ЄС, визнала злочини Росії в Україні геноцидом та зажадала покарання винних у розв'язанні війни. Зокрема, польська прокуратура розпочала слідство у справі збройної агресії Росії проти України з метою передати зібрані документи до Міжнародного суду в Гаазі. У свою чергу, сейм Польщі назвав Путіна воєнним злочинцем. Поляки закликали до ізоляції Росії на міжнародній арені. 

Бомбардування Меморіалу жертв тоталітаризму у Харкові на фоні погроз на адресу Варшави та спроби залякування є не чим іншим, як помста Кремля за принципову позицію Польщі щодо розв’язаної війни проти суверенної України.