Що відбувається в Севастополі та Криму

На початку, хотілося б навести слова відомого українського дипломата Олександра Чалого, сказані ним вчора в ефірі програми “Свобода слова”. Коментуючи все те, що відбувалося вчора в Севастополі він сказав: “Вони роблять все те саме, що місяць тому робили в Франківську чи Львові. Їх треба розуміти і лише з цих позицій вести далі діалог”.

Тепер про те, що відбулося вчора. Севастопольська міська рада прийняла умовно легітимне рішення про створенню управління по забезпеченню життєдіяльності міста. Де-факто, керівником цього управління став громадянин Росії Олексій Чалий (очолив координаційну раду). Таким чином, формально міськрада, попри все залишилася працювати в умовному правовому полі. При цьому, всі страшилки про відмову перечислювати податки в Київ – це поки що просто страшилки. Чому? Бо такі рішення і Крим, і Севастополь приймали разів десять за останні 20 років. Севастополь кровно залежить від грошей з центру.

Тепер, все залежить від позицій офіційних Києва та Москви. В ідеалі, Київ має зараз продемонструвати велику волю до діалогу (хоча б тому, що ми зараз у слабшій позиції). Перш за все треба максимально швидко внести пропозиції до мовного законодавства і проголосувати їх. Таким чином можна вибити козир із рук проросійських сил в Україні і безпосередньо в РФ. Більше того, це символічний жест дозволить вирішити набагато більше гуманітарних проблем, ніж це видається на перший погляд. Формула цього закону дуже проста: чиновник має обов’язково володіти державною мовою. Громадянин має право спілкуватися з державою своєю мовою і держава зобов’язана відповідати йому мовою нацменшини, якою він звернувся до неї. Те ж саме стосується судів і правоохоронців. Більше того, щоб не налякати чиновників вводиться перехідний період до 18 місяців, коли чиновник має вивчити державну мову (мову нацменшини). Друге, що потрібно зробити – прийняти закон про Севастополь і оголосити вибори мера. При цьому, мер має автоматично ставати главою міськадміністрації (формула Києва, яка існувала в попередній редакції закону про столицю).

Власне ці кроки, плюс нормальний кулуарний діалог і діалог на дипломатичному рівні дозволить погасити нинішній сплеск сепаратизму. Чи існують умови при яких, цей сплеск набуде форм реального відділення Севастополя? Так, але для цього має бути воля Володимира Путіна. Зараз він вичікує. Треба зразу зазначити, що, де-факто, він може безпроблемно відібрати в України лише Севастополь. Точніше, буде утворена якась квазідержавка, яка повністю буде утримуватися за кошти росіян. Цей варіант, напевне один із пріоритетних для Путіна. Він отримає маленький плацдарм, який можливо, дозволить пізніше розпочати експансію на весь Крим. І такий варіант, теоретично можуть проковтнути і США і ЄС.

Негайне розповсюдження сепаратизму на весь Крим – загрожує ускладненням стосунків не лише з США та ЄС, але й із Туреччиною. Наразі, показовою була вчорашня поїздка народних депутатів Росії до Сімферополя. В аеропорту керівника комітету з питань міжнародних відносин Держдуми зустрічали два представника «Русского блока» Цеков та Аксьонов (останній має неоднозначну репутацію серед тих, хто цікавиться кримінальним світом півострова). По суті, Могильов і еліта ПР вирішили публічно відсторонитися від цього візиту. Існує версія, що візит Авакова та Наливайченка в Крим, крім всього іншого передбачав озвучення пакту про мир. Суть його зводиться до формули – ви гасите проросійські настрої, а ми забуваємо про те, що відбувалося протягом останніх кількох років. Чи можуть Могильов і Ко втримати ситуацію? Знову-таки, все залежить від того, як вирішить діяти Путін.
Зараз Президент РФ прораховує всі можливі наслідки і поки ні в кого немає однозначної відповіді на те, яке рішення він прийме.

І останнє. Хотілося б нагадати історію з останньою грузино-російською війною. Після неї в Грузії відбулася неймовірна консолідація нації. Не треба забувати і те, що в разі відділення Крима, проросійський електорат поменшає на мільйон голосів, а це по суті, зробить незворотнім процес відходу від Росії.