Азаров, Каськів та картопля. Топ-5 зрад українського Facebook

Якщо в людині достатньо енергії, зраду можна знайти де завгодно. Ми, українці, вміємо багато чого - ми вміємо захищати себе і піклуватися про інших, перемагати і бути милосердними, жити і викладатися на повну, вірити і йти вперед.

Зрештою, ми вміємо пишатися як ніхто інший!  А ще - і розвиток соцмереж нас в цьому тільки розкриває - не менш чудово у нас виходить шукати зраду.

Ви помічали, яким популярним останніми роками став пошук зради? Ще трошки і можна задумуватися про те, щоб організовувати невеличкий локальний чемпіонат з цього виду спорту. І це прекрасно, це розвиває критичність мислення, це еволюція.

В радянські часи над нами проводили страхітливий експеримент - відучали думати навіть заднім місцем. Я маю на увазі момент, коли пропаганда заміняє навіть потреби стравоходу і відключає безумовний рефлекс “відчуваю одним місцем, що туди не варто лізти”.

На наших сусідах ви можете побачити, чим все це закінчується і якими неадекватними в сучасному світі виглядають такі люди. У нас усе інакше. Ну майже. Є невелика проблемка.

Ми навчилися знаходити зради, але ще не вміємо їх добре запам’ятовувати. Антигерой вчорашнього дня має всі шанси стати героєм сьогодні. Обговорення і реакції можуть бути досить бурхливими, але ви не повірите - вже через тиждень багато хто не зможе згадати, з приводу чого припекало 7 днів тому (от згадайте, ану-ану).

Певний час тому провели експеримент - кожен день записували в файлик головну тему всеукраїнської істерики (в Facebook зрозуміло) і через 10 днів всі їх перечитали. Частина стала ледь не новиною.

Це можна назвати “ефектом пам’яті дятла”. І поки він існує, ним будуть користатися: імітувати арешти, а потім випускати фігурантів, бо хто там пам’ятає, що хтось має сидіти, а не відпочивати в Еміратах; робити запаморочливу політичну кар’єру, бо це кохання триває 3 роки, а пам’ять про проколи у найкращому випадку 3 дні; залишатися лідерами думок, незважаючи на регулярні зашквари.

Щоб цього не відбувалося, нам треба стати “дєвочькой с фєномєнальной памятьйу” і для початку хоча б не забувати усе те, що викликало у нас дискомфорт.

З такою метою Еспресо.TV створило цю рубрику - щоб запам’ятовуати антигероїв, а в деяких випадках спробувати визначитися, а чи насправді все так погано.

Кілька зрад одночасно легко ілюструють те, що було варто сотень палаючих пуканів, а що насправді не така вже і зрада, а просто привід вихлюпнути емоції, місяць у повні, весняне загострення чи просто вміла маніпуляція нашими думками.

Копи і картопля

Ви не повірите, але однією з найпомітніших провокуючих тем цього тижня стала тема картоплі. Картоплі і патрульної поліції. На відео. 

Селфіполіцейськість - дуже підступна штука, персонажі звикають до камер, розслабляються і не контролюють себе навіть в моменти, коли краще було б просто зупинитися, щоб не стати героєм кількох десятків мегабайтів відео, яке ніби і не порнографічне, але відчуття від перегляду саме такі.

Тут вражає навіть не сама механіка процесу, а те, що вони, не приховуючись, роблять це прямо на камеру.

А ще очевидною є неадекватність вибору стратегії і тактики - патрульні поліцейські настільки рішуче боролися з картоплею і з чоловіком, який її продає, як в деяких країнах борються з наркоторгівлею. Хоча… картопля теж викликає неабияку залежність. Смажена. З салом. Мммм.

Але якщо серйозно, то бачити подібні відео справді надзвичайно сумно. По-перше тому, що хотілося б, щоб в поліції працювали люди з інтелектом достатнім, щоб зрозуміти, наскільки подібні записи обурюють суспільство і вміли себе зупиняти (не лише під час зйомки саме собою).

По-друге, якщо вже подібні відео і з’являються, то фігурантами мають бути ті, хто дійсно заслужив зіпсувати своїм обличчям асфальт (про таких трошки у зраді номер 2 і 3).

Візи для росіян

Тема поліцейських, довіри до них, їхнього керівництва - одна з найбільш продуктивних і з нею може зрівнятися хіба що тема Верховної Ради, місця концентрації людей, які з усіх сил намагаються зімітувати слугу народу здорової людини. Але ні.

З іншого боку, є в них одна чеснота - вони досить передбачувані. Якщо протягом тижня мусолиться тема про голосування за скасування безвізового режиму з Росією 6 жовтня, то будьте певні, в день цього пленарного засідання наші депутати не встигнуть навіть почати обговорювати цю тему. Що вони, власне і зробили.

Нещодавно була новина про водія потягу, який зупинив його десь напівдорозі між двома містами і пішов додому тому що зміна скінчилася, а він не збирався працювати понаднормово. Пасажирів, до речі, з потягу ніхто не випускав і їм довелося так і чекати замкненими у вагонах посеред поля години три.

Нічого не нагадує? З манерою роботи наших депутатів постійно здається, що ми їдемо в цьому потязі. Тільки він ще й горить.

Найгірше, що це зрада регулярного типу. До неї всі звикли. Всі звикли, що в Раді депутати, то не можуть проголосувати за порадок денний кілька годин (на цьому тижні ставимо “галочку”), то навіть не доходять до голосування (“галочка”), то продовжують мораторій на продаж землі, тому що чарівне слово “дерибан”(“галочка”), то скасовують оподаткування благодійної діяльності церков, а у нас тут Московський Патріархат - концентрація скрєп (“галочка”).

Зрад від Верховної Ради завжди більше ніж приводів розслабитися. В наступних випусках зупинятимемося на них детальніше, щоб ви краще запам’ятали імена найталановитіших, чиї обличчя вимагають асфальту.

#ПанамоКаськів

Порівняно з глобальною багатовекторною зрадою, недавнє звільнення найнікчемнішого з колишніх українських чиновників Владислава Каськіва з-під арешту під заставу у 600 штук баксів - це дрібничка, тим більше, що звільнили його в Панамі.

Але проблема в тому, що в Україні подібні зради відбуваються з регулярністю спарювання кроликів у природному середовищі. Спочатку чиновників саджають за хабарництво, а потім випускають під заставу.

Найчастіше застава є меншою за хабар і незавмірною відносно офіційного доходу як самого чиновника, так і всієї його сім’ї. От наприклад, зовсім недавно заступник голови Київської ОДА Ігор Любко  вимагав хабар, був заарештовани і вийшов під заставу в 1 млн гривень.

Здається, що єдиною підставою для існування такого роду застав - це садити фігурантів одразу після внесення таких застави як корупціонерів. Віддаємо ідею для такого стартапу безкоштовно тільки візьміть вже її хто-небудь.

Українська від Азіріва

А ще є привиди, які не полишають наш інформаційний простір навіть тоді коли знаходяться за межами нашого фізичного простору. Новина тижня - пан Азірів став експертом з української мови. Ні, він її так і не вивчив, але став.

Минуло чи не три роки після того, як він уже, слава Богу, не повинен силувати себе говорити українською мовою, але отримані від необхідності запам’ятати, що “и” читається як “ы”, а “е” читається як “э” травми не полишають його і тому він приходить в російський телевізор і експертує. Виглядає жалюгідно, хоч і стабільно в своєму маразмі.

Що ж це коїться, ми тут в Україні намагаємося зіпсувати “ісконно рускіє” слова ”морг”, “ерекція” і “мікроб”.

Здається у пана Азарова просто сильний “прутненапряг”, тож він просто дрочить як хоче. І як може.

Залізо проти марафону

Ну і теми поза політикою. Таке теж буває.

Вихідними Київ перекриють трохи більше ніж повністю для того, щоб адепти пересування на двох ногах мали змогу пробігти столицею. Адепти пересування у залізній штуці, яка займає в 10 і більше разів місця, ніж якби пересувалися без неї, протестують набоєм обурень.

Здається, що другі адепти надто звикли до того, що 364 дні на рік вони домінують. А ще їм важко змиритися з необхідністю користатися ногами, хоча ноги і їх функціонал набагато більш цінна штука ніж машинка. Пропонуємо розглядати цю можливість як подарунок.

Знаєте, як діти, вивчаючи себе, знаходять, наприклад, пальці і на певний час пальці стають найулюбленішою іграшкою. Так от, чому б хоча б на вихідні не замінити іграшку з недорогого чи дорогого металу на власні ноги. Це тільки піде на користь.

Ну і де ж перемоги, скажете ви, піднявши очі до заголовку. Їх пам’ятати теж важко, але теж необхідно, бо саме вони надихають і мотивують.

Так от, наприклад: Україна стала асоційованим членом Європейської організації ядерних досліджень (ЦЕРН) і тепер матиме змогу брати участь в усіх передових дослідженнях; тенісистка Еліна Світоліна знову виграла у першої "ракетки" світу; а ще в Буковелі вже випав сніг, тож тепер можна милити не лише мотузку для тих, хто це заслужив, а й лижі теж.