Луценко, перегар та «смердючки» Захарченка

Після того як в ніч на 11 січня скривавленого Луценка перед десятками телекамер відвезла з місця протистояння громадськості і «Беркуту» «швидка», а зранку про чергову жертву міліцейського свавілля в Україні почали стурбовано писати європейські ЗМІ, санкції Заходу в першу чергу персонально до очільника української МВС стали більш ніж реальними. 

У цій ситуації «орли» Захарченка, які останнім часом виконують не лише функцію залякування, а й «чорних піарників» влади, вирішили захищатися притаманним для себе методом – інформаційними «смердючками». По-перше міліція, висловлюючись зрозумілою їй термінологією «пішла в отказ», заявляючи, що власне ніхто Луценка не чіпав, і відеодоказів цього нема. По-друге, правоохоронці вустами головлікаря київської міської наркологічної лікарні «Соціотерапія» заявили, буцім-то Луценко був п’яний і навіть оприлюднили результати медичного дослідження.

Ця інформаційна провокація виглядає брутальною, але разом з тим й безпорадно, як для всесильного МВС. По-перше, документ є результатом огляду пацієнта, а не лабораторного дослідження. При цьому загальновідомо, що Луценко був доставлений до клініки «Борис», де перебуває і зараз, а у клініці «Соціотерапія» його і близько не було. Крім того, сам головлікар Яровий стверджував, що «було проведено токсикологічне дослідження крові Юрія Віталійовича», яку він начебто отримав від «Бориса», а не огляд безпосередньо Луценка. 

По-друге, є відеозапис розмови Луценка з «беркутівцями» за декілька хвили до побиття, де колишній глава МВС виглядає абсолютно тверезим. 

По-третє, лікарі не спромоглися навіть вказати кількість проміле алкоголю в крові опозиціонера, вдовольнившись висновком «в стані алкогольного сп’яніння», хоча доза, наприклад, 0,2 проміле, що дорівнює приблизно випитій склянці пива чи пляшці кефіру, чи тим же лікам на спирті, про які заявляла Ірина Луценко, є за українським законодавством допустимою навіть для управління транспортним засобом.

По-четверте, самі лікарі «Бориса», яким, на відміну від Захарченка, не байдуже їхнє професійне реноме, вже спростували частину інформації щодо Луценка.

І п’яте та найголовніше, а яке це взагалі має значення? Невже є якісь закони і норми моралі, які дозволяють міліції брутально бити п’яну людину кийком по голові, що вона потрапляє до реанімації? Невже був п’яний поголовно увесь Майдан разом з журналістами вранці 30 листопада? Чи геть усі, хто протестував під Києво-Святошинським судом 10 січня, були алкоголіками? 

Чиєсь сп’яніння, навіть якщо воно і мало місце, жодним чином не виправдовує незаконних дій «Беркуту», проте дає Захарченку можливість заговорити проблему і відвести удар від себе в стилі «сам дурак». Тим більше, подібні «смердючки» від Захарченка є прекрасним матеріалом для професійних блазнів Партії регіонів Добкіна, Кернеса, Чечетова, Царьова і Ко. Добкін, наприклад відписався у «Твіттері», що «п’яному ідіоту» Луценку «мало надавали», а Царьов взагалі попередив, що могли і пристрелити, і хай невдячний Луценко подякує, що залишився живим.

Отже, можемо констатувати – останнім часом Партія регіонів працює за темниками Захарченка. Дня не проходить без повідомлень МВС про жахи на Майдані – то там облили зеленкою нещасного студента, то не давали знімати журналісту-моделі з найчеснішого в світі телеканалу «112», який, немає жодного стосунку до Захарченка, то біля Майдану влаштували бордель, завізши проституток з усієї України, то побили активістів гей-спільноти. А, крім того, на Майдані знаходять пропалих дітей, які шукають "пригод та розваг". При цьому, якщо вірити Захарченку, складається враження, що жителі Києва не тільки не підтримують Майдан грошима, продуктами та ліками, але й навпаки – без упину пишуть заяви до міліції з благаннями «подолати анархію» і «навести нарешті лад» в центрі столиці.

Окрім функції відведення інформаційного удару від «героїчного «Беркуту», «смердючки» правоохоронців мають і інші більш широкі цілі. У такий спосіб Партія регіонів вкотре мобілізує свій електорат, лякаючи його уже звичною жахалкою про п’яну вакханалію бандеро-фашистів. Крім цього, обливаючи брудом Майдан і опозиційних політиків, регіонали намагаються привернути на свій бік тих небагатьох українців - переважно аполітичних жителів центру країни, єдиним вікном у світ для яких є провладні телеканали, які ще не визначилися, на чиєму вони боці у цьому протистоянні. Але навряд чи Захарченку вдасться своїми «смердючками» збільшити кількість симпатиків влади, бо занадто вони брудні і примітивні.