Звільнення Котлиного, російські КАБи втрачають ефективність, можливі формати гарантій безпеки для України. Колонка Сергія Згурця

Ситуація на фронті 

Почнемо з подій на фронті, де за підсумками минулої доби кількість бойових зіткнень була менше сотні. Це показник нижчий, ніж коли ми говоримо про максимальні показники, де було 250 бойових зіткнень. Зараз менше сотні, що говорить про те, що або погода впливає, або противник виснажується, або відбуваються якісь пертурбації у ворога на певних ділянках фронту.

Звільнення Котлиного

При цьому місяць, який завершується, можна назвати періодом активних контратакуючих дій наших Сил оборони. Насамперед, це стосується Покровського напрямку, там, де раніше ворог намагався здійснювати просування і на фланг і здійснював фронтальні атаки у напрямку Покровська.

Проте зараз саме Покровський напрямок - це те, де демонструється можливість Збройних Сил України при детальній підготовці, взаємодії і навченості особового складу, навіть за умов переваги противника у чисельності живої сили демонструвати показові та прийнятні результати. 

Декілька днів тому ми говорили про те, як здійснювали звільнення Піщаного. Там якраз діяли бійці 425-го штурмового полку “Скала”, де вони розмотали 47-му російську мотострілецьку бригаду. Вчора ми говорили про те, що наші підрозділи вибили ворога з Успенівки. Це якраз один із населених пунктів на західному фланзі просування до Покровська.

І от зараз ми бачимо відео, яке сьогодні опублікувала 25-та окрема повітрянодесантна бригада. Це відео насправді вкрай показове і цікаве, тому що фактично пояснюється, як один наш батальйон цієї повітрянодесантної бригади здійснював підготовку і знищення противника у селищі Котлине. Це також західний фланг від Покровська. Що цікавого і показового? Фактично Котлине - це населений пункт, який розташований впритул, недалечко до траси Покровськ-Дніпро. Ворог намагався до неї саме просуватися, аби суттєво ускладнити якраз логістику забезпечення самого Покровська. І от у бригаді було поставлене завдання вибити противника з Котлиного.

Фактично підготовка там тривала певний час. Була низка спланованих заходів, зокрема, забезпечити певну стабілізацію поблизу Котлиного. Потім здійснити максимальне враження за рахунок артзасобів, систем ураження, які є у розпорядженні бригади батальйону. А потім забезпечити штурм або атаку на Котлине підрозділами нашого десантного батальйону і забезпечити утримання Котлиного. Власне, це і було зроблено. 

Відео розповідає про те, як спочатку працювала артилерія по противнику, аби заблокувати і його просування в самому Котлиному, де тоді накопичилася понад сотня російських вояків. Потім були дві атаки наших штурмових груп: одна з південного заходу, інша з південного сходу, де підрозділи на бойових машинах піхоти здійснювали якраз швидке відсікання противника на західних околицях. Фактично ця операція тривала певний час і за підсумками було знищено, якщо дивитися на це відео, понад 275 ворогів убитими і понад 203 були поранені, і частина з них була взята в полон.

Чому я так довго говорю про цю операцію, тому що попри, повторюсь, перевагу противника у чисельності, за рахунок планування Збройні Сили спроможні і вміють проводити такі операції, які звільняють наші населені пункти. Зараз ми говоримо про Котлине. 

Якщо ми знову повернемося до мапи навколо Покровська (наведена вище), то там є вже низка блакитних ділянок, де наші Збройні Сили відкинули противника з попередніх позицій.

Це якраз Котлине, це Піщане, це Успенівка, це траса на сході від Покровська, там, де ворог намагався протискатися до дороги, яка веде на Костянтинівку, так само там блакитна ділянка. Тобто фактично це говорить про те, що є розумні підходи, які дозволяють утримувати і звільняти територію, яку утримує противник.Але перед тим нагадаю, що насправді тут досить щільно працювали наші підрозділи структур, які забезпечують знищення противника на відстані. Тобто використовувалися якраз всі наші дрони різного призначення, які унеможливлювали, зокрема, перекидання підрозділів і техніки з того ж Селидового до тих ділянок, де проводилися контратакуючі дії.

Це теж демонструє гарний симбіоз взаємодії різних структур і частин для того, аби здійснювати такі контратакуючі дії і фіксувати наші здобутки. Але у будь-якому разі, попри те, що є успіхи, ситуація залишається вкрай складною на тому ж Покровському напрямку. Ми знаємо, що ворог на певних напрямках також має певні успіхи, і зараз є інші ділянки, де ворог утримує позиції, які він захопив, зокрема, це і ситуація, яка складається на правому березі річки Оскіл, де так само ворог утримує цей плацдарм. Ситуація навколо Часового Яру зараз непроста. Ситуація на північ від Великої Новосілки, так що в будь-якому разі, бойові дії тривають. Але якраз ситуація навколо Котлиного і є підтвердженням того, що мають наші Збройні сили і потенціал, і можливість, і навченість здійснювати такі ефективні контратакуючі дії. 

Російські КАБи втрачають свою ефективність

А в цей час є ще одна цікава новина. Ми знаємо, що ворог активно використовує КАБи. За минулий рік було використано 44 тисячі керованих авіабомб. І цього року ворог намагається здійснити виготовлення аж 70 тисяч КАБів, які використовуються з ворожих літаків. Він скидає ці КАБи з бомбардувальників чи літаків, які спроможні нести цей вантаж на відстані до 70 кілометрів.

Але, що цікаво, сьогодні дивився за певними російськими пабліками, там є один з провідних російських каналів, який аналізує ситуацію з використанням російських КАБів. І вони зараз обговорюють те, що засоби РЕБ української сторони так потужно впливають на російські КАБи, що влучити в ціль, як вони самі визнають, просто неможливо. І треба, як вони кажуть, здійснювати перехід на використання замість одного КАБу на кількість від 8 до 16 керованих авіабомб, аби якось влучити у ціль, яка начебто визначається як пріоритетна.

Але командування військово-космічних сил Російської Федерації на такий підхід не готове йти, так що в будь-якому разі підтвердження ефективності наших систем РЕБ у противника є. Але, думаю, нам треба йти далі і шукати варіанти, яким чином, власне, знищувати самі російські літаки ще до того, як вони можуть використовувати ці КАБи по нашим населеним пунктам, по нашим військовим і мирним об'єктам.

Гарантії безпеки для України 

Такі реалії на полі бою, але також ми знаємо, що зараз геополітичні чинники починають впливати на перспективи ведення бойових дій, попри проєкт угоди про українські сировинні ресурси, де згадується про гарантії безпеки, але без чіткого формулювання. Ми розуміємо, що зараз головними гарантами безпеки і далі залишаються самі Збройні Сили і наші підприємства, які розробляють озброєння і техніку, що використовується на полі бою. Але у будь-якому разі геополітика, ставлення наших партнерів до ведення бойових дій з Російською Федерацією має вплив опосередковано на поле бою. 

У нас цікавий тиждень, який ще триває, і тут, звісно, значення мають ці варіанти побудови нового формату безпеки в трикутнику Європа-Сполучені Штати і Україна. Був візит президента Франції до Сполучених Штатів. У четвер ми очікуємо підсумків візиту прем'єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера до Сполучених Штатів.

Так чи інакше виникає питання формування гарантій безпеки та планів, які зараз є певним чином консолідованими між провідними європейськими країнами щодо формування військового контингенту, який може бути скерований на території України.

Олексій Їжак, експерт Національного інституту стратегічних досліджень, а також співзасновник консорціуму оборонної інформації, яка об'єднує низку аналітичних структур України, розповів, наскільки все це реалістично, і чи погодиться на ці пропозиції американська сторона.

"Мені здається, той більш-менш, консенсус, який існує в Європі, полягає у тому, щоб розповсюдити на Україну ті процедури, які були створені 14-го року для Східної Європи, в принципі, модель одна, але реалізації трішки різні. І зміцнити європейський тил, якщо дивитись на загрозу, як з боку Росії. І зробити це без Сполучених Штатів, в основному. У чому там ідея в цих силах? Це не таке розгортання, як під час війни створити потрібний баланс. Скажімо, нам не вистачає військ від мільйона, треба зробити півтора мільйона і от розгорнути європейцями ще пів мільйона для того, щоб перемогти Росію. Там модель така, що під час зниження бойової активності на фронті створити такі умови, коли б гарантії були неминучі, як зараз вважається для Східної Європи", - розповів він. 

За словами експерта є кілька інструментів, які дають таку гарантію.

"Перше - це на землі є присутність військ інших країн НАТО. При чому це цікава присутність. Це не така присутність, як ми знаємо про НАТО, що є штаб, є багатонаціональні дивізії, корпуси. Це сили, які мають у разі зовнішньої агресії влитись в національні сили, міжнародні сили. Як міжнародний корпус, там менше ніж корпус, там бригадний рівень, але от влитися, власне, у Збройні сили національні і таким чином створити неминуче залучення інших країн, які надають ці підрозділи. Тобто це має відбутися автоматично. Плюс є ще патрулювання неба і негайні реакції. Вони вимірюються хвилинами: 10 хвилин, 15 хвилин. Ну, і зрештою все це спирається на тил, на велике розгортання, яке має бути після агресії автоматично. Але для того, щоб зробити це велике розгортання, там без Сполучених Штатів дуже важко, тому що, по-перше, зв'язок і розвідка, по-друге, це авіаційні перевезення, військовий транспорт. Ну, і третє - це ядерна зброя, без якої всі інші розрахунки стають непевними. Тобто, якщо мова йде про розгортання проти агресії Росії, там за спиною має бути ядерна зброя", - сказав експерт.

Олексій Їжак вважає, що такий варіант є реалістичним: "Якщо буде розповсюджена одна з моделей Східної Європи на Україну, тому що там немає насправді стотисячних розгортань, ну, може, до 100 тисяч, але зараз обговорюється і 30 тисяч. Але якщо 30 тисяч негайно вбудовуються в систему оборони України при агресії, то означає, що всі країни які надали ці 30 тисяч, вони майже автоматично залучаються. Ну, у принципі, це реалістично, але поки що без Сполучених Штатів абсолютно повністю обійтись не можна".

Зміни підходів Європи до ядерної зброї

Потенційно новий канцлер Німеччини говорить про те, що треба розпочати перемовини з Францією і Великою Британією щодо ядерної парасольки над Європою і заява президента Франції про можливість використання французьких літаків якраз для таких місій, пов'язаних з ядерною безпекою для самої Європи.

"Коли в уряді Олафа Шольца про це говорили минулого року, це здавалось трохи жартом, альтернативна думка. Здається, міністр екології або міністр економіки щось про це говорили. І тоді Польща завжди заявляла, що якщо не потрібно Німеччині, то давайте переводити у Польщу. Але зараз, на жаль, звичайно, польське бачення, що робити з американською ядерною зброєю, здавалось правильним, але дуже схоже на те, що реально Сполучені Штати хочуть виходити і значно скорочувати, ну і відповідно втрачається віра в американську ядерну зброю в Європі. І тут що важливо розуміти, здається, от після всіх цих дискусій, і ті візити, які зараз відбуваються у Сполучені Штати, все ж таки із США досягнута певна згода, що той набір інструментів, які створює НАТО, а НАТО - це не колективна армія, а набір інструментів, дуже корисних інструментів, що цей набір інструментів Сполучені Штати не будуть руйнувати. Просто, можливо, із цього боксу приберуть частину своїх інструментів і дозволять європейцям покласти нові свої", - зазначив аналітик.

Він зауважив, що французький багатоцільовий винищувач Rafale з французькою ядерною бомбою найкраще вписується у систему розширеного ядерного стримування НАТО, як воно є.

"На основі зараз F-16, F-18, різні літаки американські з американською бомбою. Так само і для цього створена логістика, інфраструктура, в принципі порядок зброї однаковий, габаритно-масові характеристики схожі, тому, я думаю, це реальний варіант, і він розглядається. Просто я не думаю, що Сполучені Штати готові прямо зараз оцю ядерну систему передати Франції, сказати, що давайте робіть. Хоча іншого варіанту і не залишається. Британці не можуть це зробити, тому що у них немає тактичної ядерної зброї, у них тільки морський компонент, дуже залежний від Сполучених Штатів. Ну, фактично це одна і та ж зброя, яка на підводних човнах у Сполучених Штатів і Британії. І виробляється, це однаковий дизайн, там дуже тісні зв'язки, тому Франція. А у Франції автономна абсолютно і воно схоже, такого ж рівня, як F-35 з бомбою Б61, ну, трошки гірше Rafale з їхньою французькою тактичною ядерною бомбою", - вважає Олексій Їжак. 

На його думку, коли вже про це говориться, це означає, що мова йде про фінансування, темпи і процедури. Він припустив, що на перемовинах Дональда Трампа і Емманюеля Макрона це питання також могло обговорюватися. 

"На наших очах виникає нове НАТО"

Олексій Їжак розповів, який зиск від цього може мати Україна. 

"Я думаю, тут, звичайно, починаються нові переговори, тому що за тим, що зараз є, окрім інфраструктури, там є процедури. І взагалі все НАТО, всі країни НАТО долучаються до ядерних процедур. Частина країн забезпечують не ядерну складову, наприклад, супроводження літаків з ядерною зброєю або надання РЕБ, надання логістики, аеродромів. Тобто без жодного галасу Україна може долучитись до цього процесу. Тут важливо те, що на наших очах виникає нове НАТО. Нове НАТО, можливо, без Сполучених Штатів. І в це нове НАТО, нам треба вирішити, нам з одного боку і легше вступити, але все ж таки це поки що старе НАТО, де є і країни, які просто з політичних причин не хочуть нашого членства. Але в цілому це добрий сигнал того, що НАТО залишається найбільш успішним альянсом, але, можливо, без Сполучених Штатів, і в це нове НАТО Україні, я думаю, легше і швидше буде долучитись", - вважає експерт Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновник Консорціуму оборонної інформації Олексій Їжак.