Путін більше не захисник

Те, що ПАР на якийсь час стала великою тюремною камерою для суданського президента Омара Башира - це, звичайно, жахливий сон для всіх диктаторів сучасного світу. І російський президент Володимир Путін тут теж не виняток.

Звичайно, ситуації з затриманням іноземним правосуддям авторитетних політиків траплялися і раніше. Достатньо пригадати епопею із затриманням у Великій Британії колишнього президента Чилі генерала Аугусто Піночета за іспанським ордером. Колишньому диктатору довелося провести в Англії майже два роки, його долю вирішувала Палата лордів. Але Піночет, на відміну від Башира, не був чинним главою держави.

Позбувся влади і колишній президент Югославії Слободан Мілошевич, якого власна країна видала міжнародному правосуддю. Те, що чинний глава держави може бути обмежений у правах за запитом Міжнародного кримінального суду - це, звичайно, подія. І навіть якщо в результаті Башир відбудеться легким переляком, сама міжнародна ситуація вже змінилася. Тому що ясно, що міжнародне правосуддя працює і йому все важче опиратися. І ніякий статус президента та підтримка захоплених підданих не може захистити вбивцю від міжнародного кримінального переслідування. Або потрібно сидіти вдома і утримувати владу. Для головного бандита - теж перспектива. А для оточення?

Звичайно, важко уявити собі затримання Путіна - навіть якщо на це буде отримано санкція Міжнародного кримінального трибуналу або нового органу, який можна створити для розслідування злочинів російської вояччини.

Зрештою, для Піночета не потрібен був ніякий Міжнародний трибунал - вистачило ордера судді Гарсона. Такий суддя, в принципі, і для Путіна може знайтися. І ясно, що сама поява ордера змусить Путіна сидіти вдома. Але арештам людей із свого оточення він уже ніяк завадити не зможе. І він це чудово розуміє - інакше не обурювався б так історією із затриманням корумпованих чиновників ФІФА. Адже це затримання - з тієї ж самої опери про неминучість покарання.

Путін міг підтримати Блаттера. Але не може його захистити від краху і навіть від суду. Для того, щоб відчувати себе в безпеці, друзі Путіна повинні знаходитися в Росії - і тільки в ній.

Тому що, як показала історія з затриманням генерального директора "Уралкалію" Владислава Баумгертнера, в тюремну камеру для високопоставленого росіянина може перетворитися навіть Білорусь.

Звичайно, ховатися в Росії - це добре. Але чи для того крали? Російській еліті доведеться вже в найближчому майбутньому відповісти собі на це просте запитання. Ясно, що Путін більше не може захистити її. І незрозуміло, чи може він захистити самого себе.