Цінність відповідальності

Здавалося б, в цій новині немає нічого сенсаційного - уряд став жертвою обурення людей і масових протестів - якби тільки Віктору Понті не вдавалося кілька місяців поспіль зберігати свою посаду на тлі звинувачень у корупції. На прем'єра не діяли ані протести, ані заяви слідчих, ані побажання президента Клауса Йоханнеса. Парламент, в якому більшість голосів - у партії тепер уже колишнього глави уряду, висловив йому підтримку. Але от тільки загибель людей - це зовсім інше питання відповідальності. Відповідальності за систему. Здавалося б, де прем'єр - і де нічний клуб? Але всі чудово розуміють: в корумпованій країні набагато простіше порушити всі можливі норми безпеки. І ось - результат.

Кілька років тому схожа ситуація трапилася в Латвії. У передмісті Риги обвалився торговий центр, загинули люди. Прем'єр-міністр Валдіс Домбровскіс взяв на себе відповідальність і пішов у відставку разом з усім урядом країни. У Домбровскіса не було таких проблем, як у Понти. Він не був фігурантом антикорупційного розслідування. До нього особисто не пред'являли претензій. Але він зробив абсолютно правильний вибір - взяв відповідальність на себе. Бо якщо недоліки системи призводять до загибелі людей, за це відповідають вищі посадові особи держави.

Саме це розуміння відповідальності - те, що досі відрізняє Україну від цивілізованих країн. У нас за крісло тримаються до останнього. Чекають результатів розслідувань, спецкомісій, судів. Виправдовуються. Доводять особисту непричетність. І все це замість того, щоб просто встати і піти. Згадаймо, як тримався за крісло Янукович - навіть коли мова пішла про загибель людей. Як він покривав Захарченка після побиття студентів. Як вже нова влада не реагувала на вимоги суспільства після військових катастроф. Як зберігають свої посади керівники інституцій, сформованих ще в період авторитарного режиму. Згадаймо - і все зрозуміємо. Справа, як бачимо, зовсім не в корупції. Справа в самоповазі та повазі до співгромадян.