Удари ЗСУ по ракетній базі РФ, снаряди для України з Європи і для Росії з КНДР - у кого більше. Колонка Сергія Згурця

Помста за Суми

Сили оборони України продовжують удари по місцях базування російських ракетних бригад, відповідальних за злочинний напад на Суми балістичною зброєю. 

Сьогодні з'явилось відео, як українські безпілотники атакують базу дислокації 112-ї ракетної бригади, відповідальної за удар "Іскандерами" по Сумах. Місце дислокації цієї бази - Шуя, Іванівської області Росії. Це 700 км від кордону з Україною.

Атаки почалися десь із трьох години ночі. Для цього використовувались наші безпілотні далекобійні ударні комплекси  "Бобер" та "Лютий", а саме Ан-196, який розроблений КБ "Антонова". Кадри досить гарні. Ми бачили відео, як на ціль здійснює атаку безпілотник "Лютий", а також були й інші зразки наших ударних дронів.

А вчора, нагадаю, підрозділи безпілотних систем, Сил спеціальних операцій, Служби безпеки здійснили удар по місцю базування 448-ї ракетної бригади, це був пункт "Клюква" в Курській області, за 100 км від державного кордону. Про підсумки ударів по Курській області знаємо, що була детонація боєприпасів. Щодо ударів по Шуї поки інформація не надходила. Відомо, що начебто постраждали казарми. Сподіваюсь, що підсумки удару будуть більш результативними. 

Але в будь-якому разі, дійсно, зараз далекобійна зброя, безпілотні комплекси, FPV-дрони на лінії фронту знищують значну кількість озброєння і особового складу противника. Та все-таки не забуваємо про артилерію, яка також вкрай важлива, і яку повністю дрони замінити не можуть. 

Тут важливе значення має кількість боєприпасів, які використовують сили ворога і наші Збройні Сили. Сьогодні з'явилося цікаве дослідження британського Open Source Centre, який здійснив аналіз постачання боєприпасів з Північної Кореї до Російської Федерації.

Аналітики цієї структури проаналізували постачання з вересня 2023 року по березень 2025 року всіх рейсів, які здійснювалися з Північної Кореї з використанням контейнеровозів до двох російських портів. Вони відстежили, що було перекинуто аж 16 тис. контейнерів. Загалом це означає, що Росія отримала від Північної Кореї від чотирьох до шести млн. артснарядів за 20 місяців.

Якщо ми говоримо про рік, то це десь від 2,8 млн до 3,8 млн боєприпасів. Це досить значні показники, тому що сама Російська Федерація за рік виготовляє десь трошки більше 2 млн снарядів великого калібру. Ми знаємо, що північнокорейські снаряди не є якісними, але в будь-якому разі вони навіть в такому стані є системною загрозою.

Головнокомандувач Збройних Сил Олександр Сирський днями говорив про те, що зараз на лінії фронту співвідношення у використанні боєприпасів між Україною та Росією є один до двох на користь ворога, хоча раніше ця перевага була набагато суттєвішою. 

Виникає питання, як з боєприпасами для Сил оборони України? Поки що тут можемо згадувати про такі заяви. Зокрема знаємо про те, що буквально в березні представниця ЄС з питань закордонних справ Кая Каллас говорила про те, що Брюссель вважає реальним цього року поставити Україні десь 2 млн боєприпасів. І днями вона також говорила про те, що майже 1,3 млн з цих боєприпасів вже є такими, що можуть бути поставлені до України. Це суттєвий прогрес у порівнянні з минулим роком.

І також знаємо, що існує чеська ініціатива, де минулого року було поставлено більше 1 млн боєприпасів до Збройних сил України, а цього року Чехія планує і далі реалізувати цю програму, і Збройні Сили мають отримати десь 1,6 млн боєприпасів.

Це значні показники, вони дещо поступаються російським, але в будь-якому разі прогрес помітний, якщо ми до цього додамо ще і спробу України самостійно виготовляти боєприпаси. Хоча тут, є нюанси, тому що буквально минулого тижня ми писали матеріал про те, що домовленість між Czechoslovak Group - це потужний чеський консорціум, який виготовляє боєприпаси, і українською компанією “Українська Бронетехніка” досі не реалізується через те, що Агенція оборонних закупівель не законтрактувала боєприпаси, які готова постачати українська компанія.

Загалом був план, що цього року буде виготовлено 100 тис. боєприпасів, а наступного - 300 тис.  У будь-якому разі незаконтрактування цих обсягів з боку Міністерства оборони виглядає м'яко кажучи, дивним.

Чи продаватимуть США зброю для України

А далі ми будемо говорити про те, що нам постачають наші партнери. Яким чином забезпечити взаємодію з нашими європейськими партнерами, які зараз виглядають набагато надійнішими, ніж Сполучені Штати, які, якщо вірити публікації видання Bild, відмовляються нам навіть за гроші продавати комплекси Patriot.

Ця інформація, як на мене, досить критична, з огляду на те, що був варіант, що якщо Сполучені Штати не будуть постачати власне озброєння в рамках попередніх пакетів або нових рішень, то використання заморожених російських активів або отримання коштів від наших партнерів і купівля на них американської зброї виглядало цілком реалістичним.

Але поки що перші публікації говорять про те, що навіть такий формат Сполучені Штати не зовсім влаштовує, що насправді абсолютно є неадекватною, як на мене, політикою з боку наших партнерів. 

Ситуація на лінії фронту

Загалом, буквально декілька останніх днів, таке враження, що динаміка бойових зіткнень дещо зменшилася. Буквально була статистика, де декілька днів поспіль кількість бойових зіткнень на лінії фронту зменшилася до сотні бойових зіткнень.

Це на тлі 250 чи 150 зіткнень виглядає, дійсно, зменшенням інтенсивності. Але у будь-якому разі ми розуміємо, що це пов'язано з одного боку зі значними втратами противника, ймовірно перегрупуванням, хоча по багатьох напрямках навіть разом з живою силою противник став все активніше використовувати бронетехніку.

Ці спроби можна пояснити тим, насамперед, що ворог зараз намагається максимально більше загарбати нашої території, потенційно готуючись до того, аби більше територій було під контролем противника, з огляду ймовірно на подальші перемовини.

Але насправді, ми чітко усвідомлюємо, що системно Російська Федерація не налаштована на будь-які перемовини. І зараз якраз реалізує тривалу стратегію виснаження, де за рахунок переваги в живій силі намагається якраз тиснути по всій протяжності лінії фронту. Якщо є тимчасове зменшення інтенсивності на лінії фронту, воно насправді дійсно є тимчасовим.

А з іншого боку якраз збільшується кількість використання зокрема керованих авіаційних боєприпасів з боку противника. Динаміка свідчить, що кількість КАБів, які ворог починає скидати на наші позиції, суттєво збільшується. Декілька днів тому були навіть пікові показники близько 294 КАБів, які були за день скинуті на нашій позиції.

Це говорить про те, що ворог намагається використовувати ті засоби враження, які він вважає найбільш ефективними. І це дійсно так, тому що збивати таке ми не можемо. А з огляду на те, що кількість виготовлення КАБів противника зростає, цього року ворог намагається їх виготовити за планом 70 тис., то, дійсно, це якраз один з тих складових бойових дій, які ворог і далі буде активно використовувати на лінії фронту.

Щодо нашої відповіді, то насамперед це посилення нашої протиповітряної оборони, про що я казав раніше, і пошук варіантів боротьби з носіями КАБів - це вкрай складно. І також спроби пошуку варіантів нанесення ударів по місцях базування або складах, де зберігаються КАБи. Це один з варіантів, яким чином можна зменшувати потенціал використання противником цих засобів ураження.

У будь-якому разі розуміємо, що тема зброї і військової техніки вкрай важлива з точки зору того, що саме зараз мають отримувати наші Збройні Сили. І буквально днями, як ми знаємо, було заявлено, що Україна розробляє системи протиповітряної оборони, які можуть суттєво посилити наш потенціал, говорилося це навіть про комплекс стратегічного призначення.

Насправді тут ми можемо говорити, що напрацювання, які сьогодні є в українському ОПК, реалізуються на основі потенціалу тих розробок, які були раніше.

Насамперед знаємо про те, що наше КБ "Луч", яке відоме тим, що розробляє і виготовляє ракети "Нептун" і цілу серію протитанкових ракетних комплексів, так само має проєкти, які стосуються створення зенітно-ракетного комплексу середньої дальності. Він якраз ґрунтується на тих напрацюваннях, які є в КБ, і, звісно, є розробки в КБ “Південмаш”, які так само стосуються зенітно-ракетних комплексів.

Але в будь-якому разі, попри заяви наших лідерів, військових керівників про те, що ми можемо зробити комплекс не гірше ніж Patriot, думаю, що це певне перебільшення. Це потребуватиме кооперації зусиль з нашими партнерами, це вкрай важливо.

"2025-й рік для Путіна залишається останнім шансом"

А далі ми будемо говорити про те, що зараз відбувається на лінії фронту, яким чином посилювати фронт, і як співпрацювати з Європою. Про це розповів співзасновник Консорціуму оборонної інформації, керівник аналітичної організації New Geopolitics Research Network Михайло Самусь. 

Начебто динаміка на лінії фронту дещо зменшується, попри те, що ворог використовує бронетехніку, на деяких напрямках у противника є просування, але є наші контратаки по окремих ділянках фронту, і таке враження, що відбувається певне балансування сил і можливостей. 

"Практична ситуація на полі бою, демонструє певний баланс. Але якщо подивитися на наміри та плани Путіна, Кремля, Росії стосовно демонстрації адміністрації США і особисто Трампу, що Росія перемагає в цій війні, то російська армія буде намагатися продовжувати ці інтенсивні атаки. І те, що ми бачимо за останні кілька днів, росіяни намагалися запускати і механізовані штурми, а не виключно "м'ясні" так звані хвилі. Тому я думаю, що в найближчий час росіяни будуть продовжувати інтенсивні спроби і на Сумському напрямку, і навіть пробувати заходити ДРГ на Чернігівському напрямку. Очевидно, Куп'янськ, Лиманський напрямок буде активний, Торецьк, Часів Яр, Покровський напрямок, Новопавлівський. Все це буде дуже активно намагатися "прощупувати" нашу оборону. Я впевнений, що ніякого результату це не принесе російській армії, але те, що інтенсивність може знову зростати, це однозначно. Тому що фактично 2025 рік для Путіна залишається останнім шансом для того, щоб продемонструвати, що вони щось можуть показати на полі бою", - сказав він. 

Водночас військовий експерт вважає що результати будуть мінімальними і протягом літа цього року, попри всі спроби, росіянам не вдасться досягти того, чого вони хочуть. Це вони постійно демонструють і декларують під час своїх контактів з американською стороною: захопити всі ті області, які вони включили собі в конституцію, і таким чином зафіксувати свої забаганки, враховуючи "ситуацію на землі".

"Але це не вийде, і тому, на мою думку, все ж таки найактивнішим інструментом чи найактивнішим способом тиску на Україну, вимагаючи від України капітуляції, і тиску на американську адміністрацію стосовно демонстрації якраз сили позиції Росії будуть якраз удари балістикою по цивільному населенню, по українцях. Тобто оця проблема відсутності достатньої кількості тих же самих систем Patriot відкриває таке вікно можливостей для росіян, щоб тероризувати українців, цивільне населення. Оскільки, ще раз повторюся, на фронті окупувати ще одне село, Трампа це навряд чи якось буде вражати. А ось вбити десятки цивільних, Трамп тим чи іншим способом буде реагувати на це. Його це насправді весь час якось так дратує. Фактично він говорить прямим текстом: "Чому Україна досі не здалася, вони просять в мене ракети, не треба було починати війну, якщо ви не можете воювати проти у 20 разів сильнішого противника". От його ці фрази і демонструють в принципі те, над чим росіяни будуть працювати: тероризування українських міст і при цьому, дійсно, намагання максимально використати останній шанс 2025 рік для пролому українського фронту", - вважає Михайло Самусь. 

Я раніше згадував про те, що зараз європейські партнери начебто активізуються в плані постачання боєприпасів для України, але по інших складових бувають бюрократичні лабіринти, які дещо зменшують ефективність роботи європейських країн в наданні нам військової допомоги. Військовий експерт пояснив, чи існують інші формати взаємодії з європейськими партнерами, зокрема, нові формати, які дозволять подолати ці бар'єри і забезпечити ефективнішу взаємодію з Україною у постачанні озброєння, створення нових проєктів, пов'язаних зі зброєю і підготовкою особового складу. 

"Купа планів, і біла книга випущена, і є нові, начебто, пропозиції, і склад Єврокомісії абсолютно проукраїнський. Купа всіляких стратегій. Насправді і "концепція дикобраза", як вони кажуть - перетворення України на потужну країну, напад на яку буде вартувати занадто багато. Тому агресор не буде навіть намагатися нападати на такого "дикобраза". Але при цьому, я хотів би відзначити, що дуже багато часу втрачено. З 2014 року йде війна, європейська оборонна промисловість займалася в принципі в основному експортними проектами. Не переймалася тим, що відбувається з боку Росії, і таким чином не було нарощення тих самих виробничих потужностей. Так само і з 2022 року начебто включилися європейці, але тільки зараз починає приходити розуміння, що, наприклад, випуск тих же самих далекобійних ракет на мінімальному рівні. Немає випуску, наприклад, сотень ракет на місяць. Абсолютно і не видно цього. І це ще в цьому році точно не буде досягнуто. Немає виробництва масового тих же самих зенітно-ракетних комплексів. Якщо ми говоримо про SAMP/T, тобто комплекс, який може теоретично заміняти Patriot, то тут мова знову про одиниці на рік, і це ще, я думаю, оптимістично зараз кажу", - розповів він.

Михайло Самусь зауважив, що планів багато, і начебто вже достатньо вироблено механізмів, але це все горизонт 2030 року.

"Зараз, на жаль, дійсно, українська оборонна промисловість, незважаючи на всі проблеми і негаразди, які ми знаємо, все-таки більший показує прогрес, ніж вся європейська оборонна промисловість разом взята. Тому що, не зважаючи на те, що начебто і все зрозуміло і проблеми, і недоліки в європейській оборонній промисловості. Начебто шляхи вже знайшли, але ми ж розуміємо, щоб запустити завод чи збудувати новий завод з виробництва ракет, це треба певний час, скажімо так, не тижні, а місяці, а може і роки, і інвестиції, які з'являться знову ж таки в найближчий час. Але ми ж розуміємо, щоб це все запустити, потрібні потрібні певні зусилля і знову таки досить довгий період часу", - зауважив він.

"Українські корпуси можуть стати ядром майбутніх європейських Збройних Сил"

Консорціум оборонної інформації і Михайло Самусь особисто неодноразово заявляли про необхідність створення Європейської армії, а точніше структури, яка може інтегрувати потенціал європейських держав. Це передбачає, власне, і сили, і засоби. Засоби - це техніка, про яку ми поговорили, а сили - це спроможність ефективно взаємодіяти підрозділам різних армій. Зараз в Україні говорять про створення корпусів. Михайло Самусь пояснив, чи можна ініціативу з корпусами зробити загальноєвропейською, де знайти точки дотику з європейськими країнами, аби отримати якусь синергію за цим напрямком.

"Коли ми говоримо про всі ці програми оборонної промисловості європейської і коли ми говоримо про 800 млрд, 150 млрд і так далі, називаються величезні начебто суми, які Європа вже готова витрачати на оборонну промисловість. Залишається одне питання: а хто буде замовником цього обладнання, зброї, досліджень і виробництва нової техніки або ракет, або зенітно-ракетних комплексів? Адже ми говоримо постійно, що це потрібно Україні, а кому ще це потрібно, окрім України? Чи буде це замовляти Міністерство оборони Франції, чи це буде замовляти Міністерство оборони Італії? Очевидно, що якщо не буде створено, грубо кажучи, Генеральний штаб Збройних сил Європи і Міністерство оборони Європи. Навіть не Європейського Союзу, а Європи, бо Україна, Норвегія, Велика Британія - це не члени Європейського Союзу, але дуже активні учасники всіх оборонних військових процесів. І тому насправді тут дійсно стає питання, хто ж замовник, хто буде визначати ті обсяги, хто буде контролювати, власне, виробництво і надходження цих всіх озброєнь. Можливо, навіть і в національні компоненти країн-учасниць нового формату, але все ж таки має бути інтегратор. Абсолютно вірно", - сказав він.

Військовий експерт вважає, що своєю синергетичною спроможністю корпуси врятують Україну влітку, не дозволивши росіянам проломити фронт. 

"Це один посил, дійсно, я думаю, що українські корпуси, як самостійні одиниці, бойові, можуть стати ядром майбутніх Європейських Збройних сил. Тобто на основі вже українських корпусів, які будуть мати відпрацьовані в сучасних умовах, на сучасному полі бою можливостях. В тому числі, доктрину застосування і дронів, і доктрину застосування нових систем РЕБ, взагалі нового підходу до ведення бойових дій в умовах й інтеграції інформаційних потоків, і управління, і нових засобів ураження і так далі, якраз і стануть, можливо, тим ядром, на якому будуть будуватися майбутні європейські Збройні сили. Хоча, звісно, тут має бути ще наявна і політична воля з боку самих європейських країн. Я думаю, що, можливо, ці процеси, наприклад, якщо буде активізовано процес створення так званих сил стримування, які начебто матимуть певну роль при гіпотетичному припинені вогню, і ці сили стримування країн Європи можуть розташовуватися в Україні. Вони можуть стати разом з українськими Збройними силами, нашими корпусами, отим прообразом нових Збройних сил Європи. Але знову ж таки тут потрібен і політичний компонент, політична воля країн Європи", - вважає Михайло Самусь. 

Також він прокоментував інформацію про те, що начебто Сполучені Штати не занадто оптимістично відреагували на нашу пропозицію можливості закупівлі у них Patriot або іншої зброї. 

"Чесно кажучи, я би виходив базовим сценарієм, що Сполучені Штати не будуть нам більше поставляти озброєння і військову техніку. У всякому разі під час перебування при владі Трампа. Це базовий сценарій. Можуть бути зміна в позитивному напрямку. Наприклад, якщо ми говоримо про ситуацію, коли Росія, дійсно, буде вже дратувати Трампа. Він провалиться в своїх зусиллях, Віткофф зазнає фіаско, і тоді певні партії всередині вже трампістів і республіканців, які будуть говорити, що: “Якщо ми продовжимо в такому напрямку рухатися, ми взагалі зазнаємо катастрофи на виборах у Конгрес у 26-му році, треба щось робити. І тому давайте вже все ж таки допоможемо Україні хоча би Patriot, тому що це не наступальна зброя, тут взагалі жодних проблем”. А може бути ще й гірше, коли Трамп може припинити ту допомогу, яка йде ще з часів адміністрації Байдена. Тому наразі я би базовий сценарій все ж таки бачив продовження реалізації оцих пакетів допомоги Байдена, а нових пакетів допомоги, швидше за все, не буде. Хоча, знову ж таки, йдуть начебто позитивні сигнали стосовно підписання чи укладання оцієї угоди про рідкоземельні метали. Можливо, через це нам вдасться знайти шлях до більш позитивного розвитку відносин з Трампом", - зауважив Михайло Самусь, керівник аналітичної організації New Geopolitics Research Network, а також співзасновник Консорціум оборонної інформації.