Чи є гарантії безпеки поза НАТО

Зустріч 19 серпня у Вашингтоні, поза сумнівами, дала новий потужний імпульс обговоренню так званих «”безпекових гарантій” Україні. 

Чому так званих? Після провалу Будапештського меморандуму та інших правових механізмів (в тому числі двосторонніх договорів між Україною та РФ), які стосувалися безпеки України та не лише, говорити про “безпекові гарантії” можна лише в сенсі практичних інструментів, котрі будуть фізично гарантувати стримування агресивних дій та намірів РФ. Це проста деталь. Але вона  відразу кристалізує критерії формування та впровадження будь-яких безпекових механізмів, що стосуються України після подальших рішень у чотирикутнику Україна - Європа - США - Росія.

Наразі вже можна інтегрувати інформацію, котра з`явилась після зустрічі в Вашингтоні, і сформулювати базові підходи, які пропонуються до дискусії адміністрацією США для європейських союзників та України. 

Чотири опорні факти дискусії про гарантії: що змінила зустріч у Вашингтоні

Перший факт, який було зафіксовано: США будуть брати участь у забезпеченні гарантій безпеки України. До останнього часу, адміністрація Трампа була категорично проти навіть обговорювати таку перспективу. “Коаліція охочих” складалася переважно з європейських країн, і саме Європа, за версією Трампа, мала нести головний тягар “заспокоєння Владіміра”.

Президент Володимир Зеленський особливо підкреслив важливість зміни позиції США. "Америки не було в гарантіях безпеки до нашої зустрічі у Вашингтоні. Ми повинні це зрозуміти. А тепер ми почули про їхню готовність долучитися. Це дуже важливо для України, і всієї Європи”, вважає президент України. За його словами, без координації гарантій безпеки з боку США була і деяка невпевненість європейських колег. 

Після приєднання США ситуація змінилась і європейці отримали необхідну підтримку для подальших практичних кроків. 

До речі, на готовність США до гарантування безпеки України відразу відреагувала Туреччина, яка заявила про можливість долучитися до безпекових заходів у Чорному морі, що також є суттєвим прогресом для України. Румунія ж заявила про готовність надати свої військові бази для гарантій миру в Україні. 

Другий факт – наразі відсутні будь-які чіткі параметри концепції “гарантій безпеки”. Основний наратив: європейці несуть головний тягар, США можуть бути присутні як політичний учасник, а також надавати допомогу Європі у критичних сферах (повітряна, космічна, радіоелектронна розвідка, а також підтримка європейських союзників у інших важливих компонентах) однак, без безпосередньої присутності в Україні.

Третій факт – Росія категорично виступає проти участі в зусиллях з забезпечення безпеки України лише західних країн. Кремль наполягає на участі Китаю, а також відверто тролить президента Трампа, коли пропонує “участь РФ у забезпеченні безпеки” України. Очевидно, що головний сенс дій Москви – заблокувати будь-які зусилля на досягнення реального миру і максимально затягнути час для продовження наступальних дій на Донбасі.

Четвертий факт – за підтримки Трампа було знову підсвічено ідею прем`єр-міністерки Італії Джордж Мелоні про можливість надання Україні гарантій безпеки за моделлю статті 5 Вашингтонського договору, але поза НАТО. Якщо розуміти цю пропозицію буквально, то пропонується підписати двосторонні договори з Україною щодо взаємної оборони. Теоретично, для України такий варіант є досить непоганою альтернативою НАТО. На практиці, будь-які союзницькі договори будуть ефективними, якщо в них будуть прописані конкретні зобов`язання підписантів і чіткі механізми їх реалізації. Фантомні болі Будапештського меморандуму нагадують, що навіть підписи президента США та прем`єр-міністра Великобританії не додають ефективності паперовому документу без належного практичного забезпечення.

Як може бути складений пазл: компоненти гарантій безпеки

Що стосується наповнення формату “гарантій безпеки”, то наразі відомо, що вони будуть складатися з таких функціональних компонентів:

• військова присутність країн “коаліції охочих”;

• протиповітряна оборона;

• озброєння;

• моніторинг припинення бойових дій.

Крім того, наразі існують кілька варіантів безпосередньої реалізації задуму про надання “гарантій безпеки” Україні:

• Тренувальна місія з підготовки Сил оборони України. Такий сценарій передбачає розгортання іноземних інструкторів безпосередньо на території України. Велика Британія та Франція можуть надіслати тисячі військових для тренування СОУ в західних регіонах, зокрема поблизу Львова. Координаційний центр у Києві очолюватиме представник однієї з європейських країн, а основний акцент буде зроблено на логістиці, озброєнні та посилення Сухопутних військ. Цей підхід має дві ключові переваги: він дешевший і оперативніший, ніж відправлення українських військових на навчання до Європи, та створює потужний політичний сигнал Кремлю. Фактично, це буде присутність європейських військових на українській землі, що стримує Москву від нових ескалацій. Однак, європейці уникнуть необхідності безпосередньої участі у бойових операціях в Україні. Доповненням до цього сценарію можуть бути місії союзників з охорони повітряного простору та протимінні операції у Чорному морі.

• Забезпечення повітряної оборони. У цьому випадку “Коаліція охочих” концентруватиме зусилля на забезпеченні ППО різними засобами, включно з патрулюванням літаками винищувальної авіації, застосуванні дронів, моніторингу повітряної обстановки за допомогою радарів та здійснення інших заходів для недопущення агресивних дій з боку РФ. Цей сценарій виглядає менш ризикованим з погляду прямої участі Заходу, але водночас він створює питання щодо ефективності: чи готові союзники застосувати зброю у разі агресивних дій РФ. Фактично, йдеться про проміжний варіант між демонстрацією присутності та реальними гарантіями безпеки.

• Гарантії безпеки на кшталт статті 5 НАТО. Варіант, який був запропонований прем`єр-міністеркою Італії Мелоні ще у березні цього року і передбачає укладення спеціальної угоди між США, європейськими союзниками та Україною, що надасть “аналог” колективної оборони за статтею 5 Північноатлантичного договору. У разі атаки Росії на Україну така угода зобов’язуватиме союзників розглядати агресію як напад на себе. Хоча цей сценарій поки що виглядає радше політичним меседжем, аніж чітким механізмом, він може стати важливим фактором стримування Путіна, особливо якщо до нього долучаться ключові європейські держави.

• Модель Японії чи Південної Кореї. Цей сценарій копіює стратегічний підхід США до побудови двосторонніх безпекових союзів з Японією та Південною Кореєю. Подібно до договорів із Токіо чи Сеулом, Вашингтон може укласти угоду з Києвом про взаємну оборону та розміщення американських військових на українській території. Ця модель створює більш стабільний і довгостроковий формат гарантій, який дозволяє Україні інтегруватися в архітектуру західної безпеки навіть без формального членства в НАТО. Водночас на відміну від інших сценаріїв, цей варіант передбачає постійну військову присутність США та прямі зобов’язання щодо захисту України, що наразі є сумнівним.

Гарантії для України як компонент спільної системи безпеки Європи

Попри різноманітність сценаріїв та варіантів, остаточне рішення стосовно парадигми забезпечення безпеки України з боку союзників буде залежати як від конкретних політичних рішень за результатами консультацій між країнами “Коаліції охочих”, так і від зусиль Трампа на треку примушення Путіна до зустрічі з президентом Зеленським та припинення війни проти України.

Водночас є надважливий аспект, який може стати інтегральним елементом будь-яких кроків щодо забезпечення безпеки України та стримування Росії – це комплексне об`єднання спроможностей України, Європи та США в оборонній та оборонно-промисловій сфері для досягнення головної мети – стримування Росії. Мова йде про формування спільної системи безпеки для Європи, включно з Україною, за підтримки США та інших країн. Ця система безпеки має включати системи ППО/ПРО для захисту від російських ракетних та дронових загроз з боку Росії, балістичні та крилаті ракети для далекобійних ударів по території РФ, спільні бойові спроможності для швидкого реагування на російські загрози з повітря та на морі, а також спільна європейська ядерна доктрина. Крім того, має бути забезпечено інтеграцію оборонно-промислових потужностей України та Європи за участі США. Тільки в цьому випадку можна буде говорити про реальні безпекові гарантії – не лише для України, а й для всієї Європи. Оскільки, паперові домовленості більше не діють – для Росії існують лише збройні аргументи. 

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.