Попри усі складнощі, цей тиждень усім нам дав сподівання на більш швидке наближення нашої перемоги. ЗСУ проводять масштабний контрнаступ в Харківській області, докладають зусиль для звільнення Півдня, утримують оборонні рубежі навколо Донецька. Сьогодні головнокомандувач повідомив, що звільнено понад 3 тис. квадратних кілометрів території та звільнення окупованих територій продовжується. Дії на Харківщині можна назвати уже таким ідеальним штормом, який був гарно спланований та реалізований нашими військовими. Кожен день – нові відвойовані рубежі: 8 вересня – Балаклія і місцевість навколо неї, 9 вересня – це ривок з Балаклії до Шевченкового. Вчора від Шевченкового до Куп’янська, від Волохового Яру до Ізюма. Зараз продовжується звільнення населених пунктів Куп’янського та Ізюмського району Харківської області.
Ці події викликали захоплення не лише у нас. Ось декілька тез з впливових закордонних видань. Washington Post написало про "приголомшливий розгром російських військ на Харківщині". Видання зазначає, що у війні з’явився новий імпульс і українські війська "мають потенціал змінити хід війни". Своєю чергою, NewYorkTimes згадує про звільнення Ізюму: "Місто було важливою для росіян проміжною станцією для поповнення і посилення їхніх військ, залучених у боях на Сході України". Видання визначає, що впродовж серпня українське військове керівництво анонсувало наступ на Півдні перед тим, як завдати удару на Північному Сході, застосувавши прийом дезорієнтації ворога. Швидкість просування ЗСУ на Харківщині NYT називає приголомшливою.
Ворог спочатку спробував кинути у бій резерви, щоб стримати наступ і кинув їх на захист Ізюму. Наше командування знову переграло ворога і подальший наступ наших частин мав такий результат, який позбавив ворога сенсу і можливості обороняти Ізюм. Ворог там залишив велику кількість техніки та боєприпасів.
Якою ж була реакція головних рашистів? Міноборони Росії після кількох днів німого шоку, нарешті брехливо заявило, що це ніякий не відступ з Харківщини, а "триденна операція зі згортання та організованого перекидання Ізюмсько-Балаклійського угрупування військ на територію "ДНР".
Зараз рашисти залишають територію Харківської області й відходять на Схід до річки Оскіл, де ймовірно, спробують розгорнути нову лінію оборони вздовж водних перешкод.
Частини Західного військового округу РФ захопили Балаклію 2 березня, від неї до напрямку Слов’янська російські війська за 6 місяців пройшли десь 20 км. Ми це повернули за 4 доби й пройшли вглиб оборони противника на понад 50 км. Зараз ми говоримо про звільнений і Куп’янськ, і Ізюм.
Що важливого і нового в цій операції? По-перше, ми проводили цей наступ без переваги в живій силі й важкій бронетехніці, проте яскраво продемонстрували перевагу нашого військового мислення над ворогом. Наші планувальники цієї операції використовували підхід, коли ми не атакували в лоб ворожу лінію оборони. У нас були поєднані маневри підрозділів, охоплення ворожих сил і високоточні удари по глибині оборони противника. Все це робилось на основі якісної розвідки та стійкого надійного зв’язку між нашими підрозділами, які наступають. Це вкрай важливий чинник. Це нагадує відлуння американської тактики штурмових дій, коли спочатку руйнуються всі можливості ворога до опору в глибині його оборони, а потім в оптимальний момент проводяться атакувальні дії.
У нас вони були лише на першому етапі, коли ми пробивали лінію оборони, а потім виявилося, що друга лінія оборони противника не насичена і там немає резервів. Щодо наших високоточних ударів – то їх завдавали не по ротно-взводних опорних пунктах, а по спостережних місцях, по командних пунктах, по вузлах зв’язку, базах з паливно-мастильними матеріалами та боєприпасами.
Це мало сенс і результат. Коли почались наступальні дії, то ворог на опорних пунктах не мав можливості до стійкого опору і не мав взаємодії з командуванням вищої ланки й оборона почала сипатися. Також ця операція почалась для ворога несподівано – були ротації у противника і ворог виставив на першу лінію другорядні та менш підготовлені бойові частини. Третій чинник – ворог не очікував атаки в цьому місці, не зміг визначити напрямок наших маневрів з огляду на особливості місцевості – перепади висот і рослинність сприяли нашому маневру. Ворог також не був готовий, що це буде така глибока операція з широкими цілями. А наші бійці активно просувались вглиб оборони противника, не даючи ворогу можливості оговтатися і зрозуміти, що відбувається навкруги.
Вмотивовані українські підрозділи фактично перемогли ворога швидкістю і маневром. При цьому на цій ділянці фронту діяли найбільш боєздатні наші частини або частини, які мають наснагу до перемоги. Це 92-та та 14-та механізовані бригади, 80-та аеромобільна, 25-та повітряно-десантна, 115-тав бригада ТрО. Також відзначу роль Генерального штабу в плануванні та командувача Сухопутними військами генерала Сирського в управлінні нашими силами, які в ході операції дійсно заслуговують найвищих оцінок щодо професійності та підготовки до неї. Можна стверджувати, що на початку вересня українська армія на цій ділянці фронту взяла ініціативу у свої руки.