Як грецькі ультраліві піднімуть для ЄС ціну санкцій проти Росії

Перемога лівих популістів на грецьких виборах стала неприємністю, до якої ЄС та світ готувалися впродовж останніх кількох місяців.

При тому масштаб цієї неприємності до кінця ще не зовсім зрозумілий. Ліворадикальна, популістська і "євроскептична" партія "СІРІЗА" отримала близько 36% голосів. При такому розкладі партія здобуде 149 мандатів у парламенті з 300 місць, тобто всього на два менше, ніж абсолютна більшість. Тому ультралівим довелося сформувати більшість із правими популістами-євроскептиками із партії "Незалежні греки". В якій пропорції коаліція змішає праві та ліві елементи євроскептицизму – покажуть найближчі дні. Наскільки стійким буде весь цей не зовсім природній союз – покажуть найближчі місяці.

Шанси на те, що коаліцію зміг би сформувати хтось інший, були від початку нульові, бо правоцентристська "Нова демократія" взяла 23-27%, а третє місце посіли праворадикали (яких нерідко звинувачують у неофашизмі) з партії "Золотий світанок", які з демократами не "подружаться" за жодних обставин.

Зрозуміти греків, які привели до влади лівих популістів, теж можна. Берлінська максима про те, що "для здоров’я економіки треба багато працювати і мало їсти", яка втілювалася у Греції впродовж останніх п’яти років, показала не надто блискучі результати. Безробіття як було 25% - так і залишилося, а серед молоді превалило за 40%, пенсії "усохли" за роки економії на 43%, зарплати – на 38%. При тому держборг як становив щось біля 170% ВВП країни – так і становить.

Зрозуміти греків, які привели до влади лівих популістів, теж можна. Берлінська максима про те, що "для здоров’я економіки треба багато працювати і мало їсти", яка втілювалася у Греції впродовж останніх п’яти років, показала не надто блискучі результати. Безробіття як було 25% - так і залишилося, а серед молоді превалило за 40%, пенсії "усохли" за роки економії на 43%, зарплати – на 38%. При тому держборг як становив щось біля 170% ВВП країни – так і становить.

При тому слід нагадати, що "СІРІЗА" – це не просто "євроскептичні" соціалісти. Ця партія, перш за все, виступає проти політики жорсткої економії, що проводилася колишнім урядом під тиском Брюсселя та Берліна.

В ході виборчої кампанії Алексіс Ципрас хвалився планами домогтися списання частини величезного зовнішнього боргу Греції та пом'якшити заходи жорсткої економії, від яких, як стверджують у партії, постраждали мільйони людей.

"Трійка для Греції пішла в минуле", додав він, маючи на увазі найбільших міжнародних кредиторів країни - Євросоюз, МВФ і Європейський центральний банк (ЄЦБ).

В Берліні натомість роздумували – часом і вголос – що станеться з єврозоною, якщо вона раптом стане меншою на одну Грецію. Зважаючи на те, що ВВП Греції становить 1/38 частину від загального ВВП єврозони, в Берліні припускали, що якось зуміють вижити навіть після прощання з колискою європейської цивілізації.

Проте з плином виборчої компанії – і наближенням до її переможного кінця – лідер "СІРІЗА" потроху міняв тон. Він вже не тільки почав публікуватися у Financial Times – він ще й заявив, що не підтримує ніяких радикальних поглядів. І борг він хоче не просто "забути" – а трохи відкласти його повернення. І зовсім трішечки реструктуризувати. І зона євро – це чудесне майбутнє об’єднаної Європи. Тільки не треба оцих розмов про жорстку економію. Складається враження, що новий грецький лідер – чи, принаймні, найвірогідніший кандидат на цю посаду – готувався не грюкнути дверима у Брюсселі і піти відновлювати драхму, афінську демократію та мистецтво харчування традиційним козячим сиром. Він просто нарощував рейтинг, лякаючи при тому євробюрократів розмовами про "кінець ЄС", а насправді готувався до гарячого, довгого і складного торгу за гранти, кредити і преференції.

І тут випливає вельми неприємний для України момент. Бо грецькі ліваки, крім всього іншого, позиціонували себе не тільки як борці з німецькою жадібністю, але і як послідовні дузі Путіна, не раз пропонуючи при тому скасувати антиросійські санкції. Незадовго до виборів представники Москви навіть заявили, що готові зняти ембарго з грецьких товарів у разі виходу країни з Євросоюзу.

Звичайно, до надто великої дружби між Афінами й Москвою навряд чи дійде – греки надто прагматичні, а сьогоднішня Росія не може взятись за фінансування проекту, з яким не впорався ЄС. Лояльні до Кремля аналітики називають "СІРІЗА" не інакше, як "збіговиськом різних ліворадикальних партій". Російські санкції грекам теж фактично байдужі – Росія не входить навіть у 15-тку найбільших торговельних партнерів Греції.

Проте використати можливу відмову від "антисанкційної" позиції Греції в обмін на чергові фінансові поступки з боку Брюсселя Ципрас, безумовно, спробує.

І, в світлі останніх подій на сході України, ЄС, швидше за все, буде змушений погодитись на грецький шантаж. Тому розраховувати на послаблення санкцій Кремлю не доводиться. Але підвищення "ціни санкцій" для ЄС неминуче приведе і до зростання загальноєвропейської "втоми від конфлікту". Втоми, яка рано чи пізно може бути сконвертованою у байдужість.