Особливості нічної атаки "шахедами" на столицю, реалістичність Плану перемоги Зеленського та ракети Tomahawk. Колонка Сергія Згурця
У ніч на 30 жовтня росіяни атакували Україну "шахедами". У Києві є постраждалі, пошкоджено багатоповерхівку та будівлю дитсадка. Стало відомо, що у таємній частині Плану перемоги президент України Володимир Зеленський просив у США ракети Tomahawk
РФ запустила на територію України "шахеди" в ніч на 30 жовтня
Росія продовжує системний терор мирного населення, сьогодні вночі Росія вкотре використала "шахеди" для ударів по наших областях. Було атаковано 10 областей включно зі столицею. Знаємо, що ворог використав 62 ударних дрони, з яких 33 вдалося знищити, 25 були локаційно втрачені. Тобто фактично це, напевно, були дрони, які імітували "шахеди".
Які подробиці ми сьогодні дізналися від наших джерел, пов'язані з цією атакою: ми отримали фотографії уламків "шахедів", які сьогодні були збиті над столицею.
І от, зокрема, це один із цих уламків, на якому стоїть номер И 8022, це фактично порядковий номер випущеної кількості цих "шахедів" на підприємстві в Російській Федерації. І ми можемо зробити висновок, що Росія збільшила темп виготовлення "шахедів" на своєму підприємстві, тому що зараз ми говоримо дійсно про показник понад 8 тисяч виготовлених "шахедів". Я перепитав у людей, які зараз займаються аналізом цих уламків, чи, може, росіяни брешуть, дописуючи ці показники, вони кажуть, що навряд чи, тому що дійсно останнім часом кількість "шахедів" збільшилася.
Але з цими "шахедами" є ще одна подробиця: насправді було проаналізовано ці двигуни, які стоять на цих "шахедах", і виявилося, що ці двигуни є суттєво спрощеними. Це, власне, двигуни китайського виробництва, але в них не вистачає таких компонентів, зокрема, стартера чи маховика. Тобто фактично зараз Росія йде за варіантом таких ерзац-версій попередніх "шахедів", аби якимось чином наростити кількість випуску цих безпілотних ударних дронів.
Які висновки з цього робимо. Тобто дійсно зараз ворог активізував удари по наших областях, використовуючи і "шахеди", і Герані, і Гербери, й інші версії дронів, які застосовуються для ударів. І питання в тому, яким чином знайти ефективну відповідь. Зараз головне навантаження лягає і на мобільні розрахунки, які здійснюють полювання на "шахедів", і на протиповітряну оборону, і на засоби ПЗРК, які використовуються для знищення "шахедів".
Але в будь-якому разі зараз питання в тому, аби знайти такий оптимальний баланс між тим, аби не знищувати "шахеди", вартість, яких зараз коливається в межах 200 тисяч доларів засобами, які коштують дорожче, зокрема, зенітно-ракетними комплексами. Зараз оцей пошук балансу для нас є вкрай важливим, і пошук інших рішень, які дозволяють мінімізувати вплив цієї постійної російської загрози на наші цивільні міста і села.
Сприйняття у світовій спільноті Плану перемоги Зеленського
Зараз багато повідомлень з опертям на пресконференцію Зеленського для європейських ЗМІ, там багато критичних заяв в бік наших партнерів. Олексій Їжак, експерт Національного інституту стратегічних досліджень, розповів, як наразі світ приймає План перемоги президента України Володимира Зеленського.
"Ну перше, мені здається, і План перемоги, якщо говорити не прямо зараз, а те, що було, скажімо, у вересні під час сесії Генеральної асамблеї ООН, ми, на жаль, просто не знаємо, що там було, там, власне, була предметна розмова з цього приводу. Зараз світова політика на паузі до президентських виборів у Сполучених Штатах, ніхто не робить ніяких заяв, які б якось вплинули. На жаль, ситуація така, що з боку чинної адміністрації Сполучених Штатів, їх політика полягає у тому, щоб заморожувати всі конфліктні ситуації, всі розмови про війну, про перемогу - про все. От там є така тенденція нічого такого не робити, тому ми просто не знаємо, яке зараз ставлення", - сказав він.
Експерт висловив свою думку стосовно реалістичності цього документу: "Наскільки він реалістичний. Взагалі я б порівняв, наприклад, ставлення Сполучених Штатів, західної спільноти до того, що робить Ізраїль і до того, що робить Україна. Мені здається все ж таки, як було раніше, так і залишається, головний критерій можливої різниці або ставлення полягає у здатності перемогти. Якщо Сполучені Штати бачать, що Ізраїль перемагає, то незалежно від того, що йому говорять, і які правила він порушує, йому це все ж таки прощається, і підтримка надається. Якщо виникає сумнів у здатності України перемогти, то тільки ми можемо про це говорити. Якщо ми демонструємо, що ми можемо перемагати, якщо є позитив на фронті, суттєві досягнення, то, я думаю, і ставлення до Плану перемоги може бути кардинально інше. Зараз, я думаю, воно просто нейтральне, так можна це назвати".
Тоді фактично це пастка: буде допомога, буде більше результатів на полі бою - буде більше позитивної реакції з боку наших партнерів. Зараз ми маємо певну політичну паузу з боку наших партнерів щодо постачання і вирішення ключових питань. І, власне, тоді ми приречені зараз вести такий пасивний формат бойових дій, що опосередковано знову впливає на зменшення тих обіцянок і планів, які реалізували наші партнери.
"Така тенденція завжди є, якщо говорити про Сполучені Штати, якщо така принципова політика не зміниться, що потрібно зменшувати загрози, шукати дипломатичні рішення. Але з іншого боку, Росія сама виводить світ на таку ситуацію, коли треба щось вирішувати, все ж таки війська КНДР на фронті - це важливий фактор, там з'являється дуже багато реакцій. Навіть якщо Сполучені Штати не сильно реагують. Я все ж таки думаю, що побачимо відразу після президентських виборів, коли прокинеться і міжнародна американська політика. Але зараз я би все ж таки нагадав, що президент України говорив з керівництвом Республіки Корея. Республіка Корея зараз дуже важливе джерело військових ресурсів, президент Польщі їздив у Республіку Корея говорити про це. Міністр оборони і міністр закордонних справ Республіки Корея їздили у Вашингтон 2 на 2 говорити про таку ситуацію - війська КНДР на фронті України. Тобто, я думаю, завжди знайдеться інша коаліція, навіть якщо нам заморожується щось з боку Сполучених Штатів - така політика як зараз. Знайдуться ті, хто допоможе Україні в цій війні. І Росія сама робить, щоб це трапилось", - зауважив експерт.
Можливість залучення військ НАТО до війни в Україні
Олексій Їжак розповів, чи існують моделі або формати, які можуть дозволити залучити підрозділи країн НАТО або окремих країн Європи для ведення бойових дій в Україні.
"Якщо говорити про війська різної ступені готовності, багато сил існують: експозиційні, різні підвищеної готовності, надвисокої готовності. В принципі такі війська, якщо говорити про надвисокої готовності, вони все ж таки не для того, щоб воювати прямо в Україні. Це спецпризначенці, які знаходяться у постійній готовності, завжди можуть бути перекинуті, завжди є логістика для перекидання. Зараз, коли йде велика позиційна війна, такі підрозділи скоріше потрібні для вирішення термінових питань. Наприклад, почався прорив російських військ з території Білорусі в країни Балтії або в Польщу, або кудись ще - тут більше для них можливостей", - вважає він.
Він зауважив, що коли говорити про участь військ НАТО в російсько-українській війні, теоретично ніхто не забороняє ніякій країні НАТО прийняти таке рішення поза межами колективних рішень.
"Зрештою воюють багато армій, воюють у різних місцях світу, є бойові підрозділи, якщо подивитись, де знаходяться які війська, їх дуже багато по світу, в тому числі країн НАТО. Питання у тому, хто може це зробити, хто готовий це зробити політично, всупереч, можливо, волі Сполучених Штатів і Німеччини, вони проти різних таких речей. Але є дві функції, перше: масштабна підготовка військ на території України. Треба розуміти, це не просто учбовий центр, це вимагає розгортання військ принаймні бригадного рівня, які здійснюють навчання. А друга - це розгортання військ, скажімо, на кордонах з Білоруссю, можливо, з Молдовою, просто там, де немає боїв, але там, де можна звільнити українські війська", - сказав Олексій Їжак.
Водночас зауважив, що не думає, що будь-яка країна НАТО навіть теоретично зі своїх внутрішньо-політичних міркувань може розглядати участь прямо в бойових діях на східному фронті або в Курській області.
"Але я думаю, можна говорити, що є кілька країн, які розглядають можливість участі військ от в такому форматі для навчання українських військ, для охорони кордону там, де немає російських військ. Тут питання не юридичне, воно у тому, наскільки це популярно для політиків у внутрішній політиці тих країн. Якщо відбувається такий процес, коли еліта може довести, що треба готувати війська, треба тренувати, це добра місія, достатньо безпечна - це можливо. Але це залежить не від того, що є юридична заборона на таку участь, а у тому, що внутрішня політика в більшості країн НАТО не дозволяє їм це зробити", - розповів експерт.
Ракети Tomahawk і ядерне озброєння
Сьогодні ми бачили невдоволення з боку президента про те, що було розголошено деталі пункту Плану перемоги про неядерні сили стримування, де йшлося про ракети Tomahawk. Президент сказав, що це було конфіденційною інформацією, яка не мала бути розголошена. Вона набула більшого значення через публікації New York Times. Також сьогодні було інтерв'ю колишнього президента України Леоніда Кучми, який сказав про те, що якби у нас у 2022 році була балістична ракета, яка долітає до Москви, то не було б і війни. Так от виникає питання створення балістичної ракети, потім виникло питання про можливість створення ядерних боєприпасів - це було досить дивно потрактовано закордонними масмедіа.
"Такого вже немає, як на початку 90-х, на початку 2000-х, коли такий крок міг би трактуватися, як стати на шлях КНДР і Ірану - стати країною-ізгоєм. Зараз політичних обмежень немає, і є факт, який спостерігає весь світ, є надмірна повага і навіть приклоніння таке перед балістичною і ядерною зброєю. Радянський союз, а потім Росія завжди боялись балістичних ракет в Європі, тому що можна не встигнути сховатись у бункери. І навіть можна прослідкувати, що російське керівництво багато чого робить, щоб ніякі серйозні ракети не з'явились в Україні, просто якась містика. І так само ми бачимо містичне ставлення до ядерної зброї навіть у руках КНДР і Ірану, коли невелика теоретична кількість таких засобів, як балістичні ракети і ядерна зброя, змінюють політику. Тому мені здається, не треба дивуватись, що є люди, які в Україні вважають, що треба переглянути ті рішення, які приймались на початку 90-х, вони технічно все ще можливі, вони політично стали більш можливі. Я особисто вважаю, що краще розширене ядерне стримування в рамках НАТО - бути без'ядерною країною як Польща, але в рамках НАТО. Це насправді можливо, і можливо саме завдяки тому, яку надмірну увагу світ приділяє балістичній і ядерній зброї", - висловився експерт.
Він зауважив, наскільки вважає раціональними і ймовірними пропозиції, які закладалися у План перемоги Зеленського щодо ракет Tomahawk.
"З технічних причин, мені здається, така система може бути вразливою на території України, це ж крилата ракета. Якщо говорити взагалі про такий потенціал, так, він можливий, але я б сказав, що скоріше це ракети JASSM збільшеної дальності або Precision Strike Missile, які, мені здається, більш захищені. Але в цілому якщо говорити про такий потенціал, він реальний, тут немає жодних обмежень військових, окрім політичних обмежень, і окрім того міркування, наскільки вони захищені", - додав експерт Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак.
- Актуальне
- Важливе