Олігархи об`єдналися, щоб утримати контроль над українським ТБ

Завтра, 4 липня, парламент збирається повторно проголосувати за членів Нацради з питань телебачення та радіомовлення. За словами Турчинова, сьогодні відбулося «сигнальне голосування», а завтра буде вже справжнє голосування. Про те, що такого поняття, як сигнальне голосування, не існує, можна не згадувати. Просто питання Нацради з питань телебачення – більш ніж принципове для всіх олігархічних структур, які через маніпуляції в телепросторі, заробляють собі політичний капітал. Недаремно, напевне, під час цього голосування в парламенті з’явився глава президентської канцелярії Борис Ложкін. Для непосвячених варто сказати лише одну річ – Нацрада видає і забирає ліцензії всіх телеканалів і радіостанцій. Той, хто контролює Нацраду – контролює телебачення, а значить ставить своїх депутатів, міністрів і президентів.

Щодо самого голосування, то, напевно, найпоказовішим був той момент, коли парламентарі прокотили людину, за яку чи не найбільше виступало громадянське суспільство. За директора інституту медіаправа Тараса Шевченка проголосувало всього 129 депутатів, хоча більшість експертів вважали, що це фаховий спеціаліст, який навряд чи йде в Нацраду лобіювати чиїсь інтереси чи красти. Але це так, маленький штрих.

Ще один штрих – голосування за Родіона Мірошника, праву руку Олександра Єфремова, людину, яка м’яко кажучи, лояльно настроєна до сепаратистів. Так от, за цього кандидата проголосувало 76 депутатів – всі представники КПУ та партії регіонів. Більшість екс-регіоналів (серед них, зокрема і колишній представник Януковича в парламенті Мірошниченко) побоялися голосувати проти, вони просто вирішили не голосувати.

Проте, найцікавіших було чотири голосування – за Ольгу Герасим`юк, Катерину Котенко, Олега Черниша та Олександра Ільяшенка. Кожен із них фаховий спеціаліст, який багато років працював у телебаченні. Проте, у кожного з них є своя історія походу в Нацраду і свої кола підтримки, які окреслюють новітні олігархічні союзи цього парламенту.

Кандидатура від Льовочкіна

Почнемо, напевно, з найбільш одіозного кандидата Олександра Ільяшенка, який набрав 217 голосів. Сьогодні Ільяшенко – людина Льовочкіна. Свого часу він очолював телеканал НТН, коли ним володів Едуард Прутник. Потім, коли канал ввійшов в групу Інтер, він залишився працювати там, тепер уже в команді газовиків. Пізніше він був директором телеканалу, який отримав ліцензію від чинної нині нацради (канал входить у сферу інтересів «сім’ї»). Напередодні сьогоднішнього голосування до ряду депутатів дзвонила один із топ-менеджерів газовиків Ганна Безлюдна, і, як кажуть парламентарі, ніби то агітувала за Ільяшенка. З огляду на вище сказане цікаво подивитися поіменне голосування по фракціям. Фракція Батьківщини в цілому голосувала проти. «За» проголосували лише Генадій Зубко (заступник глави АП), Князевич Р., Москаль Г., Полочанінов В., Томенко М., - всі входять у так звану групу прихильників Петра Порошенка в Батьківщині. Регіонали, Удар, група «Економічний розвиток» Хомутинника та «Суверенна європейська Україна» Єремеєва-Литвина голосували майже повним складом «за» Ільяшенка. Як це не парадоксально, але майже повним складом за нього проголосували і комуністи.

Кандидатура від Коломойського

Починаючи з 2008 року Олег Черниш працює в групі компаній 1+1 і є прямою кандидатурою від Ігоря Коломойського. За нього проголосувало 219 депутатів. Фракція Батьківщина, як і в попередньому випадку, дала голоси в основному від групи, яка орієнтується на Порошенка (додалися Гринів, Ляпіна, Лукашук, Лунченко, Шевченко та Мартиненко). Регіонали проголосували частково, давши 48 голосів з 81 можливого. Майже в повному складі кандидатуру людини Коломойського підтримали ударівці, Свобода, фракції Хомутинніка та Литвина-Єремеєва. Фракція Курченка «За мир і стабільність» та КПУ не могли голосувати за кандидатуру від ворога Кремля і тому виступили проти Черниша.

Кандидатура від Пінчука   

Катерина Котенко, формально незалежний кандидат, керівник Індустріального телевізійного комітету (ІТК) набрала 213 голосів. Для обивателя можна сказати лише про один штрих -  ІТК підтримав утворення панелі піплметрів, які вимірюють рейтинги телеканалів. Так от за дивним збігом обставин більшість піплметрів знаходяться в російськомовних сім’ях, а тому це відразу піднімає рейтинги російських серіалів. Є ще один момент – про яку індустрію можна говорити, якщо всі без винятку крупні телеканали є глибоко збитковими. Але це так, ремарка.

Отже, Катерину Котенко підтримала Батьківщина (канали Пінчука завжли старалися бути відносно лояльними до Тимошенко). Регіонали дали всього 17 голосів (фракція не давала жорсткого рішення і кожен вирішував як голосувати виходячи з власних міркувань). За проголосували ударівці (всі знають, що у Кличка хороші стосунки не лише з Фірташем, але й із Пінчуком). Котенко також підтримала група Єремеєва-Литвина. Натомість група Хомутинника виступила категорично проти, так само, як і Свобода та КПУ. Група Курченка дала 6 голосів за Котенко.

Незалежна кандидатура

Ольга Герасим’юк набрала 254 голоси. Її підтримала «Батьківщина», Удар, Свобода, група Єремеєва-Литвина, та, як це не парадоксально – дві третини фракції партії регіонів. Що стало причиною такої любові регіоналів – можна тільки здогадуватися.

Висновки

Голосування за членів Нацради – головний лакмусовий папірець для того, щоб зрозуміти, що ніхто ніякі реформи в цій державі робити не збирається. Завтра, судячи з усього, ці кандидатури поставлять вдруге, а сьогодні вночі та завтра зранку будуть уламувати депутатів визнати, що вчора вони дуркували і займалися «сигнальним голосуванням».

Як тут не згадати, що на рекламному телеринку все поділено між двома гравцями. Один продає рекламу групи 1+1 та ряду дрібніших каналів, а інший продає рекламу на каналах Пінчука, газовиків та Ахметова. Сьогоднішнє голосування якнайкраще ілюструє цю ситуацію. Ситуативні союзи в парламенті говорять не про те, що є якісь дискусії про ті чи інші кандидатури чи програми. Ситуативні союзи – це баш на баш. Я тобі – ти мені, банальна кругова порука. І це в самій публічній сфері нашого життя. Питання про те, а що ж тоді твориться у більш закритих сферах – має одну просту відповідь: «на жаль, поки нічого не міняється».