Як зробити українських снайперів влучнішими

Є одна проблема, яка залежить від українських законодавців. Про неї сьогодні мова.

Що таке релоудинг і чому він потрібен

Точність, з якою снайпер випустить кулю по ворогу, залежить не лише від того, як він прицілиться. А й від того, з чого і чим він стрілятиме. А тут у наших снайперів зв'язані руки, І розв'язати їх могли б саме законодавці.

На професійному слензі снайперів проблема має ім'я релоуд чи релоудинг. Якщо перекласти з англійської -  виготовлення набою під конкретні потреби. Що це означає на практиці? 

Аби  влучити в ціль на значній відстані  стрілець має "злитись зі зброєю", стати з нею одним цілим. Однак якщо в ту мить, коли снайпер натисне на спусковий гачок, набій, випущений ним, не буде ідеально підходити під його зброю чи температура повітря знизиться на один градус, куля відхилиться. Хай на міліметри, але цього досить.

Тож у мирному житті люди, які зазвичай професійно користуються нарізною зброєю – мисливці, спортсмени, представники силових  структур, і "підганяють" боєприпаси "під себе". Враховується багато факторів – погодні умови, тип зброї, матеріали, з яких виготовлена зброя, набій  та ще багато іншого. Завдяки цьому забезпечується точність, стабільність стрільби. 

снайпер ЗСУ, фото: gettyimages

Це й зветься релоудинг.

Релодинг застосовується по всьому світу,  в багатьох країнах він узаконений. Закони в цих країнах визначають засади релоудингу, тобто,  що, кому і як дозволено робити в цій сфері. І це в мирний час. А от в Україні для нарізної зброї, тобто, тієї зброї, з якої стріляють і наші снайпери на фронті,  релоудинг поза законом. Навіть під час війни. Це означає, що поза законом діють і українські снайпери на фронті. 

Чи розумно мати такий закон?

Як релоудинг працює у світі

Подивімось, що каже досвід інших.

Сполучені Штати: релоудинг, або самозаряд, як його називають самі стрільці, дозволено з дотриманням відповідних вимог техніки безпеки. 

Канада:  дозволено для власного використання. 

Німеччина: дозволено за наявності спеціальної ліцензії – Pulverschein. Франція: дозволено з відповідною ліцензією та суворим обліком речовин (порох, капсулі). 

В Польщі релоудинг або przeładowywanie патронів дозволений тим, хто має дозвіл на мисливську, спортивну, колекційну зброю, з відповідною звітністю та контролем перед поліцією. 

Ще, для прикладу, у Швейцарії, що її, ми традиційно не відносимо до мілітаризованих країн,  релоудинг теж дозволений у рамках військового вишколу.

Нарешті, мова про нашого ворога – Росію. 

Чи мають право російські снайпери проводити релоудинг, тобто, ідеально підлаштовувати кулю перед тим, як навести приціл на українського солдата чи офіцера? Так, мають. Відповідний закон було прийнято ще в липні 2018 року. І хоча ми чудово знаємо, що закон в Росії далеко не завжди має значення, вони це не проігнорували, зробили. Тобто, розпочавши війну проти нас захопленням Криму та Донбасу, ще за чотири роки до повномасштабного вторгнення РФ в Україну, Росія наділила своїх снайперів законним правом досконало вбивати українців. 

перезаряджання снайперської гвинтівки, фото: gettyimages

Ми, на жаль, не зробили цього на одинадцятому році війни. Українські снайпери не можуть ідеально націлитись на окупанта, який прийшов нас вбивати, бо чинне законодавство не дозволяє снаряджати патрони до нарізної зброї. Постанова Кабінету Міністрів №576 від далекого 1998 року, яка регулює обіг зброї, взагалі не згадує самозарядження боєприпасів. Зате Кримінальний кодекс, а саме його стаття 263, може трактувати незаконне виготовлення боєприпасів як злочин. Навіть якщо ця людина військова. І навіть якщо йде війна. Тож наші снайпери фактично діють поза законом.

Які наслідки цього? 

Як воюють українські снайпери без потрібного закону

На фронті снайпери, особливо в підрозділах ССО, ДШВ, розвідки, тероборони вимушено займаються самостійним снаряджанням боєприпасів.  Все тримається на неофіційних рішеннях, ініціативах, або особистому ризику – вони ведуть підготовку до своїх надскладних  та ризикових завдань напівлегально, без контролю, без навчання, без безпеки. 

До чого це призводить? 

До застосування неоптимальних набоїв у бойових умовах. До формування "чорних" неконтрольованих каналів постачання боєприпасів. Погодьтесь, це за гранню абсурду: йде війна, ми протистоїмо потужному, цинічному ворогу з надзвичайними ресурсами, а бійці та підрозділи підлаштовують боєприпаси та виконують бойові завдання, відчуваючи себе людьми "поза законом". 

Ось що розповідають про це самі снайпери. 

Готуючи публікацію, ми запитали, що буде, коли у снайперську гвинтівку закласти не "той" патрон, як можна розв'язати проблему, і чи потрібен закон про релоудинг, навіть якщо ми з ним запізнились. 

Сергій, снайпер, позивний Гриб:  "Що буде? Різне - починаючи з осічки набою. А головне як кінцевий результат - невлучання в ціль. А далі буде відповідь від противника". 

снайпер ЗСУ, фото: gettyimages

Ейчар, снайпер, спецпідрозділ "Реванш" ГУР МО: "До чого призведе? До розльоту кулі по висоті. А на великих відстанях це означає невлучання у ціль. Повторної ж можливості може й не бути, бо ворог просто змінить позицію".

Хакер, снайпер-розвідник 120 окремої бригади: "Не буде купчастості, буде втрата прицільної влучності, швидке зношування металу, нарізів ствола, а головне - відсутній результат".

Днєпр, снайпер першої категорії:" Використання неякісного боєприпасу – це як мінімум провалена задача".

Ніко, снайпер Легіон ГУР: "Фабричні набої не дають тієї точності, яку дає набій, підлаштований під власну зброю. Набої, які нам видавав підрозділ, завжди були різного виробництва різних країн та різної ваги. Це впливає на ресурс ствола, а стрільцю постійно доводиться переходити на нові робочі таблиці. Хочеш більшої точності — треба використовувати релоудинг".

Що мають зробити законодавці, аби розв'язати проблему

Отже, відсутність закону про релоудинг у воєнний час знижує нашу боєздатність та збільшує ризики для кожного з наших військових. Час нарешті законодавчо розв'язати цю проблему. Як це правильно зробити? 

Світовий досвід підказує: легалізувати релоудинг можна через систему жорсткого контролю та прозорих процедур — ліцензування майданчиків, технічні та лабораторні випробування, відповідальність за порушення.  За воєнного стану для державних силових та оборонних структур, поза сумнівом, має бути введений окремий режим. Закон має продовжити свою дію і після завершення воєнного стану, де треба буде подбати про перекриття всіх лазівок для незаконного обігу. Однак це вже трохи інша історія, і говорити про неї буде варто по завершенні війни. 

Український снайпер заряджає боєприпаси в магазин снайперської гвинтівки, фото: gettyimages

Сьогодні ж народні депутати мають прийняти цей закон, якомога повніше врахувавши кращі світові практики та адаптувавши їх під наші реалії. Найсуттєвіше: релоудинг сам по собі — не "гра з вогнем", якщо його впроваджувати цивілізовано. Натомість заборона або незрозуміла регуляція під час війни — це штучні обмеження для наших захисників. Закон має не дозволити "всім підряд робити набої", а створити прозору, контрольовану, сертифіковану модель, де держава визнає потребу в релоудингу для підвищення обороноздатності країни під час війни, встановить чіткі ліцензійні процедури, введе спеціальний режим для Збройних Сил та оборонних підрозділів та   закріпить механізми аудиту, обліку й кримінальну відповідальність за незаконний обіг набоїв. 

Можливо, комусь видасться, що сьогодні, коли дрони стали домінантною силою у війні, а "kill-зони" розширюються з кожним днем, робота снайперів відступає на другий план і не є пріоритетом. Це надто спрощено та поверхово. 

Чому роль снайперів у війні з Росією не зменшиться

Роль снайперів не зменшується, вона суттєво змінюється. 

Звичайно, через нові технології - дрони, спостереження, високоточну артилерію - певні традиційні переваги снайпера "розмиваються".  Справді, на першому етапі війни на відкритій місцевості класичний снайпер як довгостроковий спостерігач та далекобійний вбивця зберігав величезну перевагу. Сьогодні дальність стрільби знижується, а позиції обмежені. 

Але потреба в точному вогні та розвідці залишається високою. Снайпери більше працюють в синергії з протидронами, електронною розвідкою. Тож роль снайперів не падає, а трансформується з "довгого пострілу" в "міську розвідку", коригування вогню та "контрснайперство". Вони все більше стають розвідниками та коригувальниками вогню, дедалі частіше виконують завдання спостереження, наведення на ціль артилерії та дронів, протидії ворожим снайперам та ліквідації ключових фігур.

Наші снайпери доволі конкретно бачать свою роль у цій війні, треба лише дати їм можливість діяти максимально ефективно. 

снайпер ЗСУ, фото: gettyimages

Ейчар, снайпер, спецпідрозділ "Реванш" ГУР МО: "Якщо у 2022 році снайпери працювали проти  великих піхотних груп противника, мали можливість діяти відносно близько до ворога, у війні 2025 року це робота в умовно сірих зонах  та насамперед проти малих піхотних груп. Ці групи стають ключовою загрозою при захопленні ворогом міст, і їх нейтралізація зусиллями саме снайпера збереже багато життів наших хлопців".

Сергій,  снайпер, позивний Гриб: "Якщо немає снайпера, зростає можливість контакту наших бійців з ворогом на мінімальних дистанціях, а це великі втрати".

Днєпр, снайпер першої категорії: "Розвідка з допомогою БПЛА має певні слабкі місця. Основне - погода. Сильний вітер, туман заважають, а часто роблять неможливими якісне спостереження, і в таких випадках снайпери ефективні як ніхто". 

Хакер, снайпер,  розвідник 120 окремої бригади: "Снайпер це бойова одиниця,  що   наводить жах та паніку в тилу ворога. Він ефективно діятиме там, де не долетить дрон та буде діяти РЕБ. Якщо в підрозділі немає снайпера, результати можуть бути дуже поганими. Снайпер в першу чергу це інтелект групи, це очі групи, це інструмент в руках командира по ліквідації ворожих кулеметних гнізд, які неможливо обійти чи знищити іншим способом. Так, сам снайпер дійсно один у полі не воїн. Але у складі групи, коли під снайпера усе завʼязано -  БПЛА,  РЕБ, звʼязок, підтримка арти - тоді це найкраща смертоносна зброя".

Тож сьогодні від членів Верховної Ради залежить, чи зможемо ми ефективно використати проти ворога цю "смертоносну зброю". 

При підготовці матеріалу мені довелось багато розмовляти з людьми цієї унікальної військової спеціальності. З втомою, нерозумінням, іноді розпачем  вони говорили про те, чому ми не можемо мати розв'язати наболілу проблему. Тож візьму на себе сміливість виступити від їх імені та прошу вважати цю публікацію свого роду відкритим листом українських снайперів до українських законодавців. Давайте не шукати причини, давайте знайдемо можливості розробити та схвалити потрібний закон. А відтак, зробити наших снайперів влучнішими.