live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4
img
Микола Княжицький 6 листопада, 2016 неділя

Славомір Новак: Українські дороги сьогодні схожі на польські 20-річної давності

Новопризначений голова "Укравтодору" Славомір Новак розповів Еспресо, як з українських доріг зробити європейські

Новопризначений голова "Укравтодору" Славомір Новак розповів Еспресо, як з українських доріг зробити європейські

Славомір Новак, виконувач обов’язків голови Державного агентства автомобільних доріг України. Колишній міністр транспорту, будівництва і морського господарства Польщі. Народився у Гданьську. Отримав ступінь магістра в галузі міжнародних відносин Гданьського університету.

Також навчався в Морському університеті в Гдині та в Лондонській бізнес-школі за програмою для топ-менеджерів. Будучи студентом, заснував власну рекламну компанію, а згодом був президентом рекламного агентства і віце-президентом "Радіо Гданьська". Чотири рази обирався депутатом польського Сейму.

Відповідав за транспортні плани та інвестиції при підготовці Польщі до Євро-2012. Був держсекретарем в канцелярії прем’єр-міністра Дональда Туска. Очолював Поморський регіон Польщі. У 2011 р. став міністром транспорту, будівництва і морського господарства. Одним зі своїх найбільших успіхів вважає фундаментальну реформу польських залізниць.

У 2013 р. пішов у відставку через скандал через незадекларованого коштовного годинника. У жовтні цього року був призначений керівником "УкрАвтоДору". Отримав українське громадянство.

У Вас була велика політична біографія. В Польщі Ви були депутатом польського парламенту, міністром керували виборчими компаніями. І ось приїжджаєте в Україну на посаду навіть не міністерську, а фактично це посада керівника державного агентства. На невелику зарплату – як я собі розумію, грошей там є небагато. Для чого? Що Вас мотивувало?

Я сприймаю пропозицію Уряду України як виклик, своєрідний життєвий виклик. Дозволю собі нескромність сказати, що політичний і професійний  досвід ( не тільки політичний, бо я зрештою вже завершив свою політичну кар’єру) я маю чималий.

Зважаючи на це, я прийняв рішення у досить важливий момент історії України, а також Європи. Україна - це важлива країна в Європі. Я вирішив підтримати вашу програму реформ, тому що як поляк, вважаю, що Польща мусить сильніше та ефективніше підтримувати Україну у цьому процесі перетворень, який ваш Уряд, наш Уряд, парламент здійснює.

Ну але ж Ви для себе приймали особисте рішення. І от мене цікавить особиста мотивація. Не мотивація Вас як поляка, який хотів би, щоб Польща Україні допомагала, а Ваше особисте рішення приїхати в іншу країну і керувати недосконалою структурою. Чи Ви собі не уявляли спочатку, наскільки там складно?

Дійсно, після перших днів роботи в "УкрАвтоДор" я ходив з круглими очима, але це тільки підтверджує наскільки це великий виклик для мене. На додачу, для справжнього чоловіка тільки виклики мають значення. Легке й просте життя залишмо ледарям. Це і є моєю особистою мотивацією.

На другому боці терезів розлука з родиною, що є теж новим досвідом,  а також призупинення  діяльності у бізнесі. Тому, що я остаточно попрощався з політикою, коли віддав мандат посла польського Сейму і полишив польський Уряд.

Я обрав шлях професійного розвитку: здобув додаткову вищу освіту в Англії, відкрив свою фірму, яка зараз є доволі успішною. Однак, на той момент, я вже кілька разів приїздив до України, придивлявся до процесів, розмовляв з багатьма друзями, з якими я спілкуюся з часів, коли ми спільно організовували чемпіонат з футболу – Євро-2012.

Тоді я був міністром транспорту Польщі і відповідав за всі транспортні комунікації, а також за всі інвестиції у Польщі, за летовища, за залізницю, за будівництво доріг та автострад - це все було нашою спільною справою. Відтоді бере свій початок мій досвід з Україною, який зароджувався десь у моєму серці разом з цим рішенням. Чи це легке завдання? Ні, воно пекельно складне і я це усвідомлюю. Купа гігантських викликів. Масштаби затримок, запізнень і втрачених можливостей в Україні величезні, варто це чесно сказати.

А чому? З чим це пов’язано?

Я думаю, що це внаслідок відсутності політичної стабільності в Україні, а також  через крокування у протилежному від Європи напрямку. Не обманюймо один одного, чи влада України у певний період Незалежної України не вирішила звернути своє лице у протилежний бік? Я вірю в те, що Україна мусить дивитися в сторону Європи.

Але я Вам скажу, що, наприклад Білорусь, яка теж не дивиться на Європу, має чудові дороги.

Це маленька країна.

Якщо говорити про стан автомобільних доріг в Україні і порівнювати їх з Польщею чи з якоюсь іншою країною, з якою країною Ви могли би порівняти Україну по ситуації з дорогами?

Я порівняв би сьогоднішню ситуацію на українських дорогах з ситуацією в Польщі двадцять років тому, коли не було грошей на утримання, не було грошей на ремонт доріг і Польща переживала подібну кризу. Втім я вірю в те, і це дуже важливо, що без відповідного фінансування ремонту, а потім утримання доріг, можна забути про економічний розвиток держави. Саме це я намагаюся пояснити у перемовинах з комітетом з питань бюджету, у комітеті з питань транспорту чи коли розмовляю з депутатами.

Тобто ми мало грошей на це витрачаємо?

Надзвичайно, дуже мало грошей призначається на ремонт і утримання доріг. Це взагалі мізерна сума. Я порівняв би річний бюджет Укравтодору з двома-трьома місяцями річного бюджету призначеного на польські дороги. Звісно, ситуація непорівняльна, тому, що у Польщі був неймовірний шанс скористатися підтримкою Євросоюзу. Україна, на жаль, не є членом Євросоюзу.

Я вірю і саме тому приїхав сюди, що колись здійсниться ця українська мрія. І цей прапор з дванадцятьма зірками на блакитному тлі, також буде гордо майоріти над Києвом, над цілою Україною і ви матимете змогу скористатися підтримкою Євросоюзу.

Кажу з повною відповідальністю, тому що я відповідав за всі витрати та інвестиції на  дороги, залізницю і аеропорти протягом кількох років, брав участь у цьому і знаю, наскільки величезну, колосальну зміну спричинила ця допомога. Не тільки фінансова допомога має значення, а й ментальні зміни у суспільстві,  між іншим серед виконавців, інвесторів і загальної культури роботи. Ми ще не маємо таких грошей в Україні, але вже можемо змінювати систему і якість роботи, ментальність.

Наскільки оця низька якість праці і ментальність, наскільки вони пов’язані з традицією корупції? Це якимось чином пов’язано чи це просто невміння і нерозуміння того, що потрібно робити інакше?

Я думаю, це не так. Певний час я придивляюсь до України, до українців. Мені здається, що в Україні надто велика схильність до перебільшення явища корупції. Я не кажу, що її нема. Звісно, є. Я ще не маю доказів, відразу кажу. Буду знищувати всі симптоми корупції. Буду випалювати розпеченим залізом, бо тут немає місця, навіть для крихти злодійства, якщо йдеться про гроші громадян.

Зате не варто безперестанку теревенити про корупцію, а треба з нею боротися. Це принципова відмінність. І те, що ввели електронні декларації  про майновий стан та доходи, породжує чимало проблем та прикрих ситуацій, але варто це робити. Не знаю, щоправда, у такому обсязі чи ні.

А в Польщі Ви заповнювали електронну декларацію?

Електронних декларацій в Польщі нема, натомість всі декларації, які заповнюють посли і міністри публікують в Інтернеті. Тож, в принципі, це виглядає подібно.

А є якась різниця від українських декларацій те, що в Польщі?

З того, що я бачив і заповнював, українська декларація не захищає приватних даних. Якщо йдеться про адресу, то у польській декларації інформація приховується, щоб люди з поганими намірами не використали це проти політиків, суддів, прем’єра, президента чи держслужбовців. Адреса, яка надається до відома загалу, особливо в країні, яка має намір боротися з корупцією, може стати, м’яко кажучи, початком проблем.

Повернемося до Вашої роботи в "УкрАвтоДорі". Якщо говорити про дороги, Ви хочете якось системно змінити підхід до тих ремонтів доріг. Бо в нас дуже часто це буває так, що якийсь там депутат-мажоритарник намагається отримати кошти на свій округ, то той, хто має більшу підтримку тої чи іншої політичної сили. І це, між іншим, не тільки в нас.

Коли я, наприклад, був у Туреччині, то в тих регіонах, де перемагала правляча партія, завжди були кращі дороги, ніж в тих регіонах, де були опозиціонери, тому що їм з уряду менше давали цих грошей.

Це нормально. Всюди це виглядає трішки подібно. Однак я маю власний досвід з урядовцями, які кидали зусилля, щоб саме у їхньому окрузі були збудовані дороги, і вони  навіть мали добрі наміри. Я часто стикався з таким паломництвом до міністра з проханнями збудувати кільцеву дорогу так або інакше. Але це одна проблема з якою влада мусить впоратися.

Міністр, який за це відповідає мусить дійти до порозуміння з депутатами і пояснити, що не вистачить грошей на все, що нам хотілося б здійснити. Проте є принципова зміна, передовсім це впорядкування цілої системи. Цими днями у Верховній Раді приймають законопроект про бюджет, затверджують Державний фонд щодо будування доріг. Це була  фундаментальна зміна, на мою думку.

Для мене було дуже важливим, щоб цей Державний фонд затвердили. Тому, що однією з причин низької якості доріг в Україні є відсутність плану дій на більший строк чим рік. Як було, наприклад, минулого року: ухвалено бюджет у березні чи квітні, але поки пройшли всі процедури пов’язані з торгами, то дату проведення оголосили тільки в серпні. Ну, що можна встигнути зробити з серпня? Вже листопад, тож незабаром зима.

Це не Італія чи Греція, де можна будувати цілий рік. У нашій частині Європи ми маємо в розпорядженні кілька місяців-від березня до жовтня. Дай Боже, щоб була можливість будувати дороги й у листопаді. Таким чином не вдасться будувати автошляхів.

Звідси й витрати, які робляться з поспіхом. Звідси й корупція. Схильність до корупції породжена тим, що Київ тисне чимдуж вкласти гроші, щоб встигнути  до грудня. Внаслідок службовці розкидують і витрачають гроші. Думаю, що це треба  просто змінити.

По-перше, якщо у нас буде Дорожній фонд- це дозволить нам укласти план інвестицій на довшу переспективу чим рік. По-друге, важлива передбачуваність у дорожній галузі. Запрошуймо дорожні фірми на відкриті і чесні торги.

Тож, ми змінимо систему торгів, щоб за ними був центральний нагляд. Таким чином, щоб розподіл грошей і рішення щодо  конкретних торгів приймалися не внизу, в областях, а були перенесені на центральний рівень, де діятиме центральна комісія. У Польщі про це сказали б:  “своя сорочка ближче до тіла.”

Але Ви можете відчувати спротив від так званих регіональних еліт, від керівників обласних адміністрацій.

Або- або. Або ми хочемо боротися з корупцією і мати прозору систему, де будемо ці гроші витрачати чесно. Це ж гроші українських громадян, а не губернатора області.

Але ми тепер, бачите, ще ж змінили наше, беручи за приклад ситуацію в Польщі, змінили ситуацію з нашим місцевим самоврядуванням, бо багато грошей там є у них внизу.

І дуже добре. Це дуже добрий напрямок, але, якщо б це губернатор приймав рішення проводити відкритий і чесний аукціон, то можна було б вести якусь дискусію. Зрештою, незабаром губернатор отримає такі повноваження, коли ми проведемо децентралізацію доріг і частина залишиться на національному рівні, а інша -  належатиме області.

Тоді регіональна влада вирішуватиме, куди вкладати свої гроші. І це чудовий напрямок! Саме так треба робити. Україна мусить децентралізуватися, бо це дуже важливо. І так, порівнюючи з Польщею ситуація набагато складніша.

Тому, що у Польщі є декілька щаблів самоврядування і на кожному щаблі, від ґміни до повіту, воєводства (області) і країни кожен робить свої торги і відповідає за свої дороги. Між іншим, завдяки цьому сьогодні в Польщі кращі дороги чим в Україні. Тому що кожна дорога має свого господаря. Сьогодні цього немає. З Києва не вдасться управляти ста сімдесятьма тисячами кілометрів доріг.

Але коли Ви кажете, що хочете рішення всі децизії перенести сюди в Київ, то яким чином це буде?

Ні, це стосується тільки рішень відносно утримання і ремонту державних доріг. Доріг, які залишаться на рівні Укравтодору і Доріг України, компанії за яку я теж відповідаю. Решту мусить охопити децентралізація, підпасти під владу області і  у кращому випадку ще нижчих щаблів самоврядування. Тож спочатку ми будуємо систему, прозорий і відкритий процес розподілу громадських коштів.

Але, щоб мудро використати кошти треба добре все спланувати. Треба створити план ремонту доріг, як я вже згадував, на довший проміжок. Плюс внутрішня реформа Укравтодор. Сьогодні ця структура безпомічна, млява і не дає жодних гарантій ефективного використання громадських грошей. Це ми теж мусимо зробити. Я вже підготував план реформи Укравтодор і ДАК.

Я вже розмовляв з прем’єр-міністром і міністром інфраструктури України Володимиром Омеляном. Вже маю їхню згоду, щоб ми якнайшвидше провели реформу щодо Укравтодору. І коли ми все це зберемо докупи, то у нас вибудується раціональна структура розподілу коштів.

Якщо до цього ще додати прозорі і зрозумілі для виконавців та учасників торгів технічні правила відносно проектів, (тому, що цього у нас теж немає) згідно з європейським взірцем, то я вірю, що ми дуже швидко збудуємо дворівневу систему. Систему, яка буде потихеньку цю дорожню автівку розганяти, але в потрібному напрямку. І рік за роком, крок за кроком будемо змінювати цю систему на краще.

Ви справедливо говорили про те, що в нас сезон не такий довгий, ми маємо зиму, коли не можемо будувати. Але ми маємо ще літо з жорстким континентальним кліматом. І після кожного літа дуже багато доріг, як смола, на цих дорогах пливе в різні боки.

І в нас говорять про те, що немає обмежень для транспорту, для великих автомобілів. І вони перевантажені возять якісь великі свої вантажі всупереч нормам закону. І коли пробують в парламенті прийняти закон для обмеження цих великих вантажів, які знищують дороги, то дуже складно це проходить, бо є дуже велике лобі перевізників. У Польщі є такі обмеження?

Звісно, є. У Європі є святе правило- “Хто використовує- той оплачує.” І той, хто завдає найбільших знищень й платить. А хто найбільше нищить дорогу? Великі важкі автомобілі, які заробляють гроші на перевезенні вантажу. Не було і не буде міністра транспорту, мага чи чаклуна, який зуміє збудувати дорогу, яка під вагою вантажівки не розтрощиться. Це абсолютно звичайний і технічно обґрунтований процес.

У зв`язку з цим треба домовитись з підприємствами. Якщо вони хочуть заробляти гроші на дорогах, то нехай інвестують в ці дороги. Не тільки купуючи пальне, бо це нормально, а оплачуючи користування цією дорогою. Друга умова- пристосовувати свій вантаж до можливостей дороги. Не може бути так, щоб вантажівка була  перевантажена у три рази, тому що не існує технології створення доріг, які б витримували вантажівку вагою 120-150 тон. Тому, що це буде знову цілеспрямована витрата грошей громадян.

Ми мусимо на щось наважитись. Якщо ми прагнемо мати високоякісні дороги, то вкладаємо гроші громадян, будуємо відкриту систему, боремося з корупцією і тоді все гаразд. Але з іншого боку необхідно створити  прозору систему для вантажівок, ввести оплату за дорогу та контроль ваги.

Я вже обговорював це з представниками європейських установ, які приїздили до Києва минулого тижня, з Welbank, Zib... - це контроль інвестицій фінансуючих установ. Ми говорили про план втілення системи контролю ваги і введення оплати для вантажівок на українських дорогах. І знову ж, я розраховую, що депутати Верховної Ради відповідальні за цілу державу, а не тільки за партію, яка їх підтримує і, що вони візьмуться за голову і проголосують за це, тому, що немає іншого вибору.

Хочу Вас запитати, знову ж таки повертаючись до Вашого досвіду загалом людини, яка опікувалася транспортом у Польщі. Наш транспорт раніше завжди ми розглядали як величезне джерело надходжень до бюджету. Тому що ми були транзитною країною, і з Росії дуже багато вантажів ішло через Україну в Європу.

Зараз ми маємо фактично війну з Росією, і очевидно,  що обіг цих вантажів значно зменшився. Яким чином, виходячи з Вашого досвіду, нам потрібно розвивати нашу транспортну систему – і автомобільну,  і залізничну, і порти, і аеропорти. Виходячи з яких інтересів?

Чи ми маємо думати лише про внутрішню економіку і забути для себе про транзит, чи маємо зосередити транзит, наприклад, на морському транспорті, але забути дороги, тому що йде зараз війна. От де тут пріоритет і як це потрібно реформувати з Вашої точки зору?

У кожній європейській країні є транспортні комунікації і транспортна система, яка відповідає європейським стандартам - це означає, що важливість доріг рівнозначна важливості залізниці, річкового та морського транспорту, повітряних перевезень. Звісно, що серед людей найбільш популярним є сухопутний транспорт (автомобільний, залізничний тощо). Це два основні транспортні засоби у цілій Європі.

У стосунках України з Росією, маємо, що маємо. Зрештою вся Європа у таких відносинах з Росією. Я дуже хотів би, щоб було інакше і щоб ці стосунки були нормальними, але погодьмося, це не від нас залежить, а від правителя у Кремлі. Тож ми не маємо на це особливого впливу.

Ми мусимо зосередитися на речах, які в змозі змінити. Наприклад, на тому, щоб мудро і відповідально розвивати економіку України, а також економічно єднати її з Заходом. Тому що, як я вже згадував на початку, там майбутнє України. Там її природне середовище, і саме туди вона мусить звернути свої зусилля і лице.

Якщо ми тримаємося цього курсу, то треба акцентувати на ресурсах, які має Україна- це передовсім сильне сільське господарство, і так було завжди, відколи ми  всі пам’ятаємо Україна була зерносховищем Європи. Це великий скарб України. Розвиток чистого і екологічного рільництва, яке може стати для Європи та світу дуже потрібним. Видно, що попит стає дедалі більшим. Україна дійсно конкурентоспроможна на ринку і мусить розвивати сільське господарство.

Україна промислово високорозвинена країна і мусить покращувати свою економіку, впроваджувати передові технології, менш токсичні, маю на увазі концентрацію двоокису вуглецю, тому, що його кількість підлягає дедалі більшим обмеженням. Тож ці технології мусять бути дедалі чистішими.

Ще Україна може запропонувати Європі, Західній Європі прекрасні великі порти на Чорному морі. Якщо дивитися з цієї точки зору, то це велика країна, якій необхідно мати  транспортні сполучення між Львовом і Харковом, Дніпром та Одесою. Треба дивитися на це з цієї точки зору, але спрямовувати ці транспортні коридори як у бік Чорного моря, бо це зараз вікно для України і буде ним, напевне, й у майбутньому, так і на Захід: на Польщу чи на Молдову і Угорщину, не забуваймо також про Білорусь. Дай Боже, щоб ця держава теж колись змінилася, здобула свободу і незалежність, стала європейською країною.

Варто теж про це пам’ятати і будувати свої стосунки з Заходом, у тому числі й за рахунок транспортних сполучень. Це дуже важливо. Тому, що може й Україна ще певний час не буде транзитною країною, що об’єднуватиме Захід і Схід, але може стати транзитним сполучення Заходу і Півдня, Заходу і Південного-Сходу й далі у напрямку Азії, чому б і ні?

Якщо порівнювати залізничний, стан залізниці в Україні і в Польщі? Є різниця – відрізняється залізниця польська і українська?

Я не настільки добре обізнаний щодо актуального стану Укрзалізниці і залізничних шляхів в Україні. Знаю, що ми в Польщі здійснили великий прогрес впродовж останніх років. Мене це особисто тішить, тому, що я теж брав у цьому участь. Проте з того, що мені розказували,  можна дійти висновку, що стан доріг набагато гірший від стану залізниці.

Тож, у цьому сенсі, я маю більший виклик на дорогах і, можливо, саме тому менш уваги звертаю на Укрзалізницю. Але я розраховую на те, що там також добра команда. Ви маєте неймовірних фахівців, дорожньо-патрульну службу  та залізничників. Я вважаю, що, якщо спільно організувати і знайти потенціал цих людей, якщо відповідним чином управляти кадрами, використати європейський і світовий досвід і почати чесно управляти Укрзалізницею чи Укравтодором, то успіх прийде сам.

Хочу запитати Вас трошки про зовнішньо-політичні речі, оскільки я знаю, що Ви досить тісно співпрацювали, наприклад,  з паном Туском, паном Комаровським в минулій владі. Ми виходили на Майдан, який називали Євромайданом, з великою надією, що ми станемо колись частиною унії європейської. Хоча би підпишемо угоду про асоціацію.

Тепер ми маємо проблеми, навіть з підписанням угоди про асоціацію. Тому що Голландія, Амстердам не хоче її ратифікувати, є різні позиції Франції і Бельгії. Невідомо, що буде з Європейським Союзом. Ви кажете весь час, що ми маємо бути частиною унії або рухатися до унії.

Але чи буде існувати сама унія, чи захоче унія України? Чи не станеться так, що  нам треба буде думати, як розвиватися інакше, тому що ми самі цій Європі не є потрібні. У нас були великі сподівання на наших сусідів, наприклад, на Польщу. Але теж в Польщі зараз є правий уряд, і особливо коли ми дивимося на політику історичну або на якісь інші речі, то теж наші стосунки за останні роки значно погіршилися. Де тоді все ж таки, з Вашої точки зору, буде це геополітичне майбутнє України?

По-перше, треба займатися своєю справою і не розраховувати на те, що прийде “хтось” і  все вам дасть. Передовсім треба мати бажання самому собі допомогти. Україна дійсно має великий прогрес і гріх казати, що з часів Революції Гідності не сталося жодних позитивних зрушень.

Чимало перетворень відбулося у внутрішніх реформах. Зробили багато, але попереду ще чекає купа болісних змін. Однак, на мою думку, в українській економіці вже видно пожвавлення. І якщо це відновлення прийде зовсім скоро до економіки, то я бачу в Україні настільки великий потенціал серед людей, яких я зустрічаю щодня, що тільки треба дати нагоду цим людям розкритися. Я бачу в Україні велике бажання особистого розвитку.

Ви питаєте чи вціліє Європа…О, Господи, це нічне жахіття для кожного європейця, для кожного, хто вірить у європейський проект. Напевно Європа переживає зараз своєрідну кризу. Нерозсудлива, нераціональна та егоїстична політика верхівки Великобританії створила певну розгубленість у європейській структурі і брексіт є фізичною ознакою хвороби Євросоюзу. Але я вірю в те, що європейські лідери дійдуть до порозуміння і впорядкують ситуацію.

Я завжди кажу, що не можна примусово тримати за столом когось, хто цього не хоче. Особливо, якщо є країни як Україна, які хочуть сісти за цей стіл. Просто до цього столу треба запросити. Проте, безсумнівно, українська політика мусить бути більш стабільною, більш передбачуваною, треба показати Європі і світу справжні зміни. Дай Боже, що ці зміни охоплюватимуть й дороги.

Якщо ми поділяємо європейські якості, то Європа, назвімо це Старою Європою, муситиме шукати союзників, які поділяють з нею цю систему цінностей. Одним з цих союзників є Україна. Велика країна з великим потенціалом, з великим ринком збуту і виробництвом товарів, які будуть потрібні Європі. Українці зараз у цілій Європі - це  дуже потрібні працівники і це видно. Я не кажу про це, борони Боже, як про негативний досвід, тому, що поляки теж емігрували і емігрують, щоб працювати в Англії, Німеччині та інших країн Євросоюзу.

І на сам кінець виявилося, що в цьому нема нічого поганого, що у країну поверталися гроші і це сприяло економічному розвитку держави. Я вірю, що аналогічно відбуватиметься і в Україні. Тож, треба робити своє і  вести активну зовнішню політику. Ви маєте Президента, який має у Європі добру репутацію, доброго Прем’єр-міністра. Тільки треба показати більшу солідарність серед української еліти.

Не може бути так, що картинки з українського парламенту цікавлять Європу тільки у моменти, коли доходить до якогось скандалу чи  бійки. Треба показати єдність і силу змін. Ви маєте добрих і передбачуваних політиків, які мусять  зробити щось на взірець Пакту єдності і розвитку держави.

У нас зараз про це говорять, але, звичайно, особливо в умовах війни ми маємо те, що ми називаємо гібридною війною, і Росія, очевидно, зацікавлена в тому, щоб українці всередині між собою були в такому конфлікті, який може навіть ставити під загрозу існування державних інститутів.

Але це не тільки в Україні відбувається. Я думаю, що ціла Центральна Європа охоплена гібридною війною, яку веде Росія. В Польщі ні? Теж, звісно, що так.

Як це в Польщі відчувається?

Я не буду повертатися до нещодавніх подій у Польщі, які торкнулися багатьох польських політиків. Дехто каже, що це в тому числі сумнозвісний касетний скандал  у Польщі.

Ну Вас це теж торкалося. Що це було? Тобто були викинуті в пресу записи розмов польських політиків між собою?

Це були особисті розмови між політиками, бізнесменами…Політиків з політиками і бізнесменів з бізнесменами. Тобто це не були якісь корупційні махінації між політиками і бізнесменами. Це були особисті розмови за келихом вина чи під час вечері. Так, неначе хтось підслухав розмову на святкуванні з приводу іменин. Це був абсолютно нелегальний запис. Ми всі стали жертвами цього незаконного дійства. Зараз пробують довести, що за цією провокацією стояли три офіціанти, які робили запис.

Це в ресторані було?

Так, в ресторані. Є вже публікації на цю тему, які досить правдоподібно пов’язують цей інцидент зі  Спецслужбами і десь на горизонті, як завжди, виникає постать "великого брата" зі Сходу. Це одна з гіпотез. Я не стверджую, що так було напевне. Але підсвідомо відчуваю, що так могло бути.

Якщо ми говоримо про гібридну війну, то вона стосується й США. Зв’язок Трампа з російським фінансуванням. Це ж зараз суттєва тема обговорень у виборчій кампанії Сполучених Штатів Америки. Згадаймо,  про відтік інформації, а саме е-мейлів Хілларі Клінтон. Різні є припущення. Треба читати. Є фантастичний публіцист і журналіст, який професійно займається гібридною війною - Едвард Лукас. Англієць, чудова людина.

У нас журнал "Український тиждень" дуже часто друкує його.

Варто його читати. Це людина, яка має дивовижний погляд на ситуацію і має багато знань. Вони зараз заснували чудовий аналітичний центр Think Tank SIPA (тинк танк сіпа) -  SchoolHYPERLINK, де також працює і публікується Енн Епплбаум, дружина міністра зокордонних справ Польщі Радослава Сікорського. Тобто колишнього міністра, який  також є великим другом і союзником України. Тож таких ланцюжків пов`язаних з гібридною війною у Європі можна знайти чимало.

Як можна від цього захиститися? Адже теж дуже цікаво, що Росію в цих багатьох країнах підтримують, як правило, такі ультраправі сили або ультраліві, якісь крайні сили.

Це вже однаково які, аби тільки діяли в їхніх інтересах.

І ми бачимо, що такі сили є в Польщі, і ксенофобські дуже часто. Те ж саме відбувається в Угорщині. Невідомо, якими будуть вибори у Франції чи в інших країнах, де такі сили. І ці ж сили ставлять під питання єдність Європейського Союзу.

Чи вистачить мудрості взагалі європейцям вистояти проти цього? І чи вистачить економічної сили Росії, для того щоб далі атакувати чи вони все ж таки теж, на жаль чи, можливо, таки на щастя для нас, знаходяться в поганій економічній ситуації?

Я вірю в європейський проект і в те, що цінності Євросоюзу і європейської спільноти ( якщо ширше дивитися на питання, тому, що Україна є частиною європейської спільноти) впораються з цього роду тиском. Треба від цього абстрагуватися, мати якісь власні методи боротьби.

Я вже не політик, тому не хочу уточнювати, які саме. Але я також вірю, що наше суспільство мусить поводитися розумно, як і наші еліти. Не допускати штучних конфліктів. І перш за все, розвивати свою країну не тільки з огляду на майбутні вибори, які будуть, наприклад, за пів року чи рік, міркуючи, чи вдасться на них перемогти і втриматися у Верховній Раді.

Наприкінці знову хочу повернутися до питання "УкрАвтоДору" - того, чим Ви безпосередньо займаєтеся. Чи ставили Ви для себе особисто якісь горизонти, якісь цілі, по досягненню яких Ви можете сказати: так, це був успіх. Тут Вам вдалося.

Я не маю планів на довшу перспективу, поки що тільки на найближчі півроку. І такий план я пропоную у співпраці з міністром Володимиром Омеляном та прем’єр-міністром Гройсманом, бо відчуваю їхню підтримку.

По-перше, я зважатиму на ключові моменти реформи, яку проводитиму. Передовсім ухвалення  дорожнього бюджету. Подивимось скільки матимемо грошей на розвиток і ремонт доріг наступного року. Тому, що пропозиція, яку я почув у парламенті, м’яко кажучи, не є задовільною.

По-друге, затвердження Державного  дорожнього фонду. По-третє, внутрішня реформа "УкрАвтоДору" і те, наскільки вдало вдасться цю реформу втілити. По-четверте, введення технічних прозорих правил для кожного. Технічних правил щодо будування і проектування доріг. А також прозорі  закони щодо торгів.

П’ять таких завдань на найближчі місяці плюс швидке створення плану на найближчий рік, а потім на найближчі три-п’ять років мусять нам вже якийсь горизонт окреслити. Якщо мені вдасться це здійснити, то я вже зможу сказати, що є якісь успіхи.

новини партнерів

26 вересня, 2018 середа

25 вересня, 2018 вівторок

26 вересня, 2018 середа

25 вересня, 2018 вівторок

24 вересня, 2018 понеділок

Відео

Введіть слово, щоб почати