Як в СРСР "звіздили" немовлят

Еспресо.TV розпочинає серію публікацій про штучні  "традиції та обряди" Союзу, які сьогодні викликають як мінімум здивування. Адже за радянських часів існувало чимало обрядів, які були нав’язані партією згори і мали повністю стерти всі релігійні звичаї. 

Скасування радянською владою релігійних свят було початком широкомасштабної кампанії більшовиків проти церкви. Раніше релігія проникала практично в усі сфери людського життя, і комуністична ідеологія повинна була зайняти її місце за будь-яких умов. При цьому комуністи пішли типовим релігійним шляхом. Як і перші християнські єпископи, які для поширення нової віри не забороняли більшість традиційних язичницких обрядів, а "переорієнтовували" їх в християнське русло, наповнюючи новим сенсом, комуністи 20-х вирішили замінити таїнство хрещення новим комуністичним ритуалом таким же по суті, але з іншою назвою і підтекстом. Нове "хрещення" отримало назву "звіздіння" або "октябрини". 

Сам обряд, який зараз викликає посмішку, з'явився у Союзі в 1920-х роках.  Відомо, що це "таїнство" мало  відбуватися у Палаці культури. Все починалося з урочистої ходи батьків зі своїм чадом килимовою доріжкою. Природно, що під час такого заходу, мали обов'язково бути присутніми депутати райради, передовики виробництва, профорги, комсорги і т. д. 

Спочатку батьки повинні були піднести дитину до священного вогню . Це мало велике значення. Адже, якщо хрестили водою, то під час "звіздіння" дитину "освячувала" інша стихія – вогонь. Протягом цього "таїнства" також мав гучно лунати "Інтернаціонал". 

Згодом працівниця совкульта мала взяти немовля і розповісти йому про його вище призначення: служити справі комунізму, партії. Після цього до обряду долучалися жінки з ансамблю народної музики. Вони мали заспівати щось народно-урочисте, а потім дитині вішали на шию чи причіпляли до пелюшок зірку. Звісно, малечу після цього обряду відразу записували до Комсомолу. Так було в 20-ті роки минулого століття. Пізніше придумали додаткові стадії - жовтенята та піонери.

Відомо, що під час "звіздінь", як і на хрестинах, батьки малюка і сам винуватець торжества отримували небачені подарунки. Наприклад, відомо, що у 20-х роках на одному з подібних заходів на заводі ім. Карла Маркса діткам піднесли ковдри і кілька метрів тканини.

Ще одним незмінним атрибутом "хрестин" в радянському стилі були імена малюків, витримані в новому ідеологічному варіанті. Хлопчиків батьки називали Володимирами - на честь вождя пролетаріату, а дівчатам діставалося ім'я його вірної бойової подруги - Надії. А ось діткам, чиї батьки особливо захопилися комуністичною вірою, доводилося набагато гірше. У 20-30-х роках надзвичайно популярними були наступні імена: Ленін, Январіна, Октябрина, Владлен, Евіл (епоха Володимира Ілліча Леніна), Кім (Комуністичний інтернаціонал молоді), Орелітос (Октябрьская революция, электрификация, труд – основа социализма).   

Звісно, з часом "звіздіння"  зазнало трансформації.  Так, з дорослішанням комуністичного руху, дітей почали долучали до "радянського хрещення" у більш "зрілому" віці, тобто починаючи з 7-ми років. 

Цікаво, що ті дітлахи, які не хотіли, щоб на них цей обряд справляв якусь силу, спеціально схрещували за спиною два пальці. Вони вірили у те, що хрест, створений за допомогою пальців, захищав їх від "радянського хрещення".

Ті ж дітлахи, які свято вірили ідеалам партії, ще тривалий час перебували у стані ейфорії, ділячись один з одним спогадами про пережиті щасливі миті.

Цікаво, що тих поодиноких радянських школярів, яких батьки після "озвіздіння" хрестили, однокласники висміювали та, м’яко кажучи, недолюблювали.

Тим не менше зараз про це "радянське таїнство" більшість українців вже й не пам'ятає, а його неприродне нав’язування виглядає комічним та викликає гірку посмішку.