Путінська відповідь Трампу

Кількість жертв невпинно зростає, і ми розуміємо, чому це відбувається, — РФ застосувала практично все, що було в її розпорядженні, усі види озброєнь для атак по мирних українських містах. Щобільше – ракетний обстріл Чорнобильської зони говорить про те, що Кремль продовжує демонструвати свою готовність до атомного шантажу, до створення дійсно серйозних передумов для глобальної катастрофи, тільки щоб примусити Україну та цивілізований світ до капітуляції на російських умовах. І ця атака знову нагадує: там, де російській армії роками не вдається дістатися до тих цілей, які були поставлені Путіним ще далекого 2022 року, на допомогу приходить російська жорстокість і готовність залякувати цивільне населення постійним повітряним терором.

Ця атака також є реальною відповіддю на запевнення президента США Дональда Трампа та його соратників щодо того, що президент Росії бажає миру й однозначно висловив таке бажання під час невдалого саміту керівників США та РФ на Алясці. 

Тільки вчора, буквально за кілька годин до цієї масованої атаки, спецпредставник Трампа Стів Віткофф говорив про те, що Путін виступив із власними мирними пропозиціями та що він бажає досягти завершення російсько-української війни. Сам Трамп під час зустрічі з журналістами радив їм не звертати увагу на висловлювання міністра закордонних справ РФ Лаврова, який практично спростував усі повідомлення Трампа про його реальні мирні зусилля, та пояснив такі заяви російського МЗС тим, що всі намагаються стати в позу, замість того щоб давати реальні оцінки тому, що відбувається в мирному процесі.

Читайте також: Трамп тягне час

Але мені здається, що спростовувати "кинджали", ракети, безпілотники набагато важче, ніж просто висловлювання заступника міністра закордонних справ чи самого очільника російського зовнішньополітичного відомства. Тому що, на відміну від слів, ракети вбивають, а "кинджали" намагаються знищити цілі. А цими цілями можуть бути звичайнісінькі житлові будинки. І в цій ситуації, ще раз хочу нагадати, самих слів для підтримки бажання зупинити війну абсолютно недостатньо. Щобільше, слова, за якими не відбувається ніяких реальних дій, стають справжньою співучастю у війні та злочинах Путіна.

Мені неодноразово вже доводилося пояснювати, що саме цього Путін і прагне – перетворити Трампа та чинну американську адміністрацію на співучасників своїх убивств в Україні так, щоб їм не було куди відступати й щоб вони з готовності вибрати посередництво й невтручання у війну обрали справжню допомогу Росії в її бажанні підкорити колишні радянські республіки й відновити так звані кордони СРСР 1991 року, в яких, на переконання Путіна та інших вихідців з радянського КГБ, і має функціонувати Росія.

Тому ці жахливі удари ще раз нагадали про необхідність допомоги Україні в збільшенні арсеналів протиповітряної оборони, у знищенні агресивного потенціалу самої РФ. Як на тлі цих убивств, проти яких неодноразово виступав сам Трамп, виглядає заборона Пентагону ударів України американськими далекобійними ракетами по суверенній території РФ, та й по окупованих нею регіонах України? Тобто ударів по об’єктах, де російські льотчики та ракетники готуються до нових масованих убивств мирного населення? Не просто як байдужість, хай вона навіть виправдовується необхідністю продовжувати наявний тільки в голові Трампа перемовний процес. Не просто як бажання посередництва між жертвою та агресором і урівнювати жертву й агресора. А як реальна, свідома, осмислена допомога Кремлю.

Читайте також: Масований удар: Росія була і є державою терористом

І тепер кожна така масована атака буде розглядатися в контексті тих оплесків, якими президент США зустрів президента РФ в Анкориджі. Чому тоді аплодував Дональд Трамп? Тому, що Путін прибув до США, щоб учергове його надурити та ще й потім запросити до Москви, щоб відповісти на готовність російського очільника відвідати територію США? Чи тому, що Путін продовжує масовані вбивства мирного населення, продовжує знущатися з жінок й дітец на очах усього світу й самих США? На очах дружини Дональда Трампа Меланії, яка нібито переймається цими обстрілами, в той час, як її чоловік переймається результатами чергової партії в гольф?

Ось питання, які варто було б поставити кожному – і самому Дональду Трампу, і представникам адміністрації президента США, і, звичайно, тим людям, які голосують за політиків, які потім виявляють абсолютно демонстративно байдужість до вбивства мирних мешканців України та інших регіонів світу, не усвідомлюючи тієї ролі, яку Сполучені Штати як лідер світової демократії мають відігравати саме для того, щоб припинити ці жорстокі та безглузді вбивства, які просто задовольняють жагу до злочинів президента РФ та його хворих на шовіністичний вірус співвітчизників.

Ще раз хочу висловити щирі співчуття та сподівання, що сам контекст допомоги Україні буде змінюватися в контексті масових злочинів Росії.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.