Дмитро Булатов розповів про тортури, Медведчука та ЦРУ

Викрадення відбувалося в Києві на розі Закревського і Маяковського (масив Троєщина). Я чекав біля дороги, мене підхопили і запхали в мікроавтобус, там декілька разів сильно вдарили по голові.

Мене привезли у якесь місце – там було лише дерев’яне ліжко. Одягнули окуляри для плавання і попередили, щоб їх не знімав. Коли намагався зняти - били по голові. Залишили відро для туалету.

В перший день мені на обличчя поклали мокру ганчірку і почали лити воду, я почав захлинатися. (Нагадаємо, катування водою стало широко відоме під час розслідування зловживань у в’язниці Гуантанамо. Вперше цей вид катувань застосовувала іспанська інквізиція у середньовіччя. Застосування цього виду тортур було визнано військовими протиправним – Еспресо.TV)

Потім були допити щодня. Під час катувань мене били небагато, але дуже сильно і професійно. Здається, це робила людина, яка займалась єдиноборствами.

Мені здається, що викрадачі - це російський спецназ, вони весь час говорили лише російською мовою. До мене приходили завжди двоє.

Після тортур сказали, що виколють око. Потім порізали мені щоку. Сказали, що відріжуть мені вухо. І почали щось робити з вухом – не знаю, скільки, але частину правого вуха вони відрізали.

Усі допити знімали на відео. Найбільше їх цікавило, хто фінансує Автомайдан, скільки дає грошей американський посол, які у нас з ним відносини, хто нам віддає накази. Мене змушували говорити на камеру, що я американський шпигун, агент ЦРУ, що мене спеціально готували для Автомайдану.

Їх також цікавили наші поїздки до Межигір’я, до Віталія Захарченка і Віктора Медведчука. Особливо цікавило, хто приймав такі рішення і, зокрема, хто давав наказ ламати паркан Медведчука. Питання майже весь час були одні й ті самі, але мені не вірили і допитували далі.

Я не можу звинувачувати Медведчука ні в чому, але під час допитів мене дуже багато розпитували саме про Віктора Медведчука. Ним цікавилися більше, ніж поїздкою до резиденцій Віктора Януковича чи Віталія Захарченка.

В один з останніх днів мене поставили на коліна, сказали, що будуть розпинати, і приб’ють цвяхами до дверей. Потім били палицею по рукам и ногам, в одні й ті ж місця. Здавалось, що вони хочуть мене вбити.

Потім одягнули мішок на голову, кудись повезли в мікроавтобусі. Їхали близько години, потім викинули у лісі. Як виявилось, неподалік від села Вишеньки. На вулиці було дуже холодно, одягу в мене було небагато. Добре, що була термобілизна, тепла кофта. Я пішов, багато разів падав, довго йшов, поки дістався до села.

Я багато займаюся спортом (вейкбординг и т.д.), не вживаю наркотиків і практично не п’ю алкоголь. Вважаю, що лише моя висока фізпідготовка дозволила мені це все витримати, пережити тортури і не замерзнути на 25-градусному морозі.

Люди, до котрих я стукав у хату, казали, що викличуть міліцію, а я просив не робіть цього. Що міліція заодно з тими, хто мене бив, і якщо вони дізнаються про мене, зі мною знову щось трапиться.

Вже у лікарні «Борис» мене переслідували жахливі видіння, коли я спав. Коли мене зашивали, поруч стояв Віталій Кличко. Через день я почув себе значно краще. Почали приходити друзі, мама. Відчув себе бадьоріше. Вирішив записати відео, щоб знали, що зі мною все гаразд. Але зразу прийшло багато відвідувачів. Мені стало погано й мене повезли в реанімацію.

Міліція, яка приїхала в «Борис» – я боявся, що вона мене в такому стані забере. Єдині кому я довіряв – Порошенко, Кличко і Ярема, котрі там були.

Я досі не можу спати без заспокійливих – перед очима страшні спогади і видіння. Мені важко читати і тому я нічого не пишу у «Фейсбуці», іноді у мене розпливається усе перед очима, мене переслідує головний біль і запаморечення, іноді нудить. Коли стане краще - я зможу коментувати.

Мої руки прибивали цвяхами до дошки, але на сьогоднішній день моторика рук працює, хоча й тяжко згинати і розгинати пальці. Мені зараз тяжко здороватись за руку, боляче. Коли розпинали – обіцяли, що руки мені відіб’ють.

Дивлячись на свої руки, здається, що вони заживають. Лікарі кажуть, що все буде добре.Коли розпинали – мені казали, що зроблять це так, що не пошкодять зв’язки. Мене це не дуже втішало, але зараз, повертаючись до цього, я розумію, що мене катували професіонали.

Я чув, що говорять і пишуть, ніби мене ніхто не бив, а я фарбою малювався. У мене зараз є диск – учора мене лікар фотографував з різних сторін. Я можу передати журналістам ці фото.

Призначена судово-медична експертиза. Її результати потім оприлюднять і для української сторони, і для європейської.

Автомайдан почав працювати виключно за власні кошти. Потім ми оголосили про створення громадської організації – вона повністю легальна, а також про збір коштів. Можемо потім опублікувати свій звіт про витрати.

Я багато разів відмовлявся від допомоги політиків, щоб Автомайдан лишався незалежним. Пропонували допомогу й різні фонди.

Лікарі кажуть, що збільшена печінка. Рани не кровоточать, хірургічне втручання не потрібне. А необхідні затишок і спокій.