Смертельне піке Олега Калашникова

Увечері 15 квітня екс-депутат Олег Калашников був розстріляний біля дверей своєї квартири у Києві. Міліція вже порушила кримінальну справу за ст. 115 Кримінального кодексу – "Навмисне вбивство". Хто і за що застрелив Калашнікова мають з’ясувати правоохоронці. Утім, вже тепер можна констатувати: слідство втратило одного зі свідків, а, можливо, й обвинувачених у злочинах проти учасників Євромайдану.

Скандальна слава до Калашникова прийшла влітку 2006 року. Тоді він накинувся на знімальну групу СТБ, яка працювала під Верховною Радою біля наметового містечка "регіоналів". Колишній військовий і депутат від Партії регіонів достатньо брутально повівся із телевізійниками. Він почав вимагати у них віддати відзняту касету. У результаті оператор зазнав тілесних ушкоджень і потрапив на лікарняне ліжко. За заявою журналістів, столична прокуратура порушила за цим фактом кримінальну справу, одначе слідство так і не змогло довести вину Калашникова.

Саме цей інцидент перетворив відставного полковника на антигероя. Тимчасова депутатська слідча комісія розслідувала обставини нападу. Верховна Рада, у тому числі, і представники Партії регіонів засудили нахабну поведінку свого колеги. У якості покарання – Олег Калашников не був включений до партійного списку "регіоналів" на дострокових виборах до Верховної Ради у 2007 році. Утім, навіть після цього Калашников не полишив Партію регіонів.

У серпні 2011 року він зі своєю організацією "Загальновійськовий союз України" пікетував Печерський районний суд столиці, де розглядали справу Юлії Тимошенко. Тоді Калашников заявив, що лідер БЮТ має сидіти у в’язниці, а акція його соратників має "громадянську і просвітницьку акцію". Щоправда, у ЗМІ тоді називали навіть тарифи, за якими Калашніков рекрутував учасників пікетів.  

Через рік - у 2012 році Олег Калашников балотувався до Верховної Ради від Партії регіонів в одномандатному окрузі №218 у Києві, але програв висуванцю "Батьківщини" Володимиру Ар'єву.

Взимку 2013 року Олег Калашников став одним із організаторів Антимайдану. Саме він, за деякими даними, звозив "тітушок" до Маріїнського парку у столиці. Цілком очевидно, що Калашников володів достатньою інформацією про те, хто, коли і як оплачував послуги найнятих "тітушок".

Утім, упродовж останнього року до Калашникова чомусь не виникло жодних питань у слідчих, які ведуть справу щодо злочинів режиму Януковича під час Євромайдану. Якщо екс-депутат був важливим свідком (чи обвинуваченим), чому його не взяли під варту чи не забезпечили охороною? Відповіді на це запитання немає. Як і не зрозуміло, чому у спецслужб не виникало питань щодо останніх публічних висловлювань Калашникова. Наприклад, у лютому 2015-го він назвав Київ "тимчасово окупованим" і закликав однодумців "об’єднуватися і консолідуватися".

На своїй сторінці у Facebook останній рік він багато писав і про хунту, і про державний переворот у Києві.

Лише наприкінці березня цього року нардеп від БПП Ольга Червакова звернулася до Генпрокуратури і СБУ із проханням перевірити Калашникова щодо його причетності до організації "тітушок" і закликам до сепаратизму. Утім, очевидно, силовики так і не встигли відреагувати на це звернення.  

Показовим є те, що Калашникова вбили 15 квітня, у той самий день, коли парламентський комітет з протидії корупції заслуховував силовиків щодо ходу розслідування злочинів, скоєних під час Євромайдану. Де-факто втрачено одних із потенційних свідків або ж організаторів цих злочинів.

Радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко назвав кілька можливих версій вбивства Олега Калашникова. Однак, очевидно, що чи найголовніша із них – діяльність екс-нардепа під час Євромайдану. Що знав, і головне – чи хотів Калашников із кимось поділитися цими знаннями, ми тепер вже навряд чи дізнаємось. Він, як Михайло Чечетов і Олександр Пеклушенко забрав з собою усі таємниці. Таємниці, зокрема, і про тих, хто й нині перебуває у вищій політичній лізі України.