Це був Путін

У доповіді, презентованій експертною групою Bellingcat до третьої річниці знищення малайзійського авіалайнера, "Бук" номер 332 збройних сил РФ виявився практично єдиною зброєю, здатною збити літак рейсу MH17.

Власне, не думаю, що це сенсаційна новина - хіба що для росіян, які продовжують послідовно заперечувати свою причетність до знищення літака і придумувати одну брехливу версію за іншою.

Те, що малайзійський літак знищений російською ракетою, було ясно з першої хвилини після того, як надійшли повідомлення про трагедію. І це був не просто логічний висновок. Про знищення літака першими повідомили самі російські найманці - тільки вони вважали, що це був український військовий літак. І це теж тоді не було сенсацією, тому що - в разі знищення українського літака - це була б не перша знищена росіянами мішень.

У Кремлі вирішили перешкодити українській авіації боротися з бандитами, озброєними з Росії і регулярними російськими військами, які увійшли на територію сусідньої країни. Без такого рішення ніяка сучасна російська військова техніка на Донбасі з'явитися не змогла б.

З того часу минуло вже три роки, йде скрупульозне розслідування причин катастрофи. Нам, звичайно, хотілося б, щоб воно завершилося буквально за кілька місяців. Але висновок правосуддя - це не газетна стаття.

У рішенні міжнародного трибуналу - коли він почне працювати - все повинно бути настільки очевидно, що сумніви щодо правильності та неупередженості його висновків можуть виникнути тільки у безпосередніх винуватців знищення літака і їхньої пропаганди. Але більше - ні у кого.

Але крім скрупульозності ще є страх. Одна справа просто сказати, що це був Путін, а інша справа довести це, перетворити в результат судового вироку. Зараз російський президент ще роз'їжджає по міжнародним конференціям, йому тиснуть руку, його ляскають по плечу.

Але з військовим злочинцем, чия вина доведена, буде не так просто спілкуватися і шукати компроміс. Тому для світу було б краще, щоб до моменту вироку на місці Путіна в Кремлі була б інша людина, яка прямо за знищення Боїнга не відповідала б. І процедура визначення винних може синхронізуватися з процедурою демонтажу російського політичного режиму. Так дійсно може бути краще для всіх.

Тим не менш, це був Путін. Саме його прагнення покінчити з українською свободою військовим шляхом створило сприятливу атмосферу для вчинення злочинів, в ланцюзі яких і знищення «Боїнга».

Саме його рішення - як президента Росії і головнокомандувача збройними силами Російської Федерації - привели до нападу на Україну в Криму та Донбасі.

Саме він звертався до Ради Федерації з проханням дозволити йому використовувати війська для цього нападу.

Саме його військовослужбовці привезли «Бук» на територію України, знищили з нього пасажирський літак і вивезли зброю назад, на територію Росії.

Від відповідальності за цей злочин Путіну не сховатися ані за спинами російських солдатів і офіцерів, ані навіть за спинами своїх подільників - Шойгу, Медведєва, Патрушева та інших членів Ради Безпеки Росії, які погодилися із вторгненням на територію України.

І сьогодні, в день третьої річниці знищення малайзійського авіалайнера ми можемо з повною підставою нагадати, що ім'я злочинця відома, його політична відповідальність є очевидною, а відповідальність кримінальна рано чи пізно буде доведена і знайде своє відображення в справедливому судовому вироці.