Як ірландці намагалися зламати "залізну леді" голодуванням

Еспресо.TV вирішило нагадати обставини так званого "Ірландського голодування" 1981 року, яке завершилося смертю від виснаження десятьох ув'язнених бійців Ірландської республіканської армії. 

За десяток років до цієї події Північна Ірландія, котра перебувала у складі Великої Британії з часів громадянської війни 1922 року, теж захотіла свободи. Проти Лондона активно виступали праві і радикальні партії. Ірландська республіканська армія почала партизанську війну проти англійських військ і поліції.

Для "заспокоєння заворушень" в британську частину Ольстеру було введено британські війська і режим прямого правління. Тривали повстання і придушення, теракти – і каральні акції. Апогеєм конфлікту стала "Кривава неділя" 30 січня 1972 року, коли під час демонстрації католиків британські війська стріляли в беззбройних людей.

Боббі Сендс до арешту

Взаємна ненависть сягнула апогею. Сторони фактично перестали вважати супротивників людьми.

У 1976 році лондонський уряд прирівняв ув’язнених учасників конфлікту до звичайних злочинців.

1 березня 1981 року, в річницю скасування цього статусу, у в'язниці Мейзі почав голодування член Ірландської Республіканської Армії Боббі Сендс. Через два тижні до голодування приєднався ще один учасник, а потім ще двоє. Невдовзі голодувала дюжина ув’язнених, але непереможених ірландців.

Акція протесту під час "Ірландського голодування"

Учасники голодування висунули уряду п'ять вимог: право не носити тюремну уніформу, не робити тюремну роботу, право на свободу зв'язку з іншими ув'язненими, а також на організацію освітніх та розважальних заходів, право на один візит, один лист і одну посилку щотижня, повне право на помилування.

У березні 1981 року Боббі Сендса висунули кандидатом на місцевих виборах, замість померлого депутата парламенту від ірландських республіканців. І він став наймолодшим членом парламенту, отримавши 30 492 голоси. Після цього випадку уряд Британії заборонив балотуватися людям, які відбувають термін ув'язнення більше року.

Попри високий статус Сендса, прем'єр-міністр Великої Британії, "залізна леді" Маргарет Тетчер не пішла на поступки, і голодування скінчилася смертю десяти республіканців.

Сендс помер 5 травня від виснаження в тюремному шпиталі, через 66 днів після початку голодування. Йому було 27 років. Згодом померли ще 9 учасників протесту. Смерть Сендса зробила з нього національного героя Ірландії, на його похорон прийшло близько 100 тисяч людей, а сутички в Ольстері розгорілися з новою силою. Як результат, правила утримання ірландських в'язнів таки було трохи змінено.

Похорон Боббі Сендса

Могила Боббі Сендса

Минуло 10 років, змінилась влада у Лондоні. Наступники "залізної леді" пішли на поступки і уклали угоду. В результаті тривалих переговорів між Великою Британією та Ірландією в 1993 році була підписана "Декларація Даунінг-стріт", що закріпила принципи відмови від насильства і визначила формування місцевого парламенту і уряду.

В 1994 році ІРА оголосила про припинення вогню. У 1998 році було укладено перемир'я між ІРА та "юніоністами" - що ввійшло в історію як "Договір Скорботної П'ятниці". Була скликана Асамблея Північної Ірландії і з'явилась реальна перспектива примирення в регіоні.

Те, що за допомогою насильства не вдалося вирішити впродовж кількох сотень років, за столом переговорів було вирішено за вісім, з яких 5 були вже фактично мирними.

А на гербі баронеси Тетчер, десь між левами, ключами й сером Ісааком Ньютоном, залишилась гидка й чорна пляма. Знак ганьби й жорстокості, яка призвела до голодної смерті ірландців. В день смерті "залізної леді" радісні ірландці вийшли на вулиці з плакатами: "Ding-dong the witch is dead".

Всі ірландські ув'язнені, що померли через голодування