Авантюрний самвидав, підземний детектив і кінець географії – 5 книг про екстремальні пригоди

Дмитро Скочко. Шок. Авантюрна історія одного самвидаву. – К.: Віхола, 2025

За сюжетом цієї неймовірної історії про пригоди молодого письменника, його друга – невизнаного генія маркетингу і подруги – повії-незайманки, перед нами постає просте й буденне… диво. І нехай не здається, що головний герой даремно прочитав всього Толкіна, написавши книжку яка на 70 % складається із його цитат, а жодне видавництво цього не помітило й не зуміло розгледіти весь потенціал тексту. Головне, що автори цієї авантюри пропонують практичний посібник з досягнення успіху, не гірший за всі попередні енциклопедії щастя. І все це завдяки тому, що друзі їх не читають, а вирішують справу самотужки. Так народжується легенда про смертельно хворого автора та його дебютний - і останній - роман. Герої з головою пірнають у всі тонкощі самвидаву: шукають, де дешевше надрукуватися, розкручують соцмережі, організовують тур, розсилають передзамовлення. Ну й дають поради з творчості, бо без неї у цій практичній авантюрі ніяк. "- Я прочитав його топові книги: "Володаря перснів", "Гобіта", "Сильмариліон", - починає свій "практикум" головний герой. - Вивчив усі закони жанру фентезі й тепер знаю, як він працює. Головне – це створити живий світ, заселити його яскравими персонажами, вибудувати між ними цікаві сюжетні зв'язки. А ще знаєш, що? - Ти ж скажеш? - А ще треба писати довгими хитромудрими реченнями, щоб епічно звучало. От послухай, як я написав. - Рома прочистив горло, випнув груди й зачитав: - Небесне світило, спускаючись за виднокіл, прощалося з днем, барвлячи вицвіле небо кривавими розводами, змушуючи вбиратися його у багрянець. Ще трохи - і цей світ поцілує пітьма". Барік глибоко затягнувся сигаретою і, не відводячи байдужого погляду від монітора, протягнув: - Та ну, не може бути. Це ти сам написав? - Скажи, аж дрижаки по тілу?" Слід визнати, що така сама реакція на подальші пригоди наших героїв чекає й читачів цієї незвичайної книжки.

Андрій Кокотюха. Підземний детектив. Загадка проклятої штольні. – Х.: Ранок, 2025

У цій загадковій історії, кротові Гордієві Сліпку,  пощастило стати начальником кротової поліції, про що він завжди мріяв. І вік вже немолодий, і робота не бий лежачого, і з обов’язків – лише щодня протирати скло й полірувати рамочку, в якій на стіні висів закон про те, що начальник поліції може все забороняти. І все б нічого, якби не внучка Неллі, якій весь час кортіло розкрити злочин століття, з чим вона щодня приходила до свого дідуся у поліцейський відділок. І щоразу одне й те саме: "- Щур! Щурисько поганий! У штольні! Проклятій штольні!", оскільки з ворогів у кротів – лише зайшлі щури, і саме довкола них зав’язується інтрига у цій захопливій детективній історії. Проте чи щури тут винні? Адже, крім їжі, починають зникати й самі кроти… До того ж один з мешканців підземної громади, молодий кріт Тимко, виступає очевидцем.. "Тимко клявся, що бачив чи то привида, чи то іншу мару. Бив себе в груди, доводячи: чув дивні голоси. Сліпко як страж порядку, ретельно допитав панікера. Адже раніше ніхто з кротів нічого подібного не чув і не бачив. Схарапуджений кріт наполягав: там, де штольня, чаїться якесь прадавнє зло". Хай там як, але відтепер кротяча громада в небезпеці, але коли розслідування було вже самому в розпалі, у нього несподівано втручається хтось спритний, навчений і озброєний новітніми технологіями. Хто це може бути? І чи допоможе це все викрити порушників кротячого спокою? Щоб дізнатися, варто прочитати цей підземний детектив, а насправді – цікаву, захопливу, динамічну історію від справжнього майстра жанру.

Роберт Скотт. Полярний щоденник капітана Роберта Скотта. – К.: Пропала грамота, 2025

Мабуть, найголовніше в ситуації, яка ще не стала екстремальною, змусивши задіяти всі внутрішні ресурси – це протистояти відчуттю зневіри в тому, що все робиш правильно. Навіть якщо ти вирушив на край географії, як автор і заодно герой цієї неймовірної книжки. "Ці зміни можуть видаватися нудними, але вони неабияк грають на нервах: - звіряється він, - постійно ставиш собі питання, чи правильно вчинив, спустившись так далеко на схід, і, враховуючи ситуацію з вугіллям, як слід вчинити тепер за таких обставин". Загалом у "Полярному щоденнику капітана Роберта Скотта" мова про те, як у листопаді 1910-го року з Нової Зеландії до Антарктиди вирушив корабель "Терра Нова". На його борту - міжнародна команда дослідників на чолі з капітаном Робертом Фолконом Скоттом, який заповзявся стати першою людиною на Південному полюсі. Через півтора роки він та четверо учасників полярного походу загинуть у жорстокій хуртовині. Чому так сталося? По-перше, безвідносно до ситуації (але важливо для самовпевненості) їхню мрію першими дістатися до Південного полюса розбив на друзки норвезький дослідник Руаль Амундсен, а на зворотному шляху, сповільненому хворобами та негодою, вони опинилися в пастці у наметі без достатньої провізії. Втім, навіть в останні години життя Скотт знайшов сили продовжувати щоденник, який завів ще на початку своїх пригод. Цей щоденник знайшли поруч з його обмороженим тілом. По суті, детальна розповідь про час, проведений в Антарктиді. У яскравій та дуже особистій оповіді автора зафіксовано щоденну працю команди задля досягнення головної мети, а також - його особисті враження від жорстких погодних умов і невимовної краси антарктичної природи та його відчайдушне прагнення обігнати Амундсена в перегонах до полюса.

Кейм МакДоннелл. Цей химерний світ. Надзвичайний хтось. – К.: BookChef, 2025

Начебто спокійне життя на початку цього роману надалі перетворюється на карколомні пригоди, і це не дивно, якщо в місті з’явилися… Ні, не може бути, адже вампірів не існує, і всі про це знають. Тому особливо бісить, коли зненацька вони з’являються в Манчестері... "- Даруйте, сер. Вам не можна тут бути, сер. Голос почувся ззаду. Акцент ніби східноєвропейський. Філіп був надто виснажений, щоби поворухнутися. - Я сказав... - Філіп побачив охоронця в жилеті зі смугами підвищеної видимості догори дриґом. У руці той тримав ліхтарик і дивився на Філіпа. Очі в нього розширилися, він заговорив тихіше: -- З вами все гаразд? Охоронець посвітив Філіпу в обличчя, і якийсь інстинкт примусив того зашипіти. Не встиг він збагнути, що відбувається, як уже скочив на рівні. Охоронець позадкував і спіткнувся, в світлі вуличного ліхтаря навіть з такої відстані було видно жах на його обличчі. - Ви, трясця, хто? Філіп не відповів. Тепер він зрозумів. Зрозумів. Він дивився, як охоронець панічно намацував рацію, але зрештою впустив її на землю. Філіп уже не контролював себе. Голод переміг". Хай там як, але від події ніхто з причетних не був у захваті. Ні Засновники, таємна організація, для якої вампіри були вигадані як алегорія, ні Поспільство, загадкові створіння, що живуть поміж людей і прагнуть лише спокійного співіснування. І точно ні мешканці Манчестера. Втім, Хтось має розібратися з цим швидко, доки не розверзлося справжнє пекло, і до справи беруться співробітники "Цього химерного світу". Тож попереду - ще один неспокійний тиждень у житті цієї газети, яка прагне висвітлювати правду, яка нікому не сподобається.

Норман Коупленд. Психологія і солдат. – К.: Українська видавнича спілка, 2024

Отже, як оговтатись після карколомних пригод? Як прийти до тями, щоб повернутися до реального життя, зберігши свою психіку неушкодженою? Зрозуміло, що наше життя неможливе без хаосу, мінливості та стресу, які постійно тиснуть на нас. В умовах невизначеності ми прагнемо сталості, однак саме вона стає перешкодою на шляху до розвитку. Особливо під час війни, з якої починається "Психологія і солдат" Нормана Коупленда. І тим паче в Америці, в якій до війни навчилися ставитися як до бізнесу. Адже на початку історії американські вояки були емігрантами або дітьми емігрантів з різних країн, які не знали англійської мови й за європейськими стандартами були неписьменними. Це сьогодні Трамп скасовує Департамент освіти, а тоді в Америці замислилися: чи є галузь знань, яка займається вивченням людей? Аби вони могли пройти медкомісію, не виказавши своєї, м’яко кажучи, безграмотності. "Психологи дали відповідь, - розповідає автор, - розробивши методи, за допомогою яких можна було визначати рівень розумового розвитку людей, їх здібності та здатність пристосовуватися. Вони навчили командування збройних сил відбирати людей до виконання спеціальних завдань. Психологи шукали найрозвиненіших людей для навчання в офіцерських школах і виявляли нездатних. Вони дійшли висновку, що дурні служать на заваді і гальмують навчання здібних військовослужбовців, не кажучи вже про те, що на них марно витрачаються час і гроші". Таким чином, перед нами - книга відомого англійського психолога про роль і засоби виховання волі і характеру, мужність і героїзм, дух побратимства, задатки і здібності, авторитет і лідерство в психології особистості та військового колективу. Своєрідна наука перемагати у викладі, доступному для широкого кола читачів.