Державу-вбивцю визначено

Малайзійський "Боїнг" був знищений ракетою, яку привезли з території Росії - і відвезли назад.

Територія, з якої був збитий "Бук", безпосередньо контролювалася збройними формуваннями "ДНР" - тобто все тією ж Росією. Ракетна установка і в момент підвезення на територію вчинення злочину, і в момент евакуації супроводжувалася російськими військовими.

Коло підозрюваних визначено - залишилося з'ясувати, хто саме з них зробив злодіяння і діяв розрахунок "Бука" за своєю ініціативою або вказівкою згори. Для того, щоб з'ясувати ці обставини, слідство буде продовжено до початку 2018 року. Але головне сказане - держава-вбивця визначена.

Багато українців постійно дивувалися, чому слідство триває так довго - і звично звинувачували навколишній світ в "змовах" і підступах. Адже, здається, все і так зрозуміло - в нашій країні з першої ж хвилини, коли стало відомо про трагедію "Боїнга", було ясно хто його знищив.

Російські бандити полювали за нашими військовими літаками вже багато днів і ми хотіли швидше зрозуміти, збили вони малайзійський літак помилково, бо вирішили, що це український військовий лайнер - або все ж навмисно збили цивільний літак, щоб потім звинуватити в цьому українську сторону.

Але для міжнародного розслідування катастроф існують свої норми і процедури. Для того, щоб держава-вбивця не могло робити вигляд, що її не стосуються ці звинувачення, необхідні неспростовні докази.

Зрозуміло, що російська пропаганда зараз завиє не своїм голосом, доводячи, що міжнародному розслідуванню не можна вірити. Але це буде тільки погіршувати ситуацію злочинця. До нього будуть висуватися і політичні, і юридичні претензії - і від імені держав, які зацікавлені в розслідуванні катастрофи і покаранні вбивць, і від імені родичів загиблих.

Так було, зокрема, під час розслідування знищення американського цивільного літака, підірваного 21 грудня 1988 року лівійськими спецслужбістами над шотландської селищем Локербі.

Результати розслідування були опубліковані тільки через два роки, а звинувачення лівійським державним терористам, між іншим, були висунуті ще через півтора року. Муаммар Каддафі довго не погоджувався зі звинуваченнями, не визнавав результатів розслідування. Але під тиском санкцій міжнародного співтовариства змушений був відступити.

Ще одна обставина, яке відрізняє 2014 рік від 2016 року, так це те, що Путін втягнувся в воєнні злочини. Саме вони стали змістом його політики.

У 2014 році ще можна було вирішити, що знищення "Боїнга" - помилка російського керівництва, що в Кремлі просто "загралися" в війну.

Але на тлі того, що зараз відбувається в Алеппо, мало у кого залишилися сумніви в готовності російського президента до будь-яких жертв заради задоволення власних амбіцій. Про військові злочинах Росії 2014 року свідчать саме тоді, коли вона здійснює нові військові злочини.