"Свобода" розпочала підготовку до третього Майдану

Цими вихідними увага усіх ЗМІ була прикута до малої батьківщини президента Петра Порошенка, де місцеві "активісти" влаштували квазі-майдан з палаючими покришками, штурмом адмінбудівель, бійками з правоохоронцями та постраждалими.

Як і під час сумнозвісних подій під будівлею Верховної Ради в Києві 14 жовтня, цього розу знову засвітилися хлопці з ВО "Свобода". Але, якщо в жовтні свободівці відразу ж відхрестилися від участі в безладах, то у Вінниці пішли значно далі. В неділю було влаштовано так зване "народне віче", на якому окрім вимог звільнити все керівництво області, за винятком голови облради Сергія Свитка (навколо фігури якого і розпочався "майдан"),  було обрано "народного губернатора" свободівця Олексія Фурмана. 

В "Свободі" свої дії пояснюють тим, що у такий спосіб попередили "контрреволюцію", яку буцім-то намагалися влаштувати в місті "колишні регіонали та пристосуванці", під якими певно маються на увазі представники пропрезидентського блоку. А бійню під ОДА, як зазначають свободівці, спровокували, звісно, не вони, а правоохоронці. 

Складається враження, що після поразки на парламентських виборах "Свобода" вичерпала усі засоби цивілізованої політичної боротьби і вдається до того, що в неї виходить краще за все – до провокацій. Нагадаємо, на останніх парламентських виборах у Вінницькій області "Свобода" набрала аж 4,25% голосів, тоді як Блок Петра Порошенка, проти якого в першу чергу і направлені акції партії Тягнибока, - 37,45%. Отже, не маючи широкої суспільної підтримки, "свободівці" використовують те, що мають, - молодих та агресивних активістів. Маючи таке ядро, спровокувати і без того заведене війною населення на безлади не так вже й складно. При цьому "Свобода" аж ніяк не соромиться використовувати методи проросійських сепаратистів і гратися в "народних" губернаторів. За такої логіки, наступний крок бачиться хіба у проголошенні "Вінницької народної республіки". 

Кому все це в першу чергу вигідно, всі і так давно розуміють. В Кремлі давно і вперто просувають ідею "третього Майдану", відроджуючи в українському суспільстві "противсіхство" та спекулюючи на антиолігархічних настроях. Не цураються такої агітації навіть донецькі терористи, які розповідають, що "разом з українським народом скинуть владу олігархів в Києві і по всій країні будуть виключно народні республіки". Саме антиолігархічну лівацьку риторику активно використовує наразі і "Свобода".

До того ж Вінничина, як мала батьківщина чинного президента та центральноукраїнський регіон, для розхитування ситуації підходить чи не ідеально.

Отже, свободівці вкотре, свідомо чи несвідомо, зіграли на боці Кремля.  Подібних промосковських акцій в доробку націоналістів накопичилося підозріло багато. Це і сумнозвісна бійня під радою 14 жовтня, і нещодавні бійки в Києві на Осокорках та під Палацом "Україна", і, прикриті сумнівними екологічними аргументами, акції проти видобутку сланцевого газу. Сюди ж можна віднести і чисельні антигейські акції та так звані марші проти нелегальної міграції. Враховуючи таку велику користь, яку несуть Москві націоналісти зі "Свободи", в те, що все це несвідомо і випадково, віриться все менше.