Кого тролить Ахметов своїми страйками

Головний олігарх країни та неофіційний хазяїн Донеччини Ринат Ахметов після декількох малозмістовних заяв про єдність України нарешті вирішив включитися в протистояння на Донбасі.

Вчора ввечері Ахметов зробив чергову заяву, в якій констатував «геноцид Донбасу» з боку бойовиків так званої Донецької народної республіки і вирішив боротися проти озброєних сепаратистів страйком на власних підприємствах. «Я закликаю всі трудові колективи вийти завтра на попереджувальний протест за місцем роботи. І цей мітинг розпочнеться завтра опівдні з гудка, який прозвучить на всіх підприємствах Донбасу на підтримку миру і проти кровопролиття. І поки мир запанує, щодня о 12:00 по всьому Донбасу лунатиме такий гудок», - заявив Ахметов.

Попереджувальний страйк на ахметівських комбінаті імені Ілліча та «Азовсталі», що в Маріуполі, розпочнеться вже сьогодні опівдні. Виробництво на цих підприємствах зупинятиметься на три години. «Страйк триватиме до тих пір, поки ситуація в регіоні не стабілізується», - зазначили директори заводів.

Попри виявлений Ахметовим патріотизм і бажання боротися з терористами, незрозуміло лише одне – а як саме страйк на великих підприємствах Донбасу допоможе в боротьбі з сепаратизмом? Яких власне непоправних втрат зазнають терористи від того, що три години не працюватимуть заводи? Слабо віриться, що почувши заводський гудок, терористи складуть зброю і підуть здаватися, а мародери і бандити раптом прозріють і припинять грабунки.

Тригодинний страйк та гучні гудки виглядають скоріше як звичайна «показуха», які ніяк не вплинуть на ситуацію. В той же час, якщо Ахметов вдасться до більш масштабного страйку, то цим лише допоможе бандам, очолюваним агентами російських спецслужб, дестабілізувати ситуацію на Сході, чого в першу чергу і прагне Путін.
 
Ініціатива Ахметова, здається, перший в історії випадок, страйку організованого згори. Зазвичай такий метод боротьби використовують робітники та профспілки, щоб, завдаючи економічної шкоди власникам підприємств, добитися від них певних поступок. Чого і від кого добивається Ахметов, завдаючи збитків самому собі, питання відкрите.
 
В той же час найбагатша людина України має достатньо можливостей вплинути на ситуацію і без безглуздих страйків. Суттєва матеріально-технічна допомога підрозділам, що беруть участь в АТО, та активна контрагітація серед працівників власних підприємств, котрі, як і інші жителі Донбасу звикли вірити лише російським пропагандистським телеканалам,  були б куди кориснішим внеском у повернення Донбасу до мирного життя. Тим більше перед очима Ахметова стоїть успішний приклад сусіда-олігарха Коломойського, який придушив сепаратизм без жодного страйку клерків «Приватбанку».
 
Складається враження, що Ахметов продовжує вести на Донбасі власну гру, намагаючись «і ніг не намочити і качечку зловити». Декларуючи лояльність українській державі, Ахметов ухиляється від відкритого протистояння з сепаратистами, продовжуючи виторговувати собі нові преференції, або ж просто вичікуючи подальшого розвитку подій.