Путін нажаханий трибуналом

У розмові із нідерландським прем'єр-міністром Марком Рютте Путін назвав ці пропозиції передчасними і контрпродуктивними. Одночасно Путін висловив незадоволення тим, що у світових ЗМІ з'являються "політизовані" версії розслідування - так, ніби Рютте може якось вплинути на CNN.

Але це вже не велика новина - те, що кремлівські "небожителі" щиро вірять, що західні лідери впливають на власні медіа так, як вони самі - на Перший канал чи НТВ. Новина - це очевидна знервованість Путіна. Здавалося б, він не має звертати жодної уваги на ідею трибуналу - тим більш, що в Росії впевнені у власній непричетності до трагедії. Більш того, Путін мав би сприяти створенню трибуналу - щоб ще раз продемонструвати цю непричетність.

Однак Путін прекрасно розуміє, в яку халепу встряв. Не випадково саме того дня, коли він спілкувався із нідерландським прем'єром, у світових медіа з'явилися публікації щодо путінської причетності до злочину. Логіка колег є залізною. Навіть якщо погодитись, що "Боїнг" був знищений сепаратистами, треба зрозуміти звідки вони взяли "Бук". Якщо "Бук" - російського походження, значить до його появи у бандитів причетне вище військове керівництво Російських збройних сил. Верховний головнокомандуючий цими силами - Путін. І говорити про його непричетність - це те ж саме, що говорити про непричетність Гітлера до злочинів вермахту під час другої світової. Або стверджувати, що Сталін "не знав" про репресії. Отже, Путін - причетний. І він сам це усвідомлює. Тому й нервує.

Марк Рютте зателефонував російському президенту, щоб переконати його у необхідності знайти компроміс щодо трибуналу. У голландського прем'єра просто немає іншого виходу: у його країні громадяни вимагають покарання винних. Але й у Путіна немає іншого виходу: він рятує свою шкіру. Громадської думки в Росії Путін не побоюється, бо більшість його співвітчизників, вихованих у радянському людожерстві, сприймають злочин як продовження політики. Але Путін не хоче закривати для себе й свого оточення двері на Захід. Ось чому міжнародний трибунал став його щоденним жахом.