Нові Змієві вали: чи ефективні наші фортифікаційні споруди?

Останніми днями інформаційний простір збурили повідомлення з Сумщини про недобудовані фортифікації, які не лише не стримали наступ ворога,  а й потенційно можуть допомогти окупантам міцніше вгризтись у нашу землю. Що відбувається загалом зі спорудженням українських фортифікацій на цьому етапі війни? Чому ми навчились за ці роки, чого так і не досягли та що потрібно, щоб досягти значно більшого – зупинити наступ ворога? Аналізуємо ці аспекти. Говорити про них, зрозуміло, менш цікаво, аніж про дрони зі штучним інтелектом чи лазерну зброю. Однак важливість цієї сфери важко переоцінити.

конфігурація оборонних споруд на Сумщині, фото: DeepState

Де ми спрацювали та де не спрацювали

У нашій пам’яті про Битву за Київ весною 2022 року залишиться зокрема той момент, як Змієві вали часів Київської Русі допомогли стримати навалу російських окупантів і таким чином непрямо захистити столицю нашої країни.

З того моменту питання будівництва новітніх, а головне ефективних "Змієвих валів" постійно стоїть гостро. І всім зрозуміло, що воно на порядок загострилось на тлі спроб підрозділів армії РФ зайти на територію Дніпровщини та розвинути той успіх, який вони отримали під час боїв на прикордонні Сумщини.

Тут ми як країна та суспільство отримали момент організаційної неефективності: ресурси на фортифікації були витрачені, але це не принесло бажаного ефекту. Насамперед для підрозділів наших військових, які безпосередньо обороняють ці напрямки. Не кажучи вже про стратегічний результат в масштабах усієї воюючої України.

Але далі треба зафіксувати, що ми маємо не тільки приклади неефективності фортифікацій на Сумщині та Дніпропетровщині. За оцінками західних OSINT-аналітиків, на Донбасі для ЗСУ будуються укріплення в достатньо ефективній конфігурації, яка ускладнює ворогу застосування піхоти та ударних безпілотників. Особливого секрету в цьому насправді нема: будівництво фортифікацій набуло такого масштабу, що його можна оцінювати буквально за знімками з космічних супутників.

Типова схема побудови укріплень ЗСУ на Донбасі станом на кінець травня 2025 року, схема від OSINT-аналітика PlayFra, фото: DeepStat

На думку багатьох експертів, спорудження ефективних фортифікацій можна суттєво покращити тим, що передати військовим напряму необхідні техніку, людей та інші ресурси. А це підводить нас до необхідності посилення складової інженерних військ ЗСУ. Особливо коли ми говоримо про перехід на корпусну систему організації.

Як сьогодні організовані інженерні підрозділи Збройних Сил

За публічними даними, наразі до складу Сил підтримки Збройних Сил України входять:

• дві інженерні бригади (47-ма та 48-ма) та  одна інженерно-штурмова бригада (новостворена 49-та), 
• дві бригади підтримки (70-та та 808-ма) та два полки підтримки (12-й та 16-й); 
• інженерно-позиційний полк (23-й);
• три окремі інженерно-саперні батальйони (1-ий, 2-й та 3-й відповідно), 534-й окремий інженерно-саперний батальйон (зі складу 128-ї ОГШБр) та 15-та окрема понтонна рота;
• 143-й об’єднаний навчальний центр “Поділля” та 507-й окремий навчальний ремонтно-відновлювальний батальйон.

Ці частини зосереджені на таких завданнях:

• інженерне обладнання місцевості, спорудження фортифікаційних споруд та постановка мінних загороджень;
• подолання укріплень та мінних полів ворога, розмінування місцевості.
• налагодження переправ та облаштування переходів через перешкоди.

Чи усвідомлює наше вище військове керівництво важливість проблеми та необхідність більших зусиль? Це очевидно. Дві згадані вище бригади підтримки (70-та та 808-ма) були сформовані на базі існуючих полків підтримки (70-го та 808-го відповідно), і це сумарно з фактом створення 49-ї інженерної штурмової бригади наочно показує масштаб зусиль, який уже був докладений для зміцнення інженерної складової ЗСУ.

Робота 23-го інженерно-позиційного полку ЗСУ по установці лінії "зубів дракона"

Для прикладу варто згадати дії згаданої вище 49-ї інженерної штурмової бригади та формат її використання під час Курської операції. Величезне захоплення та пошану викликали дії українських штурмових бригад у цій операції. Але цього прориву не було б, якби не інженери, які допомагали йти в бій там, де територію ворога було захищено. Зокрема, як свідчать публічно доступні дані, підрозділи "сорок дев’ятки" активно використовувались для пророблення проходів у мінних полях та загородженнях із “зубів драконів”, для облаштування переходів через перешкоди та протитанкові рови.

Як здійснювався цей прорив? Відомо, що 49-та інженерно-штурмова бригада використовувала інженерні машини Wisent 1 MC та броньовані мостоукладачі Biber, а також системи дистанційного розмінування (УР-77 та M58 MICLIC). І найменування «інженерно-штурмова» в цьому випадку означає, що бригада забезпечувала інженерну підтримку саме при активних штурмових діях.

Тепер про те, що засвідчила Курська операція. Якщо зробити поправку на те, що до складу тактичної групи “Суджа”, задіяної на піку операції на території Курщини, входили шість бригад (чотири ОМБр, одна ОДШБр та окрема бригада ТрО), то оптимальним для ефективної інженерної підтримки в масштабах ЗСУ виглядає співвідношення одна інженерна (інженерно-штурмова) бригада на шість бойових бригад. І на цьому тлі наявна кількість підрозділів інженерного забезпечення в Збройних Силах сьогодні - загалом п’ять бригад та три полки - виглядає очевидно недостатньою та потребує кількісного розширення.

Тут також варто пригадати історичні дані про те, що на початок 1992 року ЗСУ мали у своєму складі 7 інженерних бригад та 10 інженерних полків, 9 корпусних та 22 дивізійні окремі інженерно-саперні батальйони. Їхня загальна штатна чисельність складала 32 тисячі військовослужбовців, або ж 3,3% від поточної чисельності збройних сил на той момент (780 тисяч військовослужбовців). 

Наведені тут цифри можна вважати певною “стелею”, до якої є необхідним кількісне розширення інженерної складової Сил оборони України, чисельність яких на поточному етапі війни становить до 1 мільйона осіб. 

Водночас слід зауважити, що вагому підтримку в спорудженні фортифікаційних споруд для ЗСУ також надають відповідні підрозділи зі складу Державної спеціальної служби транспорту (ДССТ), напрямку підпорядкованого Міноборони.

Як облаштовані інженерні війська ЗС РФ на цьому етапі війни

Протягом повномасштабної війни проти України держава-агресор кількісно значно посилила свої інженерні війська. На початок 2022 року сухопутні війська армії РФ мали у своєму складі чотири інженерні бригади, сім інженерних полків та одну понтонно-мостову бригаду. Протягом же двох останніх агресор сформував мінімум п’ять нових інженерних полків, які були створені в рамках “часткової мобілізації”. Вони отримали порядкові номери з 88-го по 92-й, із яких три (89-й, 90-й та 92-й) були залучені для дій на Запорізькому напрямку, один (91-й) – на Херсонському напрямку, та ще один (88-й) – для облаштування фортифікацій на Курщині.

Крім того, в тому ж 2022 році регіональні адміністрації РФ створили кілька “добровольчих” інженерних батальйонів, які потім також були влиті напряму до складу російських окупаційних військ. 

Також привертає увагу, що за останні два роки росіяни сформували мінімум два окремі інженерні полки для забезпечення дій підрозділів морської піхоти на суходолі, під що була закладена відповідна концептуальна основа. Тобто кількісне розширення російських інженерних військ відбувалось шляхом саме створення додаткових полків.

При цьому також привертає увагу те, що для будівництва фортифікаційних споруд ворог активно залучає цивільні будівельні компанії, котрі виступають певним доповненням наявних інженерних підрозділів ЗС РФ.

Ворог також експериментує із використанням дистанційно керованих систем для забезпечення своїх інженерних військ, головним чином – для проведення розмінування: мова, зокрема,  про системи “Уран-9” та “Проход-1”.

Інженерні підрозділи ЗС РФ відпрацьовують застосування ИМР-2 напередодні вторгнення в Україну, грудень 2021 року

Як Україні посилювати інженерні підрозділи

Безумовно, позитивно, що протягом повномасштабної війни проти країни-агресора Україна значно розширила та посилила інженерні  підрозділи Збройних Сил.  Однак так само очевидно, що лишається значний потенціал для подальшого кількісного розширення інженерних підрозділів ЗСУ. При цьому необхідно й далі розширювати кількість інженерних підрозділів ЗСУ шляхом створення не тільки нових бригад, а й полків та батальйонів. Тут багато в чому можна повчитись у ворога, але це той випадок коли таке навчання виправдане.  При зміні структури управління ЗСУ окремо актуальним стає формування нових інженерно-саперних батальйонів, які б напряму підпорядковувались бригадам (враховуючи приклад 128-ї ОГШБр) та командуванню армійських корпусів.

При переході Сил оборони України на нову систему організації кожен із армійських корпусів (АК) повинен мати в своєму складі мінімум один інженерний полк, який буде підпорядковуватись безпосередньо командиру АК та буде взаємодіяти безпосередньо із усіма бригадами в складі корпусу.

Саме інженерні полки та інші підрозділи в складі армійських корпусів повинні мати усю повноту ресурсів, свободи дій та відповідальності, аби організовувати ефективний процес будівництва фортифікацій. 

Які позитивні фактори для посилення інженерної складової для нашої перемоги ми маємо? Приміром, загальновизнано, що Україна здійснила значний прорив в розвитку БПЛА. Тож використання безпілотних систем дає значний потенціал для якісного збільшення можливостей інженерних підрозділів ЗСУ, зокрема для дистанційної постановки мін або ж для дистанційного підриву важливих цілей ворога на полі бою.

Інженерні підрозділи ЗСУ встановлюють на Чернігівщині "мінні поля", фото: facebook/1ogtb

Нарешті, зрозуміло, що інженерні війська це не лише люди, а й техніка. Західні партнери під час війни своїми поставками сучасного та досконалого обладнання зробили вагомий внесок у наш спротив ворогу. Для створення нових інженерних підрозділів необхідні нові надходження інженерної техніки та допомога у навчанні персоналу.  І це ще одна тема для подальших перемовин. 

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.