Князь Едгар

Градоначальника звинувачують у корупції. Разом з ним під обвинуваченням - найближчі соратники з мерії і Талліннських міських зборів, провідні бізнесмени Естонії. Може стати питання про причетність до корупційних операцій керівництва провідної опозиційної партії країни - Центристської. Савісаар вже багато років є її беззмінним лідером.

Для Естонії Савісаар не просто мер Таллінна. І не просто політик. Він - символ. Саме ця людина була автором проекту "госпрозрахункової Естонії" в роки перебудови. Саме він був одним з творців - і провідним організатором Народного фронту, що привів Естонію до відновлення незалежності. Саме він став першим прем'єр-міністром незалежної Естонії. Але довго втриматися при владі Савісаару не вдалося. Можливо, завадив зайвий авторитаризм особистості. Можливо, своєрідні уявлення про політику. Адже Савісаар майже 20 років тому вже був фігурантом скандалу - його звинувачували в тому, що на посаді міністра внутрішніх справ він записував розмови опонентів. Провину Савісаара не довели, він пішов з політики - але вже через рік повернувся  в ролі глави Талліну. Для цього дрейфу Савісаару, втім, знадобилися голоси російськомовних жителів столиці. Так почалося його парадоксальне зближення з Москвою. Ще один парадокс - в Естонії, на відміну від сусідньої Латвії, так і не виникло сильної "російської" партії. Росіяни тут розраховують на "князя Едгара", як часом називають колишнього прем'єра опоненти.

Зараз Савісаар йти з політики не збирається. Збирається битися - і це незважаючи на те, що він тільки оговтався після важкої хвороби. Але зрозуміти Савісаара можна - на кону його репутація і майбутнє його партії. Сам "князь Едгар" не просто запевняє, що невинний. Він вважає, що опоненти "замовили" Поліції безпеки його справу, щоб відволікти увагу громадськості від корупційного скандалу в Талліннському морському порті. У причетності до цієї історії Савісаар звинувачує представників правлячої коаліції.

Ситуація навколо скандалу з Едгаром Савісааром продемонструвала, що від корупції не застрахований ніхто. Естонія - одна з найуспішніших з точки зору боротьби з нею країн Євросоюзу. І найпрозоріших з погляду взаємодії влади і суспільства. Естонські експерти намагалися допомагати у проведенні реформ в Грузії, зараз консультують українських політиків. Але перше питання, на який вони повинні дати відповідь - чому ж при всіх цих успіхах корупція залишається системною і пронизує велику частину еліти? Чому довіра суспільства до корупційних звинувачень залежить від політичних симпатій? І чому при всіх цих антикорупційних невдачах Естонія успішно розвивається? Ось чому?

А тому, що в Естонії, як і в будь-якій країні, є корумповані політики - і чимало. В Естонії - як і в будь-якій країні, яка перебуває у сфері уваги Москви, є проросійські політики - і чимало. І  електорат для них теж є.

В Естонії немає монополізованої економіки. Немає "олігархії". Немає тіньового сектора. І немає акцептації суспільством власної участі в корупційному свавіллі. Тобто ідея "нам можна, ми люди маленькі і бідні, а їм не можна, вони багаті і впливові" відсутня. Тому корупція Естонії не страшна. І з нею можна більш-менш успішно боротися - що наочно доводять нові викриття.