Мітинг з минулого

Звичайно, можна обговорювати соціальні проблеми колишніх міліціонерів, стверджувати, що вони мають рацію в деяких своїх вимогах. Але краще поставити собі дуже просте питання - а навіщо взагалі в пострадянський час люди йшли працювати в міліцію? Ось навіщо?

У країнах з потворною економікою завжди утворюються привілейовані касти, які навряд чи сприймаються всерйоз в цивілізованому світі. Згадаймо, хто був найбільш шанованою людиною в радянську епоху. Кіноактор? Космонавт? Ні, м'ясник! Тому що тільки від нього залежало, буде у вас на столі м'ясо або воно дістанеться комусь більш щасливому.

М'ясник приїжджав на роботу на новенькій "Волзі" - ви, якщо працювали лікарем або викладачем університету могли про таку тільки мріяти. У нього були румунські меблі, кооперативна квартира та інші радянські радощі. Звичайно, ви могли дуже постаратися і за кілька десятиліть стати дуже хорошим лікарем, відомим адвокатом, шанованим професором. І теж купити "Волгу", румунські меблі і навіть поїхати за кордон. Але на все це у вас повинні були піти роки. А якщо ви ставали м'ясником в гастрономі, успіх приходив до вас відразу і назавжди. І таких "професій дефіциту" в СРСР було чимало - читач, який жив у той час, сам згадає їх перелік. Тому нікого не дивувало, що успішна людина хоче працювати продавцем. І що вінець успіху, нехай і ризикованого - це фарцовка.

У пострадянський час товари перестали бути недоступними - зате з'явилися нові професії, володарі яких надавали різні можливості доступу до державних послуг та функцій. Перемога ринку нівелювала значення професії м'ясника або товарознавця - зате піднесла на недосяжну висоту міліціонера чи митника. А значимість професії судді зрівняється зі значимістю професії фарцовщика в радянські часи - тільки суддя ризикує менше і отримує більше.

Якщо ми хочемо цю систему зламати, то ми повинні зрозуміти, що професії, які обіцяли їх власникам швидкий успіх, більше не є гарантією фінансової та соціальної спроможності. Поліцейські, чиновники, митники, податківці в цивілізованому світі живуть не дуже заможно - але стабільно, держава підтримує їх соціальними гарантіями і під час роботи, і на пенсії. Безкоштовний проїзд у громадському транспорті їм буде гарантований - а ось покупка дорогої машини буде призводити до безкоштовної подорожі в місця незаслуженого відпочинку.

Зате багатими людьми в цивілізованому суспільстві будуть успішні бізнесмени, талановиті лікарі та вчені, менеджери провідних компаній ... Але не політики - якщо вони не займалися бізнесом до початку кар'єри. Не чиновники - тому що робота в апараті не збагачує. Не поліцейські - бо вони за визначенням живуть на гідну, але скромну зарплату. Не журналісти - якщо тільки вони не "зірки" телеефіру.

І до цієї переоцінки значущості професій буде важко звикнути  не тільки одним міліціонерам.