Навіщо Путіну 153 українські сироти

Сюди будуть перекидатися зелені чеченці та зброя, а нам будуть втюхувати дурниці про відновлення ВПК Луганщини, пише Ділова столиця. 

1.  Мотиви Путіна. Путін не готовий до масштабної інтервенції. Перш за все морально. Але його вкрай непокоїть те, що з такими темпами за три-чотири тижні від ДНР і ЛНР не залищиться мокрого місця. Це не зрозуміють в Росії, і, що не менш важливо, до Росії повернеться 10-15 тисяч озлоблених і ображених джентльменів удачі. Їх, звичайно, можна було б фізично нейтралізувати, але це складний сценарій, який потім, через 3-4 роки, коли знову потрібно буде робити операцію "Донбас" десь в Білорусі, Казахстані, Прибалтиці чи центральній Азії, може дати збій. Тому його задача на сьогоднішній день - змусити ЄС натиснути на Україну з тим, щоб ми зупинили АТО і визнали Донбас, як територію з невизначеним статусом. Для цього потрібні не тільки перекидання військ, але й, перш за все діти. Саме діти стануть головним інформаційним козирем при переговорах з Заходом. Саме тому, їх так нахабно забирають з притулків і пробують переправити в Росію. В голові Кисельова вже сидить план зйомок: діти-сироти переходять український кордон, а відморозки, перевдягнуті в форму українських військових, їх стріляють. Як це не страшно звучить, але якщо росіяни не зможуть вивезти сиріт із Донецька вони приготують провокації і справді застрелять десяток дітей. Саме тому Олена Бондаренко щодня на всіх ефірах говорить про українську армію, як про армію вбивць дітей. Саме це стає головним лейтмотивом пропаганди РФ. Як тут не згадати сюжет на ОРТ, де якась біженка розповідає, що на центральній площі Слов'янська українські військові розіп'яли трирічну дитину.

2.  Уроки Ізраїля для Путіна. Після сьогоднішньої заяви росіян, про те, що Україна випустила фугас по території РФ, в Раді Федерації заявили, що Росія може примінити точкові удари по Україні. Якщо це трапиться, а вірогідність дуже висока, росіяни будуть говорити, що точно так же поступає Ізраїль. Чи зможе Україна відповісти тим же? Сьогодні це неможливо і це треба зрозуміти всім ура-патріотам. Нам потрібно уникнути повномасштабної війни. Ми повинні збирати Радбез, кричати в ОБСЄ, але головне не дати Путіну можливості розв'язати війну.

3.  Як буде жити Донбас-Придністров'я. Минулого тижня російські придворні соціологи оприлюднили нове дослідження, згідно з яким дві третини росіян не хочуть приєднання Донбасу. Таке дослідження не могло з'явитися просто так. Його санкціонували в Кремлі і це знак Заходу, що Путін не хоче ніякої агресії. Його короткостроковий план дуже схожий на кримський - щодня Донбас буде наповнюватися новими чеченськими чоловічками, які будуть регулярно проривати кордон і поповнювати ряди терористів. Для окозамилювання буде вестися пропагандистська компанія про відновлення ВПК на Донбасі. Для того, щоб зрозуміти її абсурдність можна навести один приклад: бойовики заявили, що відновлюють виробництво на луганському патронному заводі і вже завезли спеціалістів і обладнання з Барнаула. Проте, є одна проблема: цей завод випускає набої за натівськими стандартами і налагодити виробництво патронів для радянського озброєння в суперкороткий проміжок часу просто неможливо. Щодо ремонту тяжкої бронетехніки, то на заводі "Октябрьской революции", як це хочуть зробити сепаратисти - це взагалі неможливо. Власне - це міфи, які будуть тиражуватися в ЗМІ. За тиждень ми побачимо в програмі Кисельова, як перший танк вийде з цехів якогось заводу, а на іншому побудують літак. Власне, все те, що відбувається - дещо ускладнений кримський сценарій, з однією особливістю. Кремль не збирається приєднувати цю територію. Путін хоче застабілізувати кордони ДНР-ЛНР, максимально їх розширивши, з тим, щоб потім розширювати експансію на інші території.

4.  Навіщо це Вексельбергу? Разом з джентльменами удачі на нашу територію приходять і емісари від крупного бізнесу. Кращий приклад - піарник Вексельберга, який очолив уряд ЛНР. Вже багато писалося про те, що росіяни не довіряють доморощеним губернаторам і роблять ставку тільки на свою агентуру. Більш цікаво навіщо це крупним бізнесменам? Тут виникає одна логічна відповідь - російський бізнес розуміє, що в разі перемоги Путіна розпочнеться масовий перерозподіл власності. Так, безумовно, зараз ніхто нічого не обіцяє. Але той, хто ризикне зараз, має всі шанси перемогти потім.

5.  Піар Ахметова чи сепаратизм в Маріуполі-2. Зараз весь інтернет заполонили агітки від проахметівських депутатів, які говорять, що потрібно пацифікувати Донбас за маріупольським сценарієм. Тобто треба зробити народні дружини і ці дружини мають навести лад в містах. Виникає резонне запитання: хто заважає Ахметову зробити дружини в Краснодоні чи Ровеньках? Ніхто. Але він їх не буде створювати, бо Віктор Медведчук, віднедавна друг Ахметова, говорить йому, що потрібно нести в маси весь цей ідіотизм нічого не роблячи. Суть цього ідіотизму - пом'якшена версія заяв про те, що українська армія - армія вбивць дітей. Медведчук лобіює створення території з невизначеним статусом і обіцяє Ахметову недоторканність. План простий - армія відходить, а Медведчук разом з Ахметовим несподівано наводять порядок на Донбасі. На це, безумовно, не піде жоден політик в Україні, але Ахметов чомусь вірить, що Медведчук зможе щось йому гарантувати. Насправді ж, не треба забувати, що таким чином, крім всього іншого підігрівається можливий сценарій із черговим витком сепаратизму в тому самому Маріуполі. Через деякий час, коли на територію України зайде достатня кількість зелених чеченців, на Приазов'ї можуть розпочатися бойові дії під слоганом: "Нас не почули і вбивають дітей".

6.  Чому Порошенко не посадить Єфремова? Питання посадки Єфремова - це вже питання національної ваги. Поки влада не арештує його, доти всі розумітимуть, що Порошенко не бореться з сепаратизмом всерйоз. Чому він його не садить? Єдина відповідь, яка напрошується - він не дозрів до реальної люстрації. Набагато простіше створити інформаційний шум і відновити справу Гонгадзе, яку ніколи не доведуть до кінця.

7.  Що робити? Відповідь лише одна - воювати. І ще, було б непогано посадити Єфремова.